Вікіпедія

Мордюкова Нонна Вікторівна

радянська і російська акторка
(Перенаправлено з Нонна Мордюкова)

Но́нна Ві́кторівна Мордюко́ва (справжнє ім'я Ноябрина; 25 листопада 1925, Костянтинівка, Донецька область, УРСР, СРСР — 6 липня 2008, Москва, Росія) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1965). Народна артистка РРФСР (1969). Народна артистка СРСР (1974). Лауреатка Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1973). Лауреатка кінопремії Ніка в номінації «Честь і гідність» (2004)[3].

Нонна Вікторівна Мордюкова
Нонна Викторовна Мордюкова
Ім'я при народженніНоябрина Вікторівна Мордюкова
Народилася25 листопада 1925(1925-11-25)
Костянтинівка, Донецька область, Українська СРР, СРСР
Померла6 липня 2008(2008-07-06) (82 роки)
Москва, Росія
  • цукровий діабет
    • ПохованняКунцевський цвинтар
    ГромадянствоСРСР СРСР → Росія Росія
    Діяльністькіноакторка
    Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1950)
    Роки діяльності1948 — 2002
    ЧоловікВ'ячеслав Тихонов
    ДітиТихонов Володимир В'ячеславович (1950—1990)
    IMDbnm0603314
    Нагороди та премії
    Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Леніна орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Ветеран праці» медаль «За освоєння цілинних земель»
    народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР Сталінська премія Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих Почесна грамота уряду Російської Федерації
    CMNS: Нонна Вікторівна Мордюкова
    Нонна Викторовна Мордюкова         у Вікісховищі

    Біографія

    ред.

    Ще з дитячих років мріяла зніматися в кіно, але війна перешкодила її планам. Під час окупації в Краснодарському краї їй доводилося ховатися від гітлерівців, щоб уникнути висилки на примусові роботи до Німеччини.

    У 1945 році вступила у ВДІК, в акторську майстерню Бориса Бібікова і Ольги Пижової. Закінчила його в 1950 році.

    У 1950—91 — акторка Державного Театру-студії кіноактора.

    За свою кар'єру Нонна Мордюкова знялася приблизно в 60 фільмах.

    Дебютувала в кіно в 1948 році, ще студенткою першого курсу ВДІКу зігравши роль Уляни Громової у фільмі режисера Сергія Герасимова «Молода гвардія». Ця робота принесла акторці перший успіх, Державну премію, а також зміни в особистому житті. В 1948 році вона одружилася з молодим актором В'ячеславом Тихоновим. 28 лютого 1950 року народила сина Володю (був одружений з акторкою Наталією Варлей). 11 червня 1990 року син помер від серцевої недостатності, яка розвинулась через вживання наркотиків. Шлюб з Тихоновим тривав 13 років. Мати акторки Ірина Петрівна благала дочку не йти від чоловіка. Наступного дня після похорону матері Мордюкова розлучилася.

    Після «Молодої гвардії» Мордюкової довго не пропонували ролей, і лише в 1954 році режисер Михайло Швейцер запросив її на проби в свою картину «Чужа рідня». Попри те, що Мордюкова не сподобалася художній раді, Швейцер наполіг, щоб саме вона зіграла головну героїню — Стешу. Після виходу фільму на екрани Мордюкова стала по-справжньому знаменитою.

    У 1950—1960х роках акторка знялася в таких класичних радянських картинах, як «Повернення Василя Бортнікова» Всеволода Пудовкіна, «Проста історія» Юрія Егорова, «Голова» Олексія Салтикова.

    У «Простій історії» героїня Мордюкової говорить героєві Михайла Ульянова одну з головних крилатих фраз радянського кіно: «Хороший ти мужик, але не орел!». Ульянов згадував — навіть на знімальному майданчику від неї ці слова було образливо чути.

    Незвичайна історія маленької безіменної ролі у фільмі «Добровольці» (1958): її не було в сценарії. Режисер Юрій Єгоров попросив Мордюкову знятися в масовці. Вона погодилася, але запропонувала «розширити» роль і одразу експромтом зіграла епізод. Режисер негайно включив його у фільм. Образ безіменної героїні преса відзначала нарівні з центральними героями картини.

