Михалков Микита Сергійович

Мики́та Сергі́йович Михалко́в (рос. Никита Сергеевич Михалков; нар. 21 жовтня 1945(19451021), Москва, Росія) — відомий радянський і російський кіноактор, кінорежисер, сценарист, продюсер, телеведучий, блогер. Народний артист РРФСР (1984). Голова Союзу кінематографістів РФ1997), президент Російського фонду культури з 1993 року. Дійсний член Академії гуманітарних наук. З 1998 року — президент Московського міжнародного кінофестивалю. З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.[5]

Михалков Микита Сергійович
рос. Никита Сергеевич Михалков
Дата народження 21 жовтня 1945(1945-10-21)[1][2][3] (78 років)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія[4]
Релігія православна церква
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1971), Театральний інститут імені Бориса Щукіна, Центральна музична школа (1959) і Московська школа № 1239d
Професія актор, кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, кіноактор, викладач, підприємець, співак, ведучий, телеведучий, блогер, кіносценарист, письменник, режисер
Заклад Вищі курси сценаристів і режисерівd
Членство Російський фонд культуриd і Спілка кінематографістів Росії
Нагороди
IMDb ID 0586482
besogontv.ru
CMNS: Михалков Микита Сергійович у Вікісховищі

Володар «Золотого лева» Венеціанського кінофестивалю (1991) і номінант на премію «Оскар» (1993) в категорії «Кращий фільм іноземною мовою» за фільм «Урга — територія любові». Лауреат премії «Оскар» (1995) в категорії «Кращий фільм іноземною мовою» і Гран-прі Каннського кінофестивалю (1994) за фільм «Стомлені сонцем». Володар «Спеціального лева» Венеціанського кінофестивалю (2007) за внесок в кіномистецтво і номінант на премію «Оскар» (2008) в категорії «Кращий фільм іноземною мовою» за фільм «12».

Внесений до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[6]. Фігурант центру бази «Миротворець»[7]. Підтримав вторгнення Росії в Україну.

Життєпис

ред.

Народився 21 жовтня 1945 року в Москві. Батько — дитячий письменник та комуністичний діяч Сергій Володимирович Михалков, мати — Наталя Петрівна Кончаловська, донька Петра Кончаловського. Має рідного брата — Андрія Кончаловського, який взяв прізвище своєї матері.

19581962 роки був учнем і актором середньої школи при Театрі ім. Станіславського. Навчався на акторському факультеті театрального училища ім. Щукіна (майстерня Л. Шахматова). Закінчив режисерський факультет ВДІК. Дебют у кіно як актора відбувся 1959 року.

  • 19631966 — навчався на акторському відділенні в театральному училищі імені Щукіна.
  • 1971 — закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня М. І. Ромма).
  • У 19801991 вів майстерню ігрового кіно.
  • З 1988 року — президент студії ТриТе.

Політична діяльність

ред.

Влітку 2011 року, напередодні виборів президента Російської Федерації 2012, Микита Михалков заявив про бажання балотуватися на посаду президента. Він сказав, що «…втомився бути маріонеткою й хоче спробувати повести Росію за собою».[8] Потім поміняв рішення й виступив представником кандидата в президенти В. В. Путіна і навіть замість Путіна взяв участь у публічних теледебатах проти іншого кандидата в президенти — Ірини Прохорової, сестри підприємця та політика Михайла Прохорова. На думку багатьох аналітиків, ці дебати виграла Ірина Прохорова. Сам Михалков після цього визнав, що сам би проголосував за Прохорову[9].

Ставлення до України

ред.

Під час Євромайдану та російської інтервенції до Криму і на Донбасі зайняв різко проросійську позицію, виступив з кількома відозвами по телебаченню. В них, зокрема, передрікав Україні загибель у разі її зближення з Євросоюзом; нарікав на недостатньо масовий сепаратизм серед одеситів, через який, нібито, Росія не має достатніх підстав для введення військ[10][11]; з пієтетом цитував військового злочинця Слободана Мілошевича і загалом розхвалював агресивну путінську політику[12][13]. Міхалков також називав Україну «фашистською державою», а Революцію Гідності — військовим переворотом[14].

31 серпня 2015 року Служба безпеки України заборонила в'їзд Микиті Михалкову в Україну. В'їзд російському режисерові заборонено на 5 років як діячеві культури, що створює загрозу національній безпеці України. Крім того, заборонено в'їзд ще 10 російським діячам культури[15].

