Відкрити головне меню
Новоросійськ
рос. Новороссийск
Kiev-class Novorossiysk DD-ST-85-06598 r.jpg
Служба
Тип/клас авіаносний крейсер
Держава прапора СРСР СРСР
Належність Naval Ensign of the Soviet Union (1950–1991).svg ВМФ СРСР
Корабельня Чорноморський суднобудівний завод, Миколаїв
Закладено 30 вересня 1975
Спущено на воду 26 грудня 1978
Введено в експлуатацію 14 серпня 1982
Виведений зі складу флоту 31 серпня 1992
Статус порізаний на метал
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж стандартний — 31 900 т,
повний — 43 220 т
Довжина 273,1 м
Ширина по ватерлінії 31 м
по злітній палубі — 51,3 м
Висота 61,6 м (від киля до клотика)
Осадка 11,04 м (з бульбом)
Технічні дані
Рухова установка ГЕУ Паротурбінна: 4 парові турбіни по 45000 к.с. (8 котлів КВН 98/64) та ЕЕУ 6 турбогенераторів по 1500 кВт і 4 дизель-генератори по 1500 кВт
Гвинти 4 гвинти
Швидкість повного ходу — 32,5 вузли
економічного ходу — 14,2 вузлів
Автономність плавання 7 160 миль при 18 вузлах
автономність по запасам провіанту — 30 діб
Екіпаж 1607 чол. (у тому числі 430 — авіагрупа)
Озброєння
Артилерія 2×2 76-мм АУ АК-726
Торпедно-мінне озброєння 1×1 РПК-1 (16 ракето-торпед 82Р), 2×12 РБУ-6000 (144 РГБ-60)
Ракетне озброєння 4×2 ПУ ПУ ПКРК П-500 «Базальт»
Зенітне озброєння 2×2 ПУ ЗРК М-11 «Шторм» (96 ракет),
8×6 30-мм ЗАК АК-630
Авіація 18 літаків Як-38, 18 вертольотів Ка-25, Ка-27

Новоросійськ (рос. Новороссийск) — радянський авіаносний крейсер проекту 1143.3 (шифр «Кречет», англ. Kiev class за класифікацією НАТО), які інколи називають «радянськими авіаносцями»[1]. Третій корабель базового проекту 1143, побудований у 1982 році на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві. Входив до складу Тихоокеанського флоту. Після розпаду СРСР корабель був проданий Російською Федерацією на злом в Корею.

Бойове призначенняРедагувати

Авіаносні крейсери проекту 1143 призначені для надання бойової стійкості оперативним з'єднанням військово-морського флоту у віддалених районах Світового океану[2]. Їхнім завданнями є[3]:

Історія проектування і будівництваРедагувати

В СРСР ідея застосування літаків вертикального зльоту і посадки (ЛВЗП) як палубного літака виходила від секретаря ЦК КПРС Дмитра Федоровича Устинова, який координував на цій посаді роботу наукових установ, конструкторських бюро та промислових підприємств оборонно-промислового комплексу. Командування Військово-Морським Флотом, і особисто командувача ВМФ СРСР Сергія Горшкова, перспектива отримання флотом авіаносних кораблів цілком влаштовувала. В результаті Невським проектно-конструкторським бюро у Ленінграді був розроблений проект 1143 важкого протичовнового крейсера, який мав на озброєнні літаки вертикального зльоту. За проектом було збудовано два важкі протичовнові крейсери (у 1977 році перекласифіковані у важкі авіаносні крейсери) «Київ» (спущений на воду 26 грудня 1972) і «Мінськ» (спущений на воду 30 вересня 1975)[2].

