Вулиця Антоновича (Київ)
Ву́лиця Антоно́вича — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова. Пролягає від вулиці Гетьмана Павла Скоропадського до Либідської площі.
Вулиця Антоновича Київ | |
---|---|
Місцевість | Нова Забудова |
Район | Голосіївський |
Назва на честь | Володимира Антоновича |
Колишні назви | |
Кузнечна, Набережно-Либідська, Пролетарська, Горького | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 3,45 км |
Координати початку | 50°26′23.3″ пн. ш. 30°30′49.1″ сх. д. / 50.439806° пн. ш. 30.513639° сх. д. |
Координати кінця | 50°24′39.8″ пн. ш. 30°31′33.4″ сх. д. / 50.411056° пн. ш. 30.525944° сх. д. |
поштові індекси | 03150, 01004, 01033 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Либідська», «Палац „Україна“», «Олімпійська», «Площа Українських Героїв» |
Автобуси | А 5, 20, 27, 51, 52 |
Трамваї | був до 2005 |
Тролейбуси | Тр 12, 40, 40к, 42, 43, 50, 91Н |
Маршрутні таксі | Мт 412, 507, 519, 539, 726, 739, 825 |
Зупинки громадського транспорту | «Жилянська вулиця», «Вулиця Ділова», «Вулиця Івана Федорова», «Лабораторна вулиця», «Володимирський ринок», «Вулиця Панаса Любченка», «Станція метро „Либідська“» |
Рух | двосторонній (від вулиці Гетьмана Петра Скоропадського до вулиці Саксаганського), односторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Навчальні заклади | ЗОШ № 37, № 87 |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 10366 |
У проєкті OpenStreetMap | r421765 |
Мапа | |
Вулиця Антоновича у Вікісховищі |
Прилучаються вулиці Саксаганського, Жилянська, Фізкультури, Ділова, Івана Федорова, провулок Бориса Шахліна, вулиці Лабораторна, Володимиро-Либідська, Німецька, Єжи Ґедройця, Ковпака, Загородня, провулок Руслана Лужевського та бульвар Миколи Міхновського.
Історія
ред.Вулиця виникла в 30-ті роки XIX століття і складалася з двох вулиць: Кузне́чної (від ковальських майстерень, колись розташованих уздовж неї; проходила між теперішніми вулицями Гетьмана Павла Скоропадського та Івана Федорова) і На́бережно-Ли́бідської (від річки Либідь, що протікає паралельно вулиці Антоновича). У 1909 році обидві вулиці об'єднані під назвою Кузне́чна. У 1913 році на її початку на ділянці між нинішніми вулицями Гетьмана Павла Скоропадського і Саксаганського було облаштовано бульвар.
У березні 1919 році вулиця отримала назву Пролетарська[1][2].
1936 року перейменована на вулицю Горького[3] (назву підтверджено 1944 року[4]), на честь російського письменника Максима Горького.
Під час німецької окупації в 1942-1943 вулиці поверниули істориичне найменування - Кузнечна. [5]
23 вересня 2005 року комісія з найменувань та пам'ятних знаків виконавчого органу Київської міської ради ухвалила рішення про підтримання пропозиції про перейменування вулиці Горького на вулицю Антоновича — на честь українського історика, археолога, етнографа Володимира Антоновича, котрий мешкав на цій вулиці в будинку № 40. Однак рішення Київради про перейменування не було прийнято, тобто фактично перейменування не відбулося[6]. Хоча на початку непарної сторони вулиці на окремих будинках з'явилися покажчики з новою назвою (чим внесли додаткову плутанину, бо на парній стороні старі таблички), а Київрада у власних рішеннях вживала як стару назву вулиці, так і нову (або ж обидві одразу).
В травні 2008 року частиною вулиці (на відрізку від вул. Саксаганського до пл. Либідської) було запроваджено односторонній рух[7].
Сучасна назва на честь українського історика, археолога, етнографа Володимира Антоновича — з 2014 року[8][9].
Пам'ятки історії та архітектури
ред.- буд. № 3, 3-А — прибутковий будинок із флігелем 1911 року. Зведений у стилі модерн архітектором Абрамом Трахтенбергом.
- буд. № 4-6 — житловий Будинок Медінституту та університету у стилі конструктивізм (1938 року). Архітектор Ф. Я. Лєсковой, співавтор Соломон Венгеровський, за консультації професора Олександра Вербицького.
- буд. № 8 — житловий будинок початку 1910-х років у стилі неоампір. Належав родині Терещенків. Архітектором, який збудував будинок, ймовірно, є Павло Голландський.
- буд. № 9 — прибутковий будинок початку 1910-х років. Належав домовласнику Фрідріхові Міхельсону.
- буд. № 14 і 14-Б — садиба початку XX століття. Побудована архітектором Андрієм Крауссом у стилі модерн.
- буд. № 17 — прибутковий будинок у стилі модерн (початок XX століття)
- буд. № 20, 20-Б, 20-В, 20-Г — садиба 1911 року, у стилі модерн. Побудована за проектом, ймовірно, Ф. М. Олтаржевського.