Закликав звільнити українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у Росії, зі сцени Московського Кінофестиваля, однак відмовився підписувати будь-які звернення чи ще якось брати в цьому участь[16].

Вторгнення Росії в Україну (2022)

ред.

24 лютого 2022 року Нікіта Міхалков виступив за визнання ДНР і ЛНР Росією і підтримав вторгнення Росії в Україну, заявивши, що війна «повинна, за ідеєю, встановити мир хоча б на Донбасі».

Скандали

ред.
  • Найбільш відомим скандалом, пов'язаним з Микитою Михалковим, є рейдерське захоплення Союзу Кінематографістів Росії в 1997 році, суд з цього приводу та довічне головування М. Михалкова в «союзі» з того часу.
  • У жовтні 2007 Михалков випустив документально-публіцистичний фільм «55», присвячений 55-річчю президента Росії Володимира Путіна. Фільм викликав гостру критику. У той же період в «Російській газеті» було опубліковано вірнопідданський лист представників творчих професій президенту РФ Путіну з проханням не залишати посаду. Серед безлічі підписів під цим документом значився і автограф Михалкова[17].
  • У 2016 році Михалков виступив за повернення смертної кари в Росії, а Горбачова та Єльцина визнати «злочинцями»[18]. Потім Горбачов повідомив, що Михалков пізніше вибачився перед ним і порадив йому не лізти у політику, а займатися кіно[19].
  • Микита Михалков проігнорував звернення предстоятеля Білоруської православної церкви Філарета[20], громадських діячів[21] з проханнями допомогти відновити Церкву святого Михайла Архангела в містечку Зембин (Білорусь), яка отримала значні пошкодження під час зйомок одного з військових епізодів радянського фільму 1965 р. «Перекличка» (у фільмі М. Михалков зіграв роль танкіста і в'їхав на танку Т-34 в вівтарну частину храму, а також випрасував танком місця поховань священнослужителів за вівтарем храму)[21].

Бізнес в Італії

ред.

Помістя Кастело ді Касоле (Castello Di Casole), Провінція Сієна, регіон Тоскана — люкс-готель з 2 ресторанами і басейном, бутік[22] та виноробне підприємство з площею виноградників 40 га (100 акрів), яке втім не носить ім'я Микити Михалкова . Виноробне підприємство Михалкова в 2009 виробило близько 16.000 пляшок вина[23], в першу червоного сорту Каберне Совіньйон, яке було експортоване до Росії. Разом із своїм російським партнером Костянтином Тувикіним Михалков також спробує виробляти вино білих сортів. В 2009 фірма Михалкова випустила вино під назвою «12», присвячене однойменному фільму Михалкова.[24][25]

Приватне життя

ред.

Микита Михалков має чотирьох дітей — Степан, Ганна, Артем і Надія.