«Новоросійськ», закладений 30 вересня 1975, починав будуватися за модернізованим проектом 1143М[4]. Головним конструктором проекту (1973–1977) був Аркадій Васильович Маринич. Скорочений техпроект 1143М був розроблений в січні і затверджений ВМФ і МСП у липні 1975 року. На крейсері передбачалося базування 28 штурмовиків вертикального зльоту Як-38 та/або протичовнових вертольотів Ка-25ПЛ і двох рятувальних вертольотів Ка-25ПС. За рахунок зменшення зазорів між літальними апаратами їх число в ангарі збільшувалося до 24 одиниць. Ще шість машин планувалося розмістити на технічній позиції польотної палуби. При необхідності в ангарі з деякими обмеженнями розміщувалися 30 літальних апаратів. Обхідний місток в районі правого борту виконувався на 1,2 м нижче ніж на попередниках. З корабля знімалося торпедне озброєння, а гідроакустичні станції «Оріон» і «Платина» замінювалася на автоматизований гідроакустичний комплекс «Поліном». Для посилення ППО корабля його передбачалося оснастити двома строєними модулями ЗРК «Кинджал» замість «Оса-М» і ракетно-артилерійськими комплексами «Кортик» замість АК-630М. В ході будівництва було прийняте рішення забезпечити базування на кораблі вже 36 літальних апаратів: 16 Як-38, 18 протичовнових Ка-27 і двох рятувальні Ка-25ПС. Оговорювалася можливість базування перспективних палубних винищувачів вертикального зльоту і посадки Як-141, штурмовиків Як-38 і вертольотів Ка-25/27 трьох модифікацій (протичовновому, пошуково-рятувальному і радіолокаційного дозору)[2].

У травні 1978 року, коли корабель вже знаходився у високому ступені стапельних робіт і готувався до спуску на воду, був затверджений технічний проект 1143.3, розроблений у грудні 1977 року Василем Федоровичем Анікіевим (головний конструктор «Новоросійська» з 1977 до 1982 року)[4]. 26 грудня 1978 року «Новоросійськ» був спущений на воду і поставлений на добудову. Зовнішній вигляд корабля в порівнянні з попередниками змінився незначно, хоча перепланування загального розташування було дуже істотним і охоплювала до 40% загального числа корабельних приміщень, в яких за результатами повторного коригування проекту було проведено демонтажні та монтажні роботи. Іншу форму мала передня кромка малого спонсона, розташованого в ніс від кутової палуби — на ній був відсутній характерний для перших двох кораблів подвійний уступ. На верхній палубі також встановили вирівнюючі пристрої — три вертикальних екрани для випрямлення повітряних потоків. На «Новоросійську» в порівнянні з «Києвом» і «Мінськом» в півтора рази було збільшено авіаційного пального за рахунок ліквідації погреба запасних ракет комплексу П-500[4].

Випробування і бойова службаРедагувати

Польоти корабельної авіації з борту «Новоросійська» ( ліворуч Як-38, праворуч Ка-27)

З 1 вересня до 27 грудня 1981 року відбулися швартові випробування «Новоросійська». Після заселення екіпажу 15 листопада 1981 року, 5 січня 1982 корабель здійснив перехід у Севастополь, де з 29 січня по 12 квітня проходив заводські ходові випробування. Головним відповідальним здатчиком корабля був призначений головний будівник корабля Ігор Миколайович Овдієнко, а його заступником — старший будівник Георгій Іванович Журенко. У випробуваннях корабля брали участь 1500 робітників здавальної команди ЧСЗ[4]. Після заводських випробувань, з 12 квітня до 28 травня проходив державні випробування в полігонах бойової підготовки Чорноморського флоту. За час держвипробувань літаки Як-38 і Як-38У виконали 112 польотів з палуби корабля, вертольоти Ка-27 — 108, Ка-25 — 51, ​​Мі-6 — 10 і Мі-8 — 139 польотів (у квітні на палубу впав Ка-27, один матрос загинув). 24 листопада «Новоросійськ» був включений до складу Тихоокеанського флоту[2].