- буд. № 23, 23-Б, 23-В — садиба Кучера, зведена у 1899–1900 роках за проектом архітектора Володимира Ніколаєва. Головний будинок зведений у стилі ренесанс, флігелі — у цегляному стилі. Садиба належала будівнику-підряднику Льву Кучерову (справжнє ім'я — Лейба Кучер).
- буд. № 24 — прибутковий будинок початку XX століття. Належав власнику будівельної контори Лейзеру Гугелю.
- буд. № 26/26 — житловий будинок у стилі модерн (1911).
- буд. № 32 — житловий будинок, зведений архітектором Андрієм Крауссом у 1877 році в стилі ренесанс.
- буд. № 38-А — житловий будинок у еклектичному стилі (початок XX століття).
- буд. № 44 — прибутковий будинок 1909–1910 років. Зведений архітектором Абрамом Трахтенбергом у стилі модерн. Північну частину будинку займало жіноче училище Л. Володкевич. З 1990-х років будівля стояла занедбаною і поступово руйнувалася. У 2013 році будівлю було виключено з реєстру для зносу[10]. Але ще в жовтні 2012 року будинок було зруйновано під зведення готельного комплексу «Асторія»[11].
- буд. № 48 — прибутковий будинок кінця XIX століття в еклектичному стилі з елементами ренесансу.
- буд. № 64/16 — житловий будинок 1910 року у стилі пізній модерн. Архітектор Валеріяном Риков. Реконструйовано в 2010-х роках.
- буд. № 69 — будинок єврейського училища. Зведений у 1903–1904 роках архітектором Адольфом Мінкусом у стилі історизм. Фінансували будівництво цукрозаводчики Бродські. У 1944 році будинок передано Інститутові електрозварювання.
Пам'ятники та меморіальні дошки
ред.- буд. № 10 — меморіальна дошка Олександрові Байбакову, який проживав у цьому будинку в 1948–1976 роках. Відкрита 13 липня 2001 року.
- буд. № 19-21 — меморіальна дошка на честь академіка Василя Комісаренка, який жив у цьому будинку з 1951 по 1993 рік. Виготовлена у вигляді бронзового барельєфу.
- буд. № 24 — меморіальна дошка Юрієві Бернадському, який жив у цьому будинку в 1986–2006 роках.
- буд. № 69 — меморіальна дошка Євгенові Патону, який працював у цьому будинку в 1944–1953 роках. Відкрито 28 грудня 1953 року, архітектор Ісроель Шмульсон. Дошку замінено в січні 1981 року; скульптор Олександр Скобліков, архітектор Костянтин Сидоров.
- буд. № 69 — меморіальна дошка на честь професора Арсенія Макари, який керував відділом у інституті ім. Є. О. Патона в 1949–1975 роках. Виготовлена з мармуру, відкрита в 1986 році.
- буд. № 69 — меморіальна дошка на честь професора Володимира Труфякова, який керував відділом у інституті ім. Є. О. Патона в 1963–2000 роках. Виготовлена у вигляді гранітного портрету.
Також на фасаді корпусу Київського заводу металивих виробів (№ 50) було встановлено меморіальну дошку на місці загибелі в 1918 році Захара Письменного (1896–1918), металоткача, робітника заводу. Мармурову дошку було відкрито 1965 року, 1983 року її замінили на бронзову, роботи архітектора О. І. Герасименка. Ймовірно, після закриття заводу і відкриття на його місці торговельно-розважального комплексу, дошку було втрачено. Також на фасаді корпусу висіла меморіальна дошка на честь нагородження заводу Почесною грамотою Президіуму Верховної Ради УРСР. Відкрита у 1965 році, втрачена.
На території інституту ім. Є. О. Патона встановлено пам'ятний знак на честь співробітників інституту, які в роки Великої Вітчизняної війни, перебуваючи в евакуації в місті Нижній Тагіл, працювали на танковому заводі.
Зображення
ред.-
Меморіальна дошка на честь Олександра Байбакова
-
Меморіальна дошка на честь Юрія Бернадського
-
Меморіальна дошка на честь Арсенія Макари
-
Меморіальна дошка на честь Євгена Патона
-
Меморіальна дошка на честь Володимира Труфякова
-
Меморіальна дошка на честь Володимира Підгаєцького
Персоналії
ред.У будинку № 3 в 1910-х роках містилося училище М. Хорошилової, де навчався майбутній письменник Віктор Некрасов і працював вчений Володимир Щербина. Також у цьому будинку проживав фізик-теоретик, академік АН УРСР Олександр Давидов (1964–1988).
У будинку № 4-6 у 1941–1942 роках містилася конспіративна квартира групи Івана Кудрі, до початку 1940-х років тут проживав художник Федір Кричевський, у 1945–1950 роках — геолог і палеонтолог, академік АН УРСР Борис Чернишов, у 1950-х роках у рідних зупинявся кінорежисер Олександр Довженко.
