Пижова Ольга Іванівна

російська і радянська актриса театру і кіно, театральний педагог і режисер

Ольга Іванівна Пижова (*17 (29) жовтня 1894(18941029), Москва — †8 листопада 1972, Москва) — російська і радянська актриса театру і кіно, театральний педагог і режисер. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1947). Лауреат Сталінської премії третього ступеня (1950).

Ольга Пижова
рос. О́льга Ива́новна Пыжо́ва
Народилася 17 (29) жовтня 1894(1894-10-29)
Москва, Російська імперія
Померла 8 листопада 1972(1972-11-08) (78 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Діяльність актриса німого кіно, кіноакторка, акторка театру, театральний педагог
Заклад МХАТ 2-йd, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського і Російський академічний молодіжний театр
Чоловік Борис Бібіков
Діти Пижова Ольга Василівна
IMDb ID 0701608
Нагороди та премії
орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія

Життєпис

ред.

Почала навчання в інституті благородних дівиць, але кинула, пішовши на бухгалтерські курси. Під час петербурзьких гастролей Московського художнього театру пройшла конкурс у актриси (з двохсот, що екзаменувалися конкурс витримали двоє). Стала актрисою МХТ в сезон 1914/1915.

Ольга Іванівна була дружиною Бориса Бібікова.

Творчість

ред.
  • Сталінська премія третього ступеня (1950); за постановку вистави «Я хочу додому» С. В. Михалкова у ЦДТ (з Б. В. Бібіковим)

Ролі в театрі

ред.

Фільмографія

ред.
  1. 1916 — Сліпі і засліплені — Ольга Морська
  2. 1916 — Серед ділків — Ліка
  3. 1917 — Переможці і переможені — Баллі
  4. 1936 — Безприданниця — Харита Гнатівна Огудалова
  5. 1937 — Біліє парус одинокий — мадам Стороженко
  6. 1953 — Альоша Птіцин виробляє характер — бабуся Оля
  7. 1956 — Вона вас кохає — проводжаюча на станції, «Молода людина, вона вас любить! Любить!» (немає в титрах)
  8. 1965 — Дзвонять, відкрийте двері — пенсіонерка (немає в титрах)

Посилання

ред.