    У 1967 році акторка знялася у Олександра Аскольдова у фільмі «Комісар», де виконала одну зі своїх найкращих ролей. Фільм 20 років пролежав на полиці, а потім був названий шедевром радянського кінематографу. У ньому є сцена, коли Мордюкова годує дитину груддю. Режисер фільму згадував, що вона зовсім не хотіла роздягатися. Вона поставила умовою, щоб на знімальному майданчику вимкнули світло, а з групи залишилися тільки він і оператор. Режисерові насилу вдалося умовити її.

    У 1960‑х‑1970‑х роках акторка знімалася в комедійних і мелодраматичних картинах: «Тридцять три» Георгія Данелія, і «Діамантова рука» Леоніда Гайдая, «Одруження Бальзамінова» Костянтина Воїнова, «Журавушка» Миколи Москаленка, «Російське поле» Олексія Салтикова та інших.

    У фільмі «Одруження Бальзамінова» є епізод, де героїню Мордюкової знайомлять з женихом (його грає Георгій Віцин). Цей епізод, де персонажка Мордюкової говорить «Він мені подобається… Ти мені його щодня…», за спогадами авторки, вийшов після 29 дублів. «Віцин був такий худенький, добрий. Йогою займався… Так я його з дубля в дубль ялозила. Знову і знову кидала до огорожі… Повітря була людина. Щоки, шия вже всі червоні. Та і подряпини від огорожі. Але 29-й дубль і справді був найкращий».

    Останні великі ролі Нонни Мордюкової на кіноекрані — фільм «Рідня» Микити Михалкова (1982) і «Мама» Дениса Євстигнєєва (1999).

    Під час зйомок фільму «Рідня», як згадувала акторка, режисер фільму Микита Михалков дістав від неї синець на вилиці й позбувся двох ґудзиків на сорочці. Увечері він прийшов до Мордюкової в готельний номер з пляшкою коньяку — миритися.

    Фільм Дениса Євстігнєєва «Мама» вийшов 1998 року. Нонна Мордюкова у фільмі виконала головну роль, а її партнерами на знімальному майданчику стали молоді актори — Олег Меньшиков, Володимир Машков, Євген Миронов. Атмосфера на зйомках «Мами», говорять актори, панувала чудова. Коли Мордюкова сердилася, вона силою свого біополя відключала електроприлади. Якось сказала різкість «звуковикам» — і у них тут же згорів трансформатор, а в освітлювачів зламався системний блок. Зате коли бувала в настрої, співала свої улюблені частушки — не завжди, до речі, пристойні.

    Фільм «Мама», попри те, що критика його не прийняла, Мордюкова вважала хорошим. «Зараз кіно — не кіно, якщо по асфальту мізки не течуть і нікого не ґвалтують на великому плані — сказала акторка на прес-конференції, присвяченій виходу в світ „Мами“. — А ця картина з тих, з колишніх. Там є сімейна любов».

    Лауреатка ряду кінофестивалів, державних і кінопремій[4].

    Померла увечері 6 липня 2008 року на 83-му році життя.

    Похована 9 липня 2008 року на Кунцевському цвинтарі Москви поряд з сином. Згідно з останньою волею Мордюкової, громадянська панахида не проводилася. Відспівування пройшло в храмі Спаса Нерукотворного Образу на Сетуні. Попрощатися з нею прийшли багато діячів культури і мистецтва — Юрій Соломін, Микита Михалков, Римма Маркова, Євген Миронов, Олександр Панкратов-Чорний, Сергій Гармаш, Лариса Лужина, колишня невістка Мордюкової Наталія Варлей.

    Фільмографія

    ред.

    Пам'ять

    ред.
    • Мала планета Сонячної системи названа іменем Нонни Мордюкової. Номер планети — 4022 Нонна.
    • 14 вересня 2008 року в Єйську був установлений пам'ятник акторці, скульпторка Ірина Макарова.

    Книги

    ред.

    Примітки

    ред.
    1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #121893243 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. ↑ [Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2004 год (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 13 травня 2017. Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2004 год (рос.)]
    4. ↑ Нонна Мордюкова // Имена // Энциклопедия отечественного кино (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 травня 2017.

    Джерела і посилання

    ред.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мордюкова_Нонна_Вікторівна&oldid=43312613