Відкрити головне меню

Гудзо́нова зато́ка (англ. Hudson Bay) — природний величезний та відносно мілководний резервуар води у північно-східній Канаді.

Гудзонова затока

названо на честь Генрі Гудзон[1]
Hudson bay large uk.png
60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 60.000; -85.000Координати: 60°00′ пн. ш. 85°00′ зх. д. / 60.000° пн. ш. 85.000° зх. д. / 60.000; -85.000
Частина від Північна Атлантика і Північний Льодовитий океан
складається з Джеймс[1]
гирло Гудзонова протока, Фокс і Ф'юрі-енд-Хекла
Прибережні країни Канада Канада
Регіон Онтаріо
Квебек
Манітоба
Нунавут
Довжина 1370 км
Ширина 1050 км
Площа 1 240 000 км²
Максимальна глибина 270 м
Середня глибина 100 м
Площа водозабору 3 861 400 км²
Вливаються
  • Сіл, Thlewiaza River[d], Гейс (річка), Winisk River[d], Povungnituk River[d], Rivière Innuksuac[d], Little Whale River[d], Nastapoka River[d], Tha-anne River[d], Kogaluc River[d], Great Whale River[d], Severn River[d], Kovik River[d], Телон (річка), Broad River[d], McConnell River[d], Owl River[d], Q15108619?, Q15118709?, North Knife River[d], South Knife River[d], Kongut River[d], Vauquelin River[d], Iktotat River[d], Qikirtaluup Kuunga River[d], Koktac River[d], Sheldrake River[d], Longland River[d], Sorehead River[d], Chukotat River[d], Rivière de la Corneille[d], Нельсон і Черчилл
  • Острови Белчер, Оттава, Мансел, Котс, Акіміски
    ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 4252
    GeoNames 5978134
    У проекті OpenStreetMap 68841 ·R (Онтаріо, Квебек, Манітоба, Нунавут)
    Гудзонова затока. Карта розташування: Канада
    Гудзонова затока
    Гудзонова затока
    Гудзонова затока (Канада)
    CMNS: Гудзонова затока на Вікісховищі
    Гудзонова затока з космосу

    ГеографіяРедагувати

     
    Водозбірний басейн Гудзонової затоки

    Міжнародна гідрографічна організація вважає Гудзонову затоку частиною Північного Льодовитого океану[2], але деякі інші джерела вважають затоку частиною Атлантичного океану[3][4][5][6][7], не в останню чергу через те, що водообмін затоки з Атлантикою значно перевершує ії водообмін з Північним Льодовитим океаном.

    На півночі Гудзонова протока сполучає Гудзонову затоку з Атлантичним океаном; на її півдні — внутрішня затока Джеймс.

    Води Гудзонової затоки омивають узбережжя провінцій Манітоби, Онтаріо, Квебеку та території Нунавут.

    Площа поверхні затоки складає 819 000 км² або 1 240 000 км² (якщо до складу Гудзонової затоки включають Гудзонову протоку та затоки Джеймс, Фокс і Унгава)[8]. Водозбірний басейн затоки дуже великий, близько 3 861 400 км²[9], і включає в себе південно-східну частину Нунавута і Саскачевана, більшу частину Манітоби, Онтаріо, Квебеку і навіть невелику частину американських штатів Північна Дакота, Південна Дакота, Міннесота і Монтана.

    ІсторіяРедагувати

    Затоку названо на честь британського дослідника Генрі Гудзона (англ. Henry Hudson), який в 1610 досліджував її узбережжя на шхуні «Діскавері» (англ. Discovery), екіпаж якого вчинив бунт 12 липня 1611 після довгої зими на кризі, що захопила корабель.

    У роках 1668-1669 корабель «Нонсач» (англ. Nonsuch) повернувся з Англії в Гудзонову затоку: саме тоді й почалася жвава торгівля хутром факторією, яка згодом переросла у Компанію Гудзонової затоки.

    Межі моряРедагувати

    Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Гудзонової затоки:[10]:

    ОстровиРедагувати

    У Гудзоновій затоці багато островів, які переважно розташовані біля східного узбережжя. Все острова Гудзонової затоки, як і острови в затоці Джеймс, є частиною території Нунавут, хоча права на деякі з них оскаржуються народом крі.

    Найбільші острови: Котс і Мансел та Акіміски і Чарлтон у затоці Джеймс. У Гудзоновій затоці також розташовані архіпелаг Белчер (англ. Belcher Islands) та острови Оттава.

    КліматРедагувати

    Акваторія затоки лежить в субарктичному кліматичному поясі, південна (затока Джарвіс) — помірному кліматичному поясі[11]. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Зустрічається багато морської криги. Прохолодне сире літо з частими туманами; досить вітряна волога зима[12]. На півдні панують помірні повітряні маси, переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, влітку тумани[12].

    БіологіяРедагувати

    Акваторія затоки утворює окремий екорегіон Гудзоновий комплекс арктичної зоогеографічної провінції[13]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони[14].

    Води Гудзонової затоки містять велику кількість розчинених поживних речовин, тому одноклітинні водорості швидко ростуть у верхніх, освітлених шарах води. Дрібні ракоподібні, як і безхребетні, що мешкають на дні, служать джерелом їжі для молюсків, морських їжаків і морських зірок.

    Серед риб, що мешкають у затоці, можна назвати полярну камбалу, тріску, палтуса та лосося, мігруючого в озера і річки на нерест. Кільчасті нерпи, бородаті тюлені та гренландські лисуни населяють райони, де є ділянки чистої води. Моржі, дельфіни і косатки живуть в північній частині затоки, а білі ведмеді мігрують взимку з півночі, щоб полювати на тюленів на льоду.

    Близько 200 видів птахів збираються на узбережжі та на островах; до них відносяться качки, мартини, гаги, гагари, гуски білі, лебеді, кулики, снігові сови і круки. На берегах затоки зустрічаються такі травоїдні ссавці, як карибу і вівцебики, також тут водяться хутрові звірі.

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. а б https://www.britannica.com/place/Hudson-Bay
    2. IHO Publication S-23 Limits of Oceans and Seas; Chapter 9: Arctic Ocean. International Hydrographic Organization. 2002. Процитовано 2017-07-01. 
    3. Lewis, Edward Lyn; Jones, E. Peter, ред. (2000). The Freshwater Budget of the Arctic Ocean. Springer. с. 101, 282–283. ISBN 978-0-7923-6439-9. Процитовано 26 November 2010. 
    4. McColl, R.W. (2005). Encyclopedia of World Geography. Infobase Publishing. с. 57. ISBN 978-0-8160-5786-3. Процитовано 26 November 2010. 
    5. Earle, Sylvia A.; Glover, Linda K. (2008). Ocean: An Illustrated Atlas. National Geographic Books. с. 112. ISBN 978-1-4262-0319-0. Процитовано 26 November 2010. 
    6. Reddy, M. P. M. (2001). Descriptive Physical Oceanography. Taylor & Francis. с. 8. ISBN 978-90-5410-706-4. Процитовано 26 November 2010. 
    7. Day, Trevor; Garratt, Richard (2006). Oceans. Infobase Publishing. с. 21. ISBN 978-0-8160-5327-8. Процитовано 26 November 2010. 
    8. Hudson Bay / Britannica kids - Students
    9. Canada Drainage Basins. The National Atlas of Canada, 5th edition. Natural Resources Canada. 1985
    10. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтень 2011. Процитовано 6 February 2010. 
    11. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
    12. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
    13. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
    14. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

    ПосиланняРедагувати