Відкрити головне меню

Польоти уві сні та наяву

радянський художній фільм, знят в 1982 році Романом Балаяном

«Польоти уві сні та наяву» (рос. «Полёты во сне и наяву») — український радянський художній фільм, що знятий Романом Балаяном в 1982 році. Через цензуру вийшов у прокат лише у 1987 році. Головну роль виконує Олег Янковський. Балаян логічно продовжує тему польотів у драмі 2009 року «Райські птахи».

Польоти уві сні та наявуPicto infobox cinema.png
рос. Полёты во сне и наяву
Польоти у сні фільм.jpg
Жанр фільм-драма[d]
Режисер Роман Балаян
Сценарист Віктор Мережко
Сергій Антонов
У головних
ролях
Олег Янковський
Оператор Вілен Калюта
Композитор Вадим Храпачов
Кінокомпанія Київська кіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість 92 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Дата виходу 1982
IMDb ID 0084518

Фільм знімався у місті Владимир.

СюжетРедагувати

Напередодні свого сорокаріччя Сергій Макаров (Олег Янковський) підсумовує прожите життя. Але йому нічого не приносить задоволення — ані дружина, ані коханка, ані робота, ані друзі.

Вік, у якому знаходиться Сергій — це вік, коли багато що вже досягнуто, але колишні цінності часто втрачають своє значення. Сергій зовсім заплутався — з дружиною його нічого не пов'язує, крім боргу, а залицяється він до молодої дівчини Аліси (Олена Костіна), можливо, навіть кохає. Натомість Сергія кохає чарівна жінка Лариса Юріївна (Людмила Гурченко), що працює поряд з ним за кульманом, але він цього «не помічає», користуючись однак її машиною, знаючи, що вона — вічна «рятівниця». Її кохає начальник Сергія — Микола Павлович (Олег Табаков), але безнадійно. В Аліси є друг — молодий хлопець (Олег Меншиков), який жваво упадає за нею. Сергія він легко укладає в боротьбі на руках, і той кричить «ку-ку-рі-ку» під столом на своєму дні народження, куди запрошені всі товариші по службі і молоде кохання.

Переступивши «серединний рубіж» життя, головний герой фільму починає відчувати кризові переживання, йому здається, що більша частина того, до чого прагнув, насправді не більше ніж порожня суєта. Постійне почуття дискомфорту і незадоволеності змушують героя кидатися між людьми і робити дивні вчинки в надії на те, що в житті відбудуться зміни, відкриється те, що раніше було недоступним.

«Ех, Серьога, Серьога, як заздрив я тобі в інституті, … а зараз, шкодую я, все у тебе шкереберть якось» — зізнається Сергію начальник відділу Микола Павлович в розмові на кухні. «Ти ж хворий, Серьога, невже не тямиш?» — пояснюючи таким чином дивацтва в поведінці Сергія, які помітні всім оточуючим.

В роляхРедагувати

Знімальна групаРедагувати

НагородиРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • На роль Сергія Макарова спочатку планувався Микита Міхалков, але Роман Балаян побачивши гру Олега Янковського у фільмі Тетяни Ліознової «Ми, що нижче підписалися» зрозумів, що він більше підходить на цю роль. Але М.Міхалков все ж зіграв у фільмі роль режисера[1]
  • Сергій Іванов грає у фільмі самого себе. Головний герой побачивши його впізнає в ньому «Кузнєчіка» — героя фільму Леоніда Бикова «У бій ідуть лише «старі»»
  • За початковим сценарієм фінал фільму мав завершитися трагічно — головний герой гинув стрибнувши з «тарзанки». Але Роман Балаян проїжджаючи повз копицю з сіном вирішив змінити фінал.[1]
  • Також у сценарії не було ролі Олега Меншикова. Режисер додав цього персонажа на противагу Макарова.[1]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати