Нова Англія (підводні гори)

Нова Англія або Підводні гори Нова Англія (англ. New England Seamounts) — це гірський ланцюг із понад двадцяти підводних згаслих вулканічних гір, відомих як підводні гори[1].

Нова Англія
англ. New England Seamounts
Розташування підводних вулканів Ведмежий, Кельвін та Меннінґ
Розташування підводних вулканів Ведмежий,
Кельвін та Меннінґ
Регіон Північний Атлантичний океан
Довжина ≈ 1000 км, із Зх-ПнЗх на Сх-ПдСх
Відомі вершини Ведмежий (2000 м), Кельвін (3425 м), Атлантіс II (3256 м), Меннінґ (3519 м), Нешвілл (3300 м)
Нова Англія (Північна Атлантика)
Нова Англія
Нова Англія
CMNS: Нова Англія у Вікісховищі

Координати: 37°24′ пн. ш. 60°00′ зх. д. / 37.400° пн. ш. 60.000° зх. д. / 37.400; -60.000

ГеографіяРедагувати

 
Експедиція «Гори в морі» 2004. «DSV Алвін» перед зануренням на підводну гору Меннінґ.

Цей гірський ланцюг розташований біля узбережжя штату Массачусетс (США) в Атлантичному океані і простяглася на понад 1000 км від краю банки Георга[en] на схід — південний схід. Багато з вершин цих гір піднімаються на висоту понад 4000 м від морського дна[2][3]. Ланцюг підводних гір Нової Англії є найдовшим подібним ланцюгом у Північній Атлантиці і є притулком для різноманітної глибоководної[en] фауни[3]. Вчені неодноразово відвідували цей ланцюг, щоб досліджувати геологічний склад і біоту регіону. Ланцюг є частиною гарячої точки Великого Метеора[en] (Гаряча точка Нової Англії) і був утворений рухом Північноамериканської плити над гарячою точкою Нової Англії. Найстаріші вулкани, які були утворенні цією «гарячою точкою», розташовані на північний захід від Гудзонової затоки, Канади. Частина ланцюга підводних гір охороняється як Національна пам'ятка США «Північно-східні каньйони та морські підводні гори».

Для позначення цього хребта підводних гір використовувалися різноманітні назви, включаючи: Підводні гори Кельвіна, Група підводних гір Кельвіна, Кельвін-Бенкс, Ланцюг морських гір Нової Англії та Дуга підводних гір Бермуд-Нова Англія (включаючи Бермудський п’єдестал[en], який містить архіпелаг Бермудські острови, Аргус і Челленджер-Бенкс, а також підводну гору Бовдітч та інші підводні гори, що розташовані приблизно між Бермудськими островами та підводною горою Нешвілл)[4].

ФормуванняРедагувати

Гаряча точка Нової Англії, також відома як гаряча точка Великого метеора, утворила Білі гори[en] від 100 до 124 мільйонів років тому, коли північноамериканський континент був безпосередньо над цією зоною. У міру того, як континент дрейфував на захід, гаряча точка поступово відсувалася від берега. На південно-східному напрямку гаряча точка утворила підводний вулкан Ведмежий, найстарішу підводну гору в ланцюзі, близько 100—103 мільйонів років тому. Протягом мільйонів років, продовжуючи рухатись на схід — південний схід, гаряча точка продовжувала створювати інші підводні вулкани в ланцюзі, кульмінацією процесу стало створення близько 83 мільйонів років тому підводного вулкану Нешвілл. Оскільки Атлантичний океан продовжував розширюватися, гаряча точка зрештою «помандрувала» далі на схід, утворивши Велику метеоритну підводну гору[en] на південь від Азорських островів, де вона розташована і сьогодні[5]. Вершини підводних гір Нової Англії колись були на рівні моря ато й вище. Проте минав час, і ланцюг віддалявся від гарячої точки Нової Англії, кора охолоджувалася й стискалася, а ланцюг занурювався в океан. Усі вершини зараз знаходяться на кілометр або більше, нижче рівня океану.