У будинку № 14 проживали акушер-гінеколог, професор Вищих жіночих курсів Георгій Брюно (1910-ті роки), філософ, правознавець, сенатор і академік УАН Богдан Кістяковський (1917–1919 роки), у 1900-х роках — професор-фармаколог Юлій Лауденбах і хірург Павло Морозов[ru].
У садибі під № 20 у 1910-х роках проживали лікар та громадський діяч Лев Войтоловський[ru] і ректор Київського університету Євген Спекторський.
У будинку № 23 у 1914–1916 роках мешкав композитор Рейнгольд Глієр, у будинку № 24 — геолог, доктор геолого-мінералогічних наук Михайло Доброхотов, у будинку № 26 — історик, академік АН УРСР Арнольд Шлепаков (1967–1999), у будинку № 38-А — письменник Віктор Некрасов (1944–1950). У будинку № 44[12] містилося жіноче училище Людмили Володкевич, де викладав літературознавець і громадський діяч Григорій Александровський.
У Єврейськом училищі (вул. Антоновича, 69) навчався художник Зіновій Толкачов. Після передачі будівлі Інституту електрозварювання, в ній працювали засновник інституту Євген Патон, член-кореспондент АН УРСР Борис Касаткін, член-кореспондент АН УРСР Арсеній Макара, член-кореспондент АН УРСР Костянтин Хрєнов. У будинку розташований робочий кабінет-музей Є. О. Патона.
У квартирі № 19 будинку № 107 у 1917–1923 роках жив поет Павло Тичина. У будинках № 64/16 та 97 у різні роки мешкав поет Олександр Олесь (Олександр Кандиба).
Установи та заклади
ред.- Комітет з державних премій України в галузі науки і техніки (буд. № 51)
- Музична школа № 1 ім. К. Стеценка (буд. № 19-б)
- Загальноосвітня школа № 37 (буд. № 130/17)
- Загальноосвітня школа № 87 ім. О. Довженка (буд. № 4/6)
- Бібліотека Голосіївського району ім. В. Симоненка (буд. № 25)
- Державна науково-технічна бібліотека України (буд. № 180)
- Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (буд. № 174)
- Український інститут науково-технічної та економічної інформації МОН України (буд. № 180)
- ВАТ «Укрексімбанк», головний офіс (буд. № 127)
Вулиця у мистецтві
ред.У поета Павли Тичини є цикл віршів «Вулиця Кузнечна», названий на честь вулиці, на якій поет проживав до 1923 року. Неодноразово вулиця згадується у творах Віктора Некрасова.
Цікаві факти
ред.У Поліцейському сквері, біля перехрестя з вулицею Івана Федорова, зберігся один з чотирьох так званих малих фонтанів Термена.
Зображення
ред.-
від бульвару на північ разом із вулицею Терещенківською
-
від вулиці Фізкультури на південь
-
Пустир на місці колишнього трамвайного депо ім. Шевченка (№ 54), за ним корпуси Інститута електрозварювання ім. Патона (№ 56)
-
Будівля Укравтодору (№ 59)
Примітки
ред.- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Жалобний пленум Київської міськради // Вісті ВУЦВК : газета. — Київ, 1936. — № 141 (4729). — 20 червня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 9 вересня 2018.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Машина часу і простору https://museum.kpi.ua/map/?d=kyiv&l1=1943-04.DE.PLAN&l2=&z=15&lon=30.520620&lat=50.431896.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ Лист Головного управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю Київської міської державної адміністрації від 17 серпня 2011 року щодо офіційних назв деяких вулиць та площ міста. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 27 лютого 2012.
- ↑ У ніч на неділю київським водіям зробили “сюрприз”. Українська правда (укр.). Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Рішення Київської міської ради від 13 листопада 2014 року № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» // Хрещатик. — 2014. — № 177 (4577). — 2 грудня. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 2 грудня 2014.]
- ↑ Рішення Київської міської ради від 11 червня 2015 року № 617/1481 «Про внесення змін у додатки до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2014 року № 373/373 „Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві“» // Хрещатик. — 2015. — № 114 (4710). — 7 серпня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
- ↑ Киев теряет лицо [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Степанець К., Михайлик О. Втрачені споруди Києва (1992–2016), видання друге. — К., 2016. — С. 130–131.
- ↑ Будинок знесено в 2010-х роках.
Посилання
ред.Джерела
ред.- Горького вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
- Горького вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 48.
- Горького вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 55. — ISBN 5-88500-070-0.
- Горького вул. // Вулиці Києва. Довідник / під ред. А. М. Сигалова. — К. : Агентство преси «Журналіст», 2005. — С. 21. — ISBN 966-95457-1-5.
- Горького улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 141. (рос.)
- Вулиця Горького (Антоновича) // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1. [Архівовано з першоджерела 19 квітня 2013.]
- Вул. Горького // Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 64–66. — ISBN 978-966-8999-05-5.
- Малаков Д. В. Прибуткові будинки Києва. — К. : Кий, 2009. — 383 с. — ISBN 978-966-8825-53-8.
- Горького вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 6. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Антоновича вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |