Відкрити головне меню

Андре Глюксман (фр. André Glucksmann; 19 червня 1937(19370619), Булонь-Біянкур, Франція10 листопада 2015, Париж) — французький філософ, політолог, публіцист. Він зараховується до нових французьких філософів разом з Бернардом-Анрі Леві та Аленом Фінкілкратом. Він є одним з головних членів у групі нових французьких філософів, який представляє анти-тоталітарні погляди, і тих, хто "порвав" з Марксом, Ніцше і Гегелем.

Андре Глюксман
фр. André Glucksmann
Andre Glucksmann2.jpg
Народився 19 червня 1937(1937-06-19)[1][2][…]
Булонь-Біянкур[4]
Помер 10 листопада 2015(2015-11-10)[2][3][4] (78 років)
Париж, Франція[5]
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Місце проживання Франція
Діяльність Політична філософія
Відомий завдяки Західна філософія, Нові філософи
Alma mater École normale supérieure de lettres et sciences humaines (елітна французька Велика школа)
Володіє мовами французька[6]
Заклад L'Express (Neuchâtel)[d] і Паризький університет
Членство Європейська академія наук і мистецтв[d]
Діти Рафаель Глюксманн
Нагороди
офіцер Ордену Почесного легіону
IMDb nm0323254

Глексман почав свою марксистську кар'єру, але продовжував відмовляти комунізму у популярній книзі «La Cuisinière et le Mangeur d'Hommes» (1975), а потім став відвертим критиком Радянського Союзу та пострадянської російської зовнішньої політики. Він був сильним прихильником прав людини. В останні роки він виступає проти твердження, що ісламський тероризм є результатом зіткнення цивілізацій між Ісламом і Заходом.

Закінчив інститут Еколь-Нормаль (Париж). Був учасником студентської революції у Франції 1968 року. Підтримував дисидентські рухи в СРСР та країнах Східної Європи. У 2000 р. відвідав Чечню.

Відвідував Україну, в тому числі виступав в інституті філософії НАН України.

Андре Глюксман заперечує, що розпад Радянського Союзу можна назвати найбільшою катастрофою XX століття, і наголошує, що Європі потрібно звернути увагу на юридичний, економічний нігілізм Росії й не тішити себе надією колонізувати чи модернізувати цю країну, керівники якої після 70 років комуністичного правління стали справжніми циніками.[7] Філософ приковує увагу і критику до того, чому в Європі не бачать Україну в системі колективної безпеки та чому Україні потрібно надати План дій щодо членства в НАТО.[7] Андре приковує увагу щодо того, як діяти Україні, коли з одного боку їй протистоїть агресивна Росія, а з другого — ситий і байдужий Захід і чи не «задушить» себе російським газом Європа.[7] Також він вважав, що демократична Україна є небезпечною для автократії в Росії.[7]

Праці і твориРедагувати

  • Une rage d'enfant (2006)
  • Le Discours de la haine (octobre 2004)
  • Ouest contre Ouest (août 2003)
  • Descartes c'est la France (octobre 1987)
  • Dostoïevski à Manhattan (janvier 2002)
  • La Troisième Mort de Dieu (mars 2000)
  • Cynisme et passion (janvier 1999)
  • Le Bien et le mal (septembre 1997)
  • De Gaulle où es-tu ? (mars 1995)
  • La Fêlure du monde (décembre 1993)
  • Le XIe commandement (janvier 1992)
  • Silence, on tue (octobre 1986) avec Thierry Wolton
  • L'Esprit post-totalitaire, précédé de Devant le bien et le mal (mai 1986) avec Petr Fidelus
  • La Bêtise (mars 1985)
  • La Force du vertige (novembre 1983)
  • Cynisme et passion (octobre 1981)
  • Les Maîtres penseurs (mars 1977)
  • La Cuisinière et le Mangeur d'Hommes, réflexions sur L'état, le marxisme et les camps de concentration (1975) («Кухня і харчування людей, роздуми про державу, марксизм і концтабір»)
  • Discours de la guerre, théorie et stratégie (1967)
  • Глюксманн, А. Философия ненависти. — М.: АСТ, 2006. ISBN 5-17-034077-X, ISBN 5-9713-1037-2, ISBN 5-9578-3097-6

ПриміткиРедагувати

СтаттіРедагувати

ПосиланняРедагувати