Незважаючи на приналежність до Тихоокеанського флоту, «Новоросійськ» перший час виконував завдання у складі Чорноморського флоту. У січні-березні 1983 року він перебував у Феодосійському морському полігоні, де тривали випробовування різних систем озброєння. 14 травня — 7 червня з групою кораблів здійснив перехід в Сєвєроморськ (Північний флот). На Півночі він взяв участь у навчаннях «Містраль-83» і «Океан-83» . 17 жовтня 1983 року розпочав перехід з Сєвєроморська навколо Європи, Африки та Азії на Тихий океан до місця постійного базування. На шляху загін бойових кораблів здійснив заходи до Луанди (Ангола), Мапуту (Мозамбік) і Мадраса (Індія), за час переходу пройшов 23 258 миль, літаки виконали 600 польотів, один Як-38 був втрачений. До бухти Абрек (Владивосток) корабель прибув 27 лютого 1984 року[2].

У 1984 році «Новоросійськ» брав участь в навчаннях «Блакитна стріла» і «Довга осінь». У березні-квітні 1985 року — в оперативно-тактичних навчаннях флоту в районі Гавайських островів. 12-16 травня 1988 року з групою кораблів здійснив візит до порту Вонсан (КНДР). Останній похід «Новоросійська» відбувся в травні 1991 року. Всього за період служби з його палуби було виконано 1900 польотів літаків і 2300 польотів вертольотів[2].

У 1991 році крейсер був поставлений на відстій в бухті Постова поблизу Совєтської Гавані. У січні 1993 року в машинному відділенні корабля сталася пожежа. Корабель був поставлений в док, але 30 червня 1993 року було прийнято рішення про його роззброєння і виключення зі складу ВМФ СРСР. 31 серпня 1994 року екіпаж «Новоросійська» розформований і він переданий ВФМ для розборки на метал[4].

Питання про продаж «Новоросійська» й однотипного «Мінська» постало під час візиту російського президента Бориса Єльцина до Пекіна у 1992 році. За згоди Єльцина, уряд КНР дипломатичними каналами направив офіційний запит щодо придбання «вживаних авіаносців Тихоокеанського флоту», але, вважається, що в переговорний процес встряли західні політики, які зруйнували плани і Росія була змушена відмовитись від продажу авіаносних крейсерів Китаю. Тим не менше, 6 жовтня 1994 року фірма АТ «Компас», яка отримала від міністерства оборони Росії право на продаж кораблів, і південнокорейська компанія Yang Distribution Corp. підписали угоду про продаж кораблів на злом відповідно за 4,3 та 4,5 млн доларів США. Наприкінці 1995 року «Новоросійськ» відбуксирували у південнокорейський порт Пусан, де розібрали на метал[4].

ПриміткиРедагувати

  1. ТАКР — тяжелые авианесущие крейсеры. Официальный статус советских авианосцев.. на сайті Валерія Бабича «Наши авианосцы» (рос.). Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-04-02. 
  2. а б в г д е Проект 1143 «Кречет» (Kiev class). на сайті «АТРИНА» (рос.). Архів оригіналу за 2011-09-14. Процитовано 2013-04-02. 
  3. Проект 11435 (Kuznetsov class). на сайті «АТРИНА» (рос.). Архів оригіналу за 2012-03-10. Процитовано 2013-04-02. 
  4. а б в г д е Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — 7. — Николаев : Атолл, 2013. — 805 с. — ISBN 966-2504-37-0.

ЛітератураРедагувати

  • Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — 7. — Николаев : Атолл, 2013. — 805 с. — ISBN 966-2504-37-0.
  • Бабич В. В. Наши авианосцы на стапелях и в дальних походах. — Николаев : Атолл, 2003. — 544 с. с. — ISBN 966-7726-69-X.
  • Балакин С. А., Заблоцкий В. П. Советские авианосцы. Авианесущие крейсера адмирала Горшкова. — М. : ЭКСМО, 2007. — С. 240. — ISBN 978-5-699-20954-5.
  • Шунков В. Н. Авианесущие корабли и морская авиация. — М. : Попурри, 2003. — 576 с. — ISBN 985-438-979-0.