Відкрити головне меню

Бернар-Анрі Леві (фр. Bernard-Henri Lévy, широко відомий як BHL; нар. 5 листопада 1948(19481105), Бені-Саф) — французький філософ, письменник, політичний журналіст. Співзасновник групи «Нові філософи»; регулярно пише огляди в щотижневику «Le Point», володіє часткою щоденної газети «Ліберасьйон». Співзасновник Агентства модернізації України.

Бернар-Анрі Леві
фр. Bernard-Henri Lévy
Bernard Henri Lévy.jpg
Народження 5 листопада 1948(1948-11-05)[1][2] (70 років)
Béni Saf[d], Béni Saf District[d], Айн-Темушент, Алжир
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція[3]
Національність євреї
Знання мов
  • французька[4] і англійська
  • Діяльність
  • письменник, видавець, кінорежисер, сценарист, журналіст, романіст
  • Alma mater Вища нормальна школа (1971), Lycée Pasteur[d], ліцей Людовика Великого і Інститут політичних досліджень
    Літературний напрям Континентальна філософія
    Зазнав впливу
  • Андре Мальро, Жан-Поль Сартр і Емануель Левінас
  • Вчителі Жак Дерріда і Луї Альтюссер
    Конфесія юдаїзм
    Брати, сестри Véronique Lévy[d]
    У шлюбі з Arielle Dombasle[d]
    Діти
  • Justine Lévy[d] і Antonin Lévy[d]
  • Нагороди
    bernard-henri-levy.com

    Бернар-Анрі Леві у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
    Бернар-Анрі Леві

    Зміст

    БіографіяРедагувати

    Народився у Алжирському місті Бені-Саф у єврейській родині. Батько Бернара-Анрі був власником великої лісопромислової компанії «La Becob». 1954 року родина переїхала до Франції, у передмістя Парижа Нейї-сюр-Сен. 1968 року Бернар-Анрі вступив у Вищу нормальну школу.

    Журналістську діяльність розпочав, працюючи у газеті «Combat». 1971 року їздив до Індії, висвітлюючи війну за незалежність Бангладеш від Пакистану. З 1973 року — редактор видавництва «Grasset», в якому згодом виходили його книги. Написав понад 20 книг, переважно на злободенні політичні теми.

    У 1974 році одружився з моделлю Ізабель Дутрелуїнь (Isabelle Doutreluigne), яка народила йому двох дітей.

    Леві відомий як один із засновників школи «Нової Філософії», критик сучасного марксизму (книга «Варварство з людським обличчям», 1977).

    1984 року Леві брав участь у створенні громадської організації «SOS racisme» покликаної для того, щоб залучати голоси чорних і арабських виборців для Соціалістичної партії Франції та її лідера Франсуа Міттерана. 1986 року їздив до Ефіопії.

    На початку 1990-х висвітлював конфлікт в колишній Югославії, виступаючи на захист боснійських мусульман. У 1991 році призначений директором державної кінокомісії (commission d'avances sur recettes), що розподіляє державні субсидії на кіно.

    1993 року одружився з актрисою Аріель Домбаль. 1997 року зняв фільм «День і ніч» («Le Jour et la nuit») зі своєю дружиною і Аленом Делоном у головних ролях.

    1999 року у своїх статтях виступив на боці «Армії Визволення Косова» та закликав до бомбардувань у Сербії.

    Підтримував війну з тероризмом в Афганістані.

    Леві — борець з мусульманським фундаменталізмом. 2005 року він разом з Салманом Рушді виступив із маніфестом «Разом проти нового тоталітаризму» в якому піддав критиці карикатурний скандал 2005-2006 років і спроби поширення мусульманського способу життя на Європу.

    Під час війни в Південній Осетії в 2008 році вів репортажі з Грузії, брав інтерв'ю у президента Михайла Саакашвілі.

    2008 року вийшла книга «Вороги суспільства» — листування Леві зі знаменитим французьким письменником Мішелем Уельбеком.

    У травні 2010 року підписав петицію групи «JCall» до Європарламенту, що закликає, зокрема, чинити тиск на Ізраїль. Петиція викликала суперечливі відгуки в Ізраїлі, та в цілому по світу.

    У березні 2011 року брав участь у переговорах з лівійськими повстанцями в Бенгазі і публічно просував міжнародне визнання недавно створеної Національної перехідної ради. Пізніше в тому ж місяці він разом з Ніколя Саркозі просував ініціативу по військовому втручанню в Лівії.

    2013 рік — веде активну пропаганду проти уряду Сирії. 20 червня 2013 він випустив чергову статтю під назвою «Врятуйте Алеппо!» («Sauvez Alep!»), В якій закликає розпочати вторгнення в Сирію проти «кривавого режиму Башара Асада».

    Ставлення до УкраїниРедагувати

    9 лютого 2014 року відвідав Київ, де виступив на Майдані Незалежності з підтримкою вимог Євромайдану[5]. Під час своєї промови заявив: «Я французький громадянин, я — європейський федераліст, але сьогодні на Майдані, який нагадав Європі про її першочергові покликання, я також українець».[6]

    11 лютого 2015 року разом з Президентом Порошенком прилетів підтримати українців у Краматорську [7].

    20 лютого під час інтерв'ю Юрію Макарову сказав, що у Франції існує вираз: «Порошенко нас всіх скорив» [8].

