Нова́ Забудо́ва (рос. Но́вое Строе́ние) — історична місцевість у м. Києві. Виникла в 3040-х роках XIX століття як земля, виділена для масового переселення жителів з Печерська, викликаного будівництвом Нової Печерської фортеці.

Нова Забудова
Київ
Загальна інформація
50°25′36″ пн. ш. 30°31′00″ сх. д. / 50.42667° пн. ш. 30.51667° сх. д. / 50.42667; 30.51667Координати: 50°25′36″ пн. ш. 30°31′00″ сх. д. / 50.42667° пн. ш. 30.51667° сх. д. / 50.42667; 30.51667
Країна  Україна
Адмінодиниця Київ
Головні вулиці Антоновича, Саксаганського, Велика Васильківська
Заклади освіти
та культури
КНЛУ
Транспорт
Метрополітен  «Либідська»
 «Олімпійська»
 «Палац Україна»
Карта
Нова Забудова. Карта розташування: Київ
Нова Забудова
Нова Забудова
Нова Забудова (Київ)
CMNS: Нова Забудова у Вікісховищі

Головні вулиці — Антоновича, Саксаганського, Велика Васильківська, Жилянська, бульвар Тараса Шевченка (розділяв колишні дільниці міста — Старокиївську та Либідську)[1]. Частиною Нової Забудови була місцевість Паньківщина, куди входять три вулиці — Тарасівська, Микільсько-Ботанічна та Паньківська.

Історія ред.

У 30-х роках XIX ст. Київ розширювався, тому виникла потреба в плануванні й організації його забудови та впорядкування. У 1830 р. затвердили план нової фортеці на Печерську. Десятки будинків Печерського форштадту купили, щоб знести, а сотні мешканців переселили в квартали нового району — т. зв. Либідської дільниці або Нової забудови. У 1833 р. сюди з Печерська перенесли дерев'яну Володимирську церкву. У першій чверті XX ст. історична місцевість Нова забудова охоплювала Либідську й частково Бульварну дільниці Києва[1].

Активний розвиток і забудова району починаються наприкінці XIX — на поч. XX ст. Забудова тих часів збереглася на вулицях Басейній та Рогнідинській. Деякі культові споруди району були зруйновані в 1930—1960 рр.: Благовіщенська, Троїцька, Либідсько-Володимирська, Іоанна Златоуста (Залізна), Індійська церкви[1].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. а б в Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с.

Джерела ред.