Раба любові
«Раба кохання» (рос. «Раба любви») — радянський драматичний художній фільм 1975 року, режисера Микити Михалкова, свого роду гімн кінематографу, в основу якого покладена ідея інтерпретації долі акторки Віри Холодної.
Раба любові | |
|---|---|
| рос. Раба любви | |
 | |
| Жанр | драма, мелодрама |
| Режисер | Микита Михалков |
| Продюсер | Михалков Микита Сергійович |
| Сценарист |
Фрідріх Горенштейн Андрій Кончаловський |
| У головних ролях |
Олена Соловей Родіон Нахапетов |
| Оператор | Павло Лебешев |
| Композитор | Едуард Артем'єв |
| Художник |
Олександр Адабаш'ян Олександр Самулекін |
| Кінокомпанія | Мосфільм |
| Дистриб'ютор | Мосфільм |
| Тривалість | 94 хв |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1975 |
| IMDb | ID 0075119 |
 Раба любові у Вікісховищі | |
Сюжет ред.
Осінь 1918 року. У Росії Громадянська війна. Москва зайнята більшовиками. На поки ще білому Півдні країни спішно дознімали салонний фільм-мелодраму під назвою «Раба кохання» за участю зірки німого кіно Ольги Вознесенської (прототип — Віра Холодна).
В більшості своїй члени знімальної групи намагаються не цікавитися політикою, що вривається в їхнє життя і жити так, як давно звикли. Продовження їх звичного життя бачиться їм в Парижі. Хіба що оператор Потоцький — революціонер-підпільник свідомо бере участь у збройному протистоянні червоних і білих. Посилаючись на «лабораторний брак», він використовує забраковану їм плівку для нелегальних зйомок безчинств білих з метою червоної пропаганди.
Вознесенська — діва, яку буквально носять на руках, так само далека від політики, як і інші члени групи. В силу різних причин вона зацікавлюється (по-своєму небайдужим до неї) оператором Потоцьким, а згодом і його підпільною діяльністю, що здається їй романтично прекрасною.
В результаті Вознесенська стає свідком страшних сцен, в тому числі вбивства Потоцького, якого вона вже встигла покохати.
В кінці фільму Вознесенська сідає в трамвай, щоб доїхати до готелю в центрі міста. Але водій трамвая, приймаючи її за революціонерку, вискакує з вагона (який він не зупинив), біжить до білих козаків, повідомляє їм, що в вагоні революціонерка, і вони влаштовують погоню, стріляючи по трамваю, в якому їде Вознесенська.
У ролях ред.
- Олена Соловей — Ольга Миколаївна Вознесенська, акторка
- Родіон Нахапетов — Віктор Іванович Потоцький, кінооператор
- Олег Басілашвілі — Сава Якович Южаков, продюсер
- Олександр Калягін — Олександр Олександрович Калягін, режисер
- Костянтин Григор'єв — капітан Федотов, начальник контррозвідки
- Євген Стеблов — Олексій Канін, актор
- Віра Кузнецова — Любов Андріївна, мати Ольги
- Микита Михалков — Іван
- Микола Пастухов — Веніамін Костянтинович, сценарист
- Готліб Ронінсон — Іван Карлович Фігель, бухгалтер
- Михайло Чигарьов — Вялін, колишній агент царської охоронки
- Олександр Яковлєв — Саша, ревкомівець
- Вадим Вільський — Дубов, водій трамвая
- Інна Ульянова — акторка з букетом
- Олександр Адабаш'ян — режисер німого кіно
- Юрій Богатирьов — Володимир Олексійович Максаков, актор
Знімальна група ред.
- Режисер — Микита Михалков
- Сценаристи — Фрідріх Горенштейн, Андрій Кончаловський
- Оператор — Павло Лебешев
- Композитор — Едуард Артем'єв
- Художники — Олександр Адабаш'ян, Олександр Самулекін