Фільмографія

ред.
Рік Фільм
Режисер Сценарист Продюсер Актор Роль Примітки
1959 Сонце світить всім
 Так
школяр акторський дебют
1960 Хмари над Борськом
 Так
Петя
1961 Пригоди Кроша
 Так
Вадим
1963 Я крокую по Москві
 Так
Микола
1965 Рік як життя
 Так
Жюль
1966 Жарт
 Так
наречений
1966 Перекличка
 Так
Сергій Бородін
1966 Не найвдаліший день
 Так
Микита
1967 Зірки і солдати
 Так
прапорщик Глазунов
1967 Дівчинка і речі
 Так
 Так
короткометражний, курсова работа
1967 І ці губи, і очі зелені ...
 Так
 Так
курсова работа
1968 А я їду додому
 Так
 Так
курсова работа
1969 Дворянське гніздо
 Так
князь Нелідов
1969 Пісня про Маншук
 Так
Єжов
1969 Червоний намет
 Так
Чухновський
1970 Спорт, спорт, спорт
 Так
Кирибеєвич
1970 Ризик
 Так
1970 Спокійний день наприкінці війни
 Так
короткометражний, дипломна робота
1971 Тримайся за хмари
 Так
співробітник ЧК
1972 Станційний наглядач
 Так
Мінський, гусар
1972 Шоколад
 Так
1974 Свій серед чужих, чужий серед своїх
 Так
 Так
 Так
осавул Брилов режисерський дебют
1975 Раба любові
 Так
 Так
підпільник Іван
1977 Незакінчена п'єса для механічного піаніно
 Так
 Так
Микола Іванович Трилецький
1977 Транссибірський експрес
 Так
1977 Ненависть
 Так
1978 Сибіріада
 Так
Олексій Утюжанін
1979 П'ять вечорів
 Так
 Так
1979 Кілька днів з життя Обломова
 Так
 Так
 Так
пан в Петербурзі
1981 Рідня
 Так
 Так
офіціант
1981 Два голоси
 Так
Сергій Миколайович Баклажанов
1981 Портрет дружини художника
 Так
Борис Петрович
1981 Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів
 Так
Генрі Баскервиль
1982 Вокзал для двох
 Так
провідник Андрій
1982 Інспектор ДАІ
 Так
Валентин Павлович Трунов
1982 Польоти уві сні та наяву
 Так
кінорежисер
1983 Без свідків
 Так
 Так
1984 Жорстокий романс
 Так
Сергій Сергійович Паратов
1986 Мій улюблений клоун
 Так
1987 Очі чорні
 Так
 Так
1989 Самотній мисливець
 Так
1990 Автостоп
 Так
 Так
 Так
Фільм знятий за гроші з рекламного контракту із концерном Fiat.
1990 Під північним сяйвом
 Так
Регіньов
1991 Принижені і ображені
 Так
князь Валковський
1991 Урга — територія кохання
 Так
 Так
 Так
велосипедист
1992 Прекрасна незнайомка
 Так
полковник
1993 Згадуючи Чехова
 Так
1993 Анна: від 6 до 18
 Так
 Так
 Так
 Так
камео
1994 Стомлені сонцем
 Так
 Так
 Так
 Так
комдив Сергій Котов
1995 Сентиментальна подорож на мою Батьківщину. Музика російського живопису
 Так
 Так
 Так
1996 Ревізор
 Так
городничий
1998 Сибірський цирюльник
 Так
 Так
 Так
 Так
Александр III
2000 Віра, надія, любов
 Так
2000 Ніжний вік
 Так
2003 Росіяни без Росії
 Так
2003 Батько
 Так
 Так
 Так
2003 Мама
 Так
 Так
 Так
2004 72 метри
 Так
2005 Піжмурки
 Так
криминальний авторитет Сергій Михайлович («Міхалич»)
2005 Персона нон грата
 Так
Олег
2005 Статський радник
 Так
 Так
генерал Гліб Георгийович Пожарський
2006 Мені не боляче
 Так
Сергій Сергійович
2007 Тупий жирний заєць
 Так
Микита Сергійович
2007 55
 Так
 Так
 Так
2007 12
 Так
 Так
 Так
старшина присяжних
2010 Стомлені сонцем 2: Передстояння
 Так
 Так
 Так
 Так
комдив Сергій Котов
2011 Стомлені сонцем 2: Цитадель
 Так
 Так
 Так
 Так
комдив Сергій Котов
2013 Чужа земля
 Так
2014 Своя земля
 Так
2013 Легенда № 17
 Так
2014 Сонячний удар
 Так
 Так
2016 На віки вічні
 Так
Санін
2017 Рух вгору
 Так
2018 Шоколадный револьвер
 Так
 Так

Почесні звання

ред.
  • Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1977)
  • Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації Приз за режисуру (1984).
  • Головний приз Венеціанського кінофестивалю (1991) (Урга — територія кохання).
  • Кавалер ордена Почесного легіону (1992)
  • Премія Кінотавр у номінації Головна премія (1992).
  • Премія Ніка у номінації Найкраща режисура (1992)
  • Премія Фелікс у номінації Найкращий фільм (1993)
  • Премія Оскар у номінації Найкращий іноземний фільм (1994)
  • Командор Почесного легіону За внесок у світову культуру (1994, Франція),
  • Кавалер ордена За заслуги перед Вітчизною III ступеня (1995), ордена Сергія Радонежського I ступеня Російської Православної Церкви (1997)
  • Медаль ім. Ханжонкова у номінації Кіноподія року за організацію XXI Московського міжнародного кінофестивалю (1999).
  • Державна премія РФ у галузі літератури і мистецтва (2000),
  • Приз XVI ОРК Кінотавр За особистий внесок у розвиток кінематографії.
  • Премія Золотий Орел за найкращу чоловічу роль 2006

У інтернеті

ред.
  Зовнішні відеофайли
  БесогонТВ «Размышления оккупанта» на YouTube

9 березня 2011 року Микита Михалков зареєстрував в Живому Журналі акаунт nikitabesogon. За словами Михалкова, нік вибраний на ім'я його небесного покровителя Микити Бісогона (Микита, що виганяє бісів). Форматом спілкування був вибраний відеоблог. Одночасно на Youtube був зареєстрований канал «БесогонТВ». Після того, як акаунт був прорекламований відомими блогерами, його журнал отримав популярність — за один місяць його додали в друзі більше 6 тисяч користувачів, а по кількості переглядів його журнал знаходився в першій десятці рейтингу. У своїх відеороликах Міхалков відповідає на питання користувачів і спростовує різну, на його думку, неправдиву інформацію в інтернеті.

