Новофе́дорівка (до 1948 року — Аву́з-Кенеге́з, Езау, крим. Avuz Kenegez) — село в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим. Розташоване на сході району, входить до складу Стальненської сільської ради. Населення — 230 осіб за переписом 2001 року.

село Новофедорівка
NovofyodjorovkaDz 1.jpg
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада/громада Стальненська сільська рада
Код КОАТУУ 0121185805
Облікова картка Новофедорівка 
Основні дані
Засноване 1784
Населення 230
Поштовий індекс 96163
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°40′04″ пн. ш. 34°38′11″ сх. д. / 45.66778° пн. ш. 34.63639° сх. д. / 45.66778; 34.63639Координати: 45°40′04″ пн. ш. 34°38′11″ сх. д. / 45.66778° пн. ш. 34.63639° сх. д. / 45.66778; 34.63639
Середня висота
над рівнем моря
м
Місцева влада
Адреса ради 96163, АРК, Джанкойський район, с. Стальне, вул. Леніна, 34-а
Карта
Новофедорівка. Карта розташування: Україна
Новофедорівка
Новофедорівка
Новофедорівка. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Новофедорівка
Новофедорівка

CMNS: Новофедорівка на Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Новофедорівка — село на сході району, у степовому Криму на одній з балок, що впадає в Сиваш. Висота над рівнем моря — 6 м[1]. Сусідні села: Нижні Острожки (1 км на схід) і Новопавлівка (2 км на північний захід). Відстань до райцентру — близько 22 кілометрів, найближча залізнична станція — Азовська (на лінії Джанкой — Феодосія) — близько 17 км.

ІсторіяРедагувати

Вперше село згадується у Камеральному Описі Криму… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Авуз-Кенегез іменувався як Енмес Кенекес і входив до Таманського кадилику Карасубазарського каймакамства[2].

Після анексії Кримського ханства Російською імперією, у 1784 році село було приписане до Перекопського повіту Таврійської області. Після Павловських реформ, з 1792 по 1802 рік входило до Акмечетського повіту Новоросійської губернії[3]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[4], Ауз-Кенегез був включений до складу Таганашминської волості Перекопського повіту.

Згідно з Відомістю про усі селища, що в Перекопському повіті перебувають… від 21 жовтня 1805 року в селі Агиз-Кенегез числилося 12 дворів, 76 кримських татар і 4 ясири[5]. На військовій топографічній карті Кримського півострова, складеній у 1817 році генерал-майором Семеном Олександровичем Мухіним в селі Кенегес нараховується 10 дворів[6]. На топографічній карті півострова Крим полковника Бєтєва і підполковника Оберга, виданій Військово-топографічним депо у 1842 році у Авуз-Кенегезі налічується до 5 дворів (позначака «мале село»)[7]. У Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року, складеному за результатами VIII-ї ревізії 1864 року, Авуз-Кенегез, який після після земської реформи Олександра II був приписаний до Байгончекської волості — власницьке татарське село на чотири двори і десять мешканців[8]. На трьохверстовій карті Криму 18651876 селище позначене шістьма дворами[9].

Після Кримської війни, коли кримські татари масово почали емігрувати в Туреччину, опустіло і селище Авуз-Кенегез[10]. Згідно з Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1867 ріксело стояло пустим в руїнах. Не значиться воно і в Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1889 рік, хоча, згідно з енциклопедичним словником «Німці Росії», німецький менонітський хутір Езау, більше відомий під старою назвою Ауз-Кенегез, був заснований у 1872 році[11].

Після земської реформи 1890 року село було віднесене до Ак-Шейхської волості. Згідно з Календарем і Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік в в Ауз-Кенегезі нараховувався 41 житель у одному дворі[12]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії за 1915 рік в Ак-Шейхській волості Перекопського повіту значиться економія Ауз-Кенегез, вона ж Езау[13].

Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР до Всесоюзного перепису населення 17 грудня 1926 року Ауз-Кенегез входив до складу Антонівської сільради Джанкойського району[14]. Після утворення у 1935 році Колайського району (1944-го перейменований у Азовський) хутір включили до його складу.

Невдовзі після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були депортовані, спочатку в Ставропольський край, а потім у Сибір і північний Казахстан[15]. 18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Ауз-Кенегез був перейменований на Ново-Федорівку[16].

У грудні 1962 року указом Президії Верховної Ради УРСР Азовський район був скасований і Новофедорівка увійшла до Джанкойського району[17].

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 147 осіб, з яких 73 чоловіки та 74 жінки[18].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 228 осіб[19].

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:

Мова Відсоток
кримськотатарська 59,13 %
російська 36,96 %
українська 3,04 %
білоруська 0,87 %

ПриміткиРедагувати

  1. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Новофедорівка (Крим)
  2. Камеральное описание Крыма, 1784 года // Известия Таврической ученой архивной комиссии. Том 6. 1888. Електронний доступ: Камеральное Описание Крыма, 1784 года. Л. А. № 22
  3. Іменний указ від 12 грудня 1796 року, даний Сенату «Про нове розділення Держави на Губернії». Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 122. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  4. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 124. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  5. Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-татарского змлевладения. ИТУАК. т. 26, стр.119. Електронний ресурс: library.chersonesos.org (рос.)
  6. Топографічна карта півострова Крим складена С. О. Мухіним, 1817 рік. Аркуш А-3
  7. Карта Бєтєва и Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 рік. Аркуш ІІ
  8. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 186. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  9. Трьохверстова карта Криму. 1865—1876. Військово-топографічне депо. Аркуш XXXII-13-f
  10. Эльдар Сейдаметов. Эмиграция крымских татар. Конец XIX-начало XX веков. Голос Крыма. — 2006. — 13 октября. — С. 7. Електронний доступ: на сайті nbuv.gov.ua Архівовано 30 липень 2013 у Wayback Machine.
  11. Немцы России. Населенные пункты и места поселения. Энциклопедический словарь. М.: «Эрн». 2006. (рос.)
  12. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. 1900. 568 стор. С. 106. Електронний доступ: на сайті book-old.ru Архівовано 16 червень 2012 у Wayback Machine.
  13. Статистический справочнник Таврической губернии. Часть 1-я. Статистический очерк, выпуск четвёртый: Перекопский уезд, 1915 г. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 186. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  14. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 316. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  15. Депортація етнічних німців з Кримської АРСР до Казахстану (1941)
  16. Переименования населенных пунктов Крыма (рос.)
  17. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року.
  18. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  19. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  20. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

ПосиланняРедагувати