БіотаРедагувати

Ланцюг підводних гір забезпечує унікальне середовище проживання для глибоководних морських істот. На скелястих відслоненнях ростуть коралові утворення, що нагадують підводні ліси, які дають притулок безхребетним і рибам[6]. Через значні фінансові та матеріальні витрати й труднощі вивчення глибин океану було мало відомо про істот, які населяли підводні гори Нової Англії. Насправді, до недавніх експедицій у всьому ланцюжку був лише один відомий вид коралів[3]. З 2000 року морські біологи під час різноманітних пошукових досліджень виловили та класифікували понад 203 види риб і 214 видів безхребетних на підводній горі Ведмежа[3]. Цей діапазон різноманітності свідчить про те, що інші підводні гори можуть містити більше невідомих макроорганізмів. Під час одного дослідження був ідентифікований вид синафобранхового вугра[en], який, як вважали раніше, зустрічається лише поблизу Австралії[7]. Корали, голкошкірі та ракоподібні складають значну частину істот, що живуть на цій підводній горі. Ці організми функціонують як види-індикатори, виявляючи потенційні проблеми в екосистемі[3].

Підводні гориРедагувати

Показати координати на: OpenStreetMap · Google Maps
Отримати координати як: KML · GPX
 
Тривимірне зображення підводної гори Ведмежий з горою Фізалія (на задньому плані).
 
Тривимірне зображення підводної гори Митілус.
 
Багатопроменеве батиметричне зображення підводної гори Ведмежий.

Підводні гори Нової Англії включають:

[a]
за/п.
Назва вершини Висота
вершини, м
Приблизна висота
над дном моря, м
Розташування,
координати
1 Ведмежий [b] -1102[8][9] 2000[9] 39°55′00″ пн. ш. 67°24′00″ зх. д. / 39.91667° пн. ш. 67.40000° зх. д. / 39.91667; -67.40000 (Ведмежий)
2 Фізалія [b] -1848[8] 39°48′18″ пн. ш. 66°52′45″ зх. д. / 39.805083° пн. ш. 66.879333° зх. д. / 39.805083; -66.879333 (Фізалія)
3 Митілус [b] -2269[8] 39°21′37″ пн. ш. 67°08′48″ зх. д. / 39.360333° пн. ш. 67.146722° зх. д. / 39.360333; -67.146722 (Митілус)
4 Ретрівер [b] -1819[8] 39°47′37″ пн. ш. 66°14′41″ зх. д. / 39.793778° пн. ш. 66.244806° зх. д. / 39.793778; -66.244806 (Ретрівер)
5 Пікет 39°38′09″ пн. ш. 65°58′52″ зх. д. / 39.636083° пн. ш. 65.981333° зх. д. / 39.636083; -65.981333 (Пікет)
6 Буелл 39°03′46″ пн. ш. 66°24′00″ зх. д. / 39.062944° пн. ш. 66.400083° зх. д. / 39.062944; -66.400083 (Буелл)
7 Баланус -1469[8] 39°22′58″ пн. ш. 65°22′47″ зх. д. / 39.383000° пн. ш. 65.379806° зх. д. / 39.383000; -65.379806 (Баланус)
8 Астеріас 38°53′56″ пн. ш. 65°17′59″ зх. д. / 38.89889° пн. ш. 65.299944° зх. д. / 38.89889; -65.299944 (Астеріас)
9 Ківі 39°19′00″ пн. ш. 64°36′00″ зх. д. / 39.31667° пн. ш. 64.60000° зх. д. / 39.31667; -64.60000 (Ківі)
10 Кельвін (гайот) -1599[8] 3425[10] 39°19′06″ пн. ш. 64°31′21″ зх. д. / 39.318472° пн. ш. 64.522528° зх. д. / 39.318472; -64.522528 (Кельвін)
11 Панулірус 38°28′01″ пн. ш. 64°47′11″ зх. д. / 38.467111° пн. ш. 64.786556° зх. д. / 38.467111; -64.786556 (Панулірус)
12 Атлантіс II -1645[8][11] 3256[11] 38°24′27″ пн. ш. 62°50′50″ зх. д. / 38.407528° пн. ш. 62.847278° зх. д. / 38.407528; -62.847278 (Атлантіс II)
13 Госнольд (гайот) -1409[8] 38°06′55″ пн. ш. 62°15′54″ зх. д. / 38.115333° пн. ш. 62.265250° зх. д. / 38.115333; -62.265250 (Госнольд)
14 Шелдрейк 38°26′29″ пн. ш. 62°05′09″ зх. д. / 38.441528° пн. ш. 62.08583° зх. д. / 38.441528; -62.08583 (Шелдрейк)
15 Ґрегг (гайот) -893[8] 39°00′36″ пн. ш. 61°02′24″ зх. д. / 39.01000° пн. ш. 61.04000° зх. д. / 39.01000; -61.04000 (Ґрегг)
16 Сан-Пабло -1093[8] 38°56′23″ пн. ш. 60°27′25″ зх. д. / 38.939806° пн. ш. 60.457167° зх. д. / 38.939806; -60.457167 (Сан-Пабло)
17 Меннінґ -1504[12] 3519[12] 38°09′54″ пн. ш. 60°40′00″ зх. д. / 38.165139° пн. ш. 60.66667° зх. д. / 38.165139; -60.66667 (Меннінґ)
18 Фогель (гайот) 37°13′41″ пн. ш. 60°14′48″ зх. д. / 37.228083° пн. ш. 60.246722° зх. д. / 37.228083; -60.246722 (Фогель)
19 Регобот (гайот) -1217[8] 37°32′05″ пн. ш. 59°55′59″ зх. д. / 37.534806° пн. ш. 59.933139° зх. д. / 37.534806; -59.933139 (Регобот)
20 Аллегейн 36°52′07″ пн. ш. 58°44′16″ зх. д. / 36.868778° пн. ш. 58.737889° зх. д. / 36.868778; -58.737889 (Аллегейн)
21 Майкл 36°21′56″ пн. ш. 58°21′02″ зх. д. / 36.365722° пн. ш. 58.350611° зх. д. / 36.365722; -58.350611 (Майкл)
22 Годжсон 35°34′56″ пн. ш. 58°40′00″ зх. д. / 35.582444° пн. ш. 58.66667° зх. д. / 35.582444; -58.66667 (Годжсон)
23 Гілліс 35°40′00″ пн. ш. 58°35′00″ зх. д. / 35.66667° пн. ш. 58.58333° зх. д. / 35.66667; -58.58333 (Гілліс)
24 Герда 36°14′13″ пн. ш. 57°29′56″ зх. д. / 36.237167° пн. ш. 57.498917° зх. д. / 36.237167; -57.498917 (Герда)
25 Нешвілл -1975[13][8] 3300[13] 34°59′59″ пн. ш. 57°21′03″ зх. д. / 34.999917° пн. ш. 57.351028° зх. д. / 34.999917; -57.351028 (Нешвілл)