Надалі з цього виникла програма «БесогонТВ», яку телеканал Росія 24 транслював без авторської і фінансової винагороди творців. У грудні ЗМІ не випустив 38 випуск програми через етичні міркування, що стало причиною скандалу і громадської уваги. У лютому 2016 року конфлікт був улагоджений.

18 січня 2024 року YouTube заблокував канал М. Михалкова «Бесогон ТВ».[26][27]

Микита Михалков має свою сторінку в соціальній мережі «Вконтакті».

Цікаві факти

ред.

У 1987 році Микита Михалков разом з акторкою Оленою Сафоновою брав участь у телепередачі італійського співака Адріано Челентано «Fantastico 8».[28]

Генеалогія

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119047942 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Munzinger Personen
  4. LIBRIS — 2018.
  5. Указ Президента України від 7 січня 2023 року № 4/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
  6. Наказ Мінкультури від 15.01.2018 № 55. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 20 січня 2020.
  7. Михалков Никита Сергеевич / Михалков Микита Сергійович / Mihalkov Nikita Sergeevich. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2022.
  8. Никита Михалков будет баллотироваться на пост президента России (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 10 травня 2014.
  9. Предвыборные дебаты без кандидатов: Михалков признался, что проголосовал бы за сестру Прохорова [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.]. — News.Ru, 14.02.2012
  10. ТОП-10 найскандальніших російських акторів, які підтримали агресора Путіна [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  11. Михалков: Русские не придут! (рос.). Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
  12. Міхалков про Євромайдан: Не підтримую тих, хто за Євросоюз. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
  13. Міхалков цитує антиукраїнські пасажі Достоєвського, Ільїна та Мілошевича. Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
  14. Микиті Михалкову заборонили в'їзд до України | QHA Агентство Кримські Новини. web.archive.org. 18 січня 2018. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 23 травня 2022.
  15. СБУ заборонила в'їзд в Україну російському кінорежисеру Михалкову. http://ukranews.com. Українські Новини. 31.08.2015. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015.
  16. Никита Михалков вступился за украинского режиссёра Олега Сенцова, которого подозревают в организации террористических актов в Крыму [Архівовано 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Дождь, 18:15 29 червня 2014
  17. Письмо президенту Российской Федерации В. В. Путину. — Российская газета, 16.10.2007. — № 4493
  18. Никита Михалков:"Смертную казнь - вернуть. Внутренних врагов - выжигать. Горбачев и Ельцин - преступники". Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
  19. Горбачев рассказал о принесенных Михалковым извинениях. Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
  20. Руины смотрят в укор. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  21. а б Как киношный бой погубил в Зембине храм, который пощадила война (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  22. Вебсайт готелю Castello Di Casole. Архів оригіналу за 2 квітня 2014. Процитовано 10 травня 2014.
  23. Шато имени меня [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.]. — Lenta.Ru, 16.03.2013
  24. Wine Report Russia [Архівовано 13 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  25. Corriere di Siena: Mikhalkov vignaiolo a Casole, due casse all'ex premier Silvio Berlusconi [Архівовано 12 травня 2014 у Wayback Machine.](італ.)
  26. YouTube удалил канал Никиты Михалкова «Бесогон ТВ». The Insider (рос.). 18 січня 2024. Процитовано 18 січня 2024.
  27. Буняк, Валерія (18 січня 2024). YouTube заблокував канал російського режисера Микити Михалкова «БесогонТВ». ms.detector.media (укр.). Процитовано 18 січня 2024.
  28.   Fantastico 8 - Celentano e Mihalkov.mp4 на YouTube

Література

ред.
  • Липков А. Никита Михалков. М., 1981;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.270—271;
  • Никита Михалков. М., 1989;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.503;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.861;
  • Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.787;
  • Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С.294-299;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.282-285.

Посилання

ред.