Новозибков

місто Новозибков
Новозыбков
Герб	Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Брянська область
Муніципальний район	Новозибківська міськрада
Код ЗКАТУ:	15420
Код ЗКТМО:	15720000001
Основні дані
Час заснування	1701
Статус міста	1809
Населення	41 932 особи (2009)
Площа	31,4 км²
Густота населення	1335 осіб/км²
Поштовий індекс	243020
Телефонний код	+7 48343
Географічні координати:	52°32′9.8790940480831e-08″ пн. ш. 31°56′9.8798614342377e-08″ сх. д. / 52.5333333333608° пн. ш. 31.9333333333608° сх. д.
Часовий пояс	+3, влітку +4
Водойма	річка Корна
Найближча залізнична станція	Новозибків
	Відстань
До центру регіону (км): ; - фізична: ; - залізницею: ; - автошляхами:	; 171; 193; 188
Вебсторінка	zibkoe.ru
	Мапа
	; Новозибков ; Новозибков
	Новозибков у Вікісховищі

Новозибков, також Новозибків^[1]^[2] (рос. Новозыбков) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Новозибківського району Брянської області. Розташований на відстані 188 км від Брянська. Населення міста становить 41 932 особи (2009).

Географія

Новозибков розташований на невеликій річці Корна, притоці річки Іпуть, басейн Сожу. На південній околиці протікає ще одна річка — Деменка, теж притока Іпуті.

Історія

Місто засноване як слобода Зибка. Перші письмові згадки — в універсалі полковника Стародубського полку М. А. Миклашевського в 1701 році. Першими поселенцями були старообрядці-втікачі з центральних областей Росії, які оселилися на берегах озера Зибкого, неподалік від українських сіл Людкове та Тростань. Входило до складу Топальської сотні Стародубського полку. Основним заняттям селян в XVII — першій половині XVIII століть були переробка продуктів сільського господарства (виробництво канатів, олії, мила, шкіри) та дрібне ремесло (дерев'яний реманент, сани, дуги), а також торгівля. В 1708–1709 роках селяни активно брали участь у війні проти шведів. 30 січня (11 лютого) 1809 року посад Новозибків отримав статус повітового міста, центру Новозибківського повіту. Під час Наполеонівських воєн 1812 року в місті був сформований повітовий загін Чернігівського ополчення, який в складі Брянсько-Чернігівського ополчення та корпусів Ратта й Барклая-де-Толлі брали участь в боях під Могильовим, Оршею, взятті міст Замостя та Франкфурт-на-Майні. В 1860-их роках в Новозибкові був збудований перший сірниковий завод; в 1880-их роках кількість сірникових фабрик та заводів досягло 10, а річний прибуток склав 740 тис. руб. В 1887 місто було приєднано до залізниць Росії. 22 травня (4 червня) 1908 року було створене «Російське товариство сірникової торгівлі» (РОСТ), яке утримувало майже повну монополію на виробництво сірників в імперії (окрім 2 заводів на Далекому Сході).

У 1917 в Новозибкові базувався загін Українського Вільного козацтва в числі 50 вільних козаків під керівництвом підстаршини Андросюка.

До 1919 року місто перебувало у складі України^[3].

Після аварії на Чорнобильській АЕС, на південний захід від міста починається непридатна для життя зона.

Населення

Рік	Населення
1897	15 500
1920	14 200
1926	19 900
1939	24 500
1959	25 900
1970	34 400
1979	41 200
1989	44 900
2002	43 038
2008	42 178
2009	41 932

Освіта та культура

В місті функціонують 13 дошкільних закладів, 9 шкіл, 2 ПТУ, 3 технікуми, філіал Брянського державного університету (відкритий в 1995 році), корекційна школа-інтернат.

Галерея

Новозибків за часів Української Держави. 1918-й рік.
У центрі Новозибкова. 1998-й рік.
Новозибківський вокзал після ліквідації сполучення з Україною.
«Українофільська» стела у Новозибкові — Новозибків понад 200 років входив до території України.
Миколо-Різдвяна церква
Спасо-Преображенська церква
Чудо-Михайлівська церква