Міністр-президент (нім. Ministerpräsident, нід. Minister-president, фр. Ministre-président) — очільник уряду в деяких європейських країнах та федеральних регіонах, з парламентською чи президентсько-парламентською формою правління.

БельгіяРедагувати

У Бельгії міністр-президент (нід. Minister-president, фр. Ministre-président, нім. Ministerpräsident) є очільником урядів бельгійських регіонів (Валлонії, Фландрії[1] та столичного регіону[2]) або мовних спільнот (фламандськомовної, французькомовної та німецькомовної), але посада керівника бельгійського федерального уряду має назву прем'єр-міністр (нід. Eerste міністр, фр. Premier ministre, нім. Premierminister).

Відповідно до бельгійської конституції, міністри-президенти регіонів та мовних спільнот не призначаються королем, а призначаються своїми регіональними парламентами.

НідерландиРедагувати

У Нідерландах міністр-президент (нід. Minister-president) є офіційна назва очільника уряду з 1983 року[3]. Міністр-президент є «Перший серед рівних» в Раді міністрів, яку він очолює. Крім того, він представляє Нідерланди на міжнародній арені (у ті й ж Європейській раді).

НімеччинаРедагувати

У Німеччині посада міністр-президента є у тринадцяти з шістнадцяти урядів федеральних земель. Оскільки конституція визначає Німеччину як Федеративну республіку, кожна німецька земля має свою конституцію. Усі міністри-президенти мають приблизно однакові повноваження у своїх землях, хоча існують також деякі відмінності між положеннями конституцій німецьких земель щодо очільників їх урядів.

Посада міністра-президента є у федеральних землях: Баден-Вюртемберг, Баварія[4], Бранденбург[5], Гессен[6], Мекленбург-Передня Померанія[7], Нижня Саксонія[8], Північний Рейн-Вестфалія[9], Рейнланд-Пфальц, Саарланд[10], Саксонія[11], Саксонія-Ангальт[12], Тюрінгія[13] та Шлезвіґ-Гольштейн[14]. У трьох інших німецьких земляї посади очільників мають називи: керуючий мер Берліна, президент сенату та мер Бремену та перший мер Гамбурга.

НорвегіяРедагувати

Відкун Квіслінґ, голова коллабораційного уряду під час німецької окупації Норвегії, з 1942 по 1945 роки, мав титул міністра-президента (норв. ministerpresident).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Minister-president van de Vlaamse Regering, Vlaams minister van Buitenlands Beleid en Onroerend Erfgoed. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 8 грудня 2018. 
  2. De Gewestregering
  3. Ministerie van Algemene Zaken
  4. Bayerische Verfassung (PDF). Uni-augsburg.de. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 12 November 2018. 
  5. Verfassung des Landes Brandenburg. Bravors.brandenburg.de. Процитовано 12 November 2018. 
  6. Verfassung des Landes Hessen (PDF). Starweb.hessen.de. Процитовано 12 November 2018. 
  7. VERFASSUNG DES LANDES MECKLENBURG-VORPOMMERN (PDF). Landtag-mv.de. Процитовано 12 November 2018. 
  8. VORIS Artikel 29 Verf ND-Landesnorm Niedersachsen-Regierungsbildung-Niedersächsische Verfassung vom 19. Mai 1993-gültig ab: 01.06.1993. Nds-voris.de. Процитовано 12 November 2018. 
  9. Verfssung der North Rhine-Westphalia (PDF). Krefeld.de. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 12 November 2018. 
  10. VERFASSUNG des Saarlandes (SVerf) vom 15. Dezember 1947 zuletzt geändert durch das Gesetz vom 13. Juli 2016 (Amtsbl. I S. 178) (PDF). Landtag-saar.de. Архів оригіналу за 26 жовтень 2018. Процитовано 12 November 2018. 
  11. REVOSax Landesrecht Sachsen : Verfassung. Revosax.sachsen.de. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 12 November 2018. 
  12. Landesrecht Sachsen-Anhalt Verf ST-Landesnorm Sachsen-Anhalt-Gesamtausgabe-Verfassung des Landes Sachsen-Anhalt vom 16. Juli 1992 - gültig ab: 18.07.1992. Landesrecht.sachsen-anhalt.de. Процитовано 12 November 2018. 
  13. Landesrecht TH Verf TH-Landesnorm Thüringen-Gesamtausgabe-Verfassung des Freistaats Thüringen vom 25. Oktober 1993 - gültig ab: 30.10.1993. Landtag.thueringen.de. Процитовано 12 November 2018. 
  14. Gesetze-Rechtsprechung Schleswig-Holstein Verf SH 2014 - Landesnorm Schleswig-Holstein-Gesamtausgabe-Verfassung des Landes Schleswig-Holstein in der Fassung vom 2. Dezember 2014-gültig ab: 11.12.2014. Gesetze-rechtsprechung.sh.juris.de. Процитовано 12 November 2018.