Див. такожРедагувати

НотаткиРедагувати

  1. Вершини перераховано в порядку розташування з північного заходу на південний схід.
  2. а б в г Чотири вершини: Ведмежий, Фізалія, Митілус та Ретрівер відносяться до Національної пам'ятки США «Північно-східні каньйони та морські підводні гори».

ПриміткиРедагувати

  1. Woods Hole Oceanographic Institution - Seamounts. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022. 
  2. Yale Peabody Museum: Invertebrate Zoology: Deep Sea Fauna from New England Seamounts. Yale Environmental News. Yale University. 2004. Архів оригіналу за 6 липня 2007. Процитовано 22 січня 2022. 
  3. а б в г д Ivar Babb (2005). The New England Seamounts. National Oceanic and Atmospheric Administration. U.S. Department of Commerce. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022. 
  4. Marine Gazetteer Placedetails: New England Seamounts. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022. 
  5. Geological Origin of the New England Seamount Chain. National Oceanic and Atmospheric Administration. U.S. Department of Commerce. 2005. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 21 січня 2022. 
  6. Susan Mills (2005). Seamount Coral Communities. National Oceanic and Atmospheric Administration. U.S. Department of Commerce. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022. 
  7. Petit, Charles (8 серпня 2004). Denizens of the deep: In obscure marine ecosystems, clues to the origins of life. U.S. News & World Report. Архів оригіналу за 29-09-2007. Процитовано 21 січня 2022. 
  8. а б в г д е ж и к л м н Mission Plan: Mountains in the Sea. National Oceanic and Atmospheric Administration. 14 липня 2003. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 
  9. а б Mountains in the Sea 2003: Bear Seamount. National Oceanic and Atmospheric Administration. 14 липня 2003. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 
  10. Mountains in the Sea 2003: Kelvin Seamount. National Oceanic and Atmospheric Administration. 15 липня 2003. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 
  11. а б Marine Gazetteer Placedetails: Atlantis II Seamounts. Marineregions.org/. Marineregions.org. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 
  12. а б Mountains in the Sea 2003: Manning Seamount. National Oceanic and Atmospheric Administration. 14 липня 2003. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022. 
  13. а б Mountains in the Sea 2003: Nashville Seamount. National Oceanic and Atmospheric Administration. 14 липня 2003. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 28 січня 2022. 

ПосиланняРедагувати