    Бернару-Анрі Леві належать слова:

    Якби я був українцем, то захоплювався б сміливістю ваших військових, захоплювався б воїнами в Дебальцевому, які довго перебували під шквальним вогнем противника, які не відступили доти, доки не отримали наказу. Якби я був українцем, то відчував би вдячність до керівництва країни. Ви маєте хорошого президента, він не був готовий до керівництва держави під час війни, але зараз він добре справляється.... А простим українцям я б порадив набратись терпіння і сміливості, але ви і так наділені цими рисами! [9]

    Агентство модернізації УкраїниРедагувати

    3 березня 2015 року Бернар-Анрі Леві став одним із трьох засновників Агентства модернізації України[10] разом із членом Палати лордів Великої Британії лордом Річардом Різбі та депутатом німецького парламенту і головою Німецько-української парламентської групи Карлом-Георгом Вельманом[11].

    В ході презентації агенції, співзасновник Агентства модернізації України Бернар-Анрі Леві зазначив, що президент Франції Франсуа Олланд бачить в проекті план Маршала «нашого часу»[12].

    «Президент Олланд – президент Франції сказав мені: „Я вас підтримую і даю вам можливість розкрити потенціал“», – сказав Бернар-Анрі Леві в ході презентації Агентства у Відні[13].

    ТвориРедагувати

    • Bangla Desh, Nationalisme dans la révolution, 1973 (réédité sous le titre Les Indes rouges 1985)
    • Варварство з людським обличчям / La Barbarie à visage humain, Grasset, 1977, ISBN 2-246-00498-5
    • Заповіт Бога / Le Testament de Dieu, 1979
    • L'Idéologie française, 1981
    • Questions de principe I, 1983
    • Диявол в голові / Le Diable en tête, 1984
    • Impressions d'Asie, 1985
    • Questions de principe II, 1986
    • Éloge des intellectuels, 1988
    • Останні дні Шарля Бодлера / Les Derniers Jours de Charles Baudelaire, 1988
    • Questions de principe III, la suite dans les idées, 1990
    • Frank Stella, les années 80, 1990
    • Les Aventures de la liberté, une histoire subjective des intellectuels, 1991
    • Цезар, той, хто був надто веселим / César, celui qui était trop gai, 1991
    • Le Jugement dernier, 1992
    • Questions de principe IV, Idées fixes, 1992
    • L'Art de Piero della Francesca et de Mondrian, 1992
    • Les Hommes et les Femmes (avec Françoise Giroud), 1993
    • La Pureté dangereuse, 1994
    • Questions de principe V, Blocs-notes, 1995
    • Le Lys et la Cendre, 1996
    • Comédie, 1997
    • Questions de principe VI avec Salman Rushdie 1998
    • Questions de principe VII, Mémoire vive, 2001
    • Століття Сартра / Le Siècle de Sartre, 2000
    • Роздуми про війну, про зло і про кінець історії / Réflexions sur la Guerre, le Mal et la fin de l’Histoire, 2002
    • Rapport au Président de la République et au Premier Ministre sur la participation de la France à la reconstruction de l’Afghanistan, 2002
    • Qui a tué Daniel Pearl ?, 2003 - Prix Livres et Droits de l'Homme de la Ville de Nancy 2003[14]
    • Questions de principe VIII, jours de colère 2004
    • Questions de principe IX Récidives, 2004
    • American Vertigo, 2006
    • Questions de principe X, Ici et ailleurs, 2007
    • Ce grand cadavre à la renverse, 2007
    • Пам'ять, забуття та самотність Ізраїлю / La Mémoire, l'Oubli, Solitude d'Israël, 2007 (Enregistrement du débat public à Jérusalem, avec Benny Lévy et Alain Finkielkraut, sur CD audio - запис публічних дебатів миж Бернаром-Анрі Леві та Аленом Фінкелькраутом)
    • Публічні вороги / Ennemis publics, 2008. (Correspondance entre Michel Houellebecq et BHL - листування з Мішелем Уельбеком)
    • Про війну у філософії / De la guerre en philosophie, 2010 978-2246767213 Prix Botul 2010
    • Навколо Камю / Autour de Camus, 2010 (Table ronde à l'Auditorium du Monde, avec Jean Daniel et Michel Onfray, sur CD audio)
    • Pièces d’identité, 2010 978-2-246-76791-6 - Prix Saint-Simon 2010[15]
    • La Guerre sans l'aimer, 2011, Éditions Grasset
    • Les aventures de la vérité. Peinture et philosophie, un récit, 2013, Éditions Grasset
    • La résistible ascension d'Arturo Poutine. — Кар’єра Артуро Путіна, яку можна було спинити. — (лекція в НАУКМА, травень 2014)

    ПриміткиРедагувати

    1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    2. Encyclopædia Britannica
    3. а б LIBRIS — 2018.
    4. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    5. Бернар-Анрі Леві: Ми всі українці (рос.)
    6. Le Monde опубликовал речь Бернара-Анри Леви на Майдане: «Мы все украинцы»
    7. Підтримати українців у Краматорську разом з Порошенком прилітав французький філософ Бернар-Анрі Леві. ФОТО
    8. Бернар-Анрі Леві: Україна носить ідею Європи
    9. Якби я був українцем, то захоплювався б сміливістю ваших воїнів, - Бернар Анрі Леві
    10. У Відні обговорили шляхи модернізації України
    11. Британський і німецький парламентарії заснували Агентство модернізації України
    12. Бернар-Анрі Леві: «Доля Європи вирішується сьогодні в Україні»
    13. [ http://russian.rt.com/inotv/2015-03-17/Le-Magazine-Littraire-Ukrainu-spasetLe Magazine Littéraire: Украину спасет новый «план Маршалла»]
    14. Prix Livres et Droits de l'Homme de la Ville de Nancy. Процитовано 8/6/2010. 
    15. Prix Saint-Simon. Процитовано 8/6/2010. 

    ПосиланняРедагувати