Німецькомовна спільнота Бельгії

Німецькомовна спільнота Бельгії (нім. Deutschsprachige Gemeinschaft Belgiens) — найменше з мовних співтовариств Бельгії. Складається з дев'яти громад, де компактно проживають представники німецькомовної меншини. Загальне населення цих громад — 71 300 жителів, абсолютна більшість з них німецькомовні. Площа — 854 км². Німецькомовне співтовариство розташоване на території провінції Льєж і межує з Нідерландами, Німеччиною і державою Люксембург. Столиця (місце розташування ради і уряду спільноти) — місто Ейпен.

Німецькомовна спільнота Бельгії
Blason communauté be DG.svg Flag of the German Community in Belgium.svg
Герб Прапор
Eupen Government seat.jpg
Адм. центр Ойпен
Країна Flag of Belgium.svg Бельгія
Офіційна мова німецька
Населення
 - повне
  • 75 222 осіб
 - густота (4-те місце)
Площа
 - повна 853,65 км²
Часовий пояс UTC+1
Дата заснування 1984
Губернатор Karl-Heinz Lambertzd
Веб-сайт dglive.be
Deutschsprachige Gemeinschaft in Belgium.svg

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Німецькомовна спільнота Бельгії

ІсторіяРедагувати

 
Прапор німецькомовної спільноти

Територія нинішньої німецькомовної спільноти — частина так званих Східних Кантонів. Аж до кінця XVIII століття вони були незалежними, але в 1795 році їх анексувала наполеонівська Франція. За рішенням Віденського конгресу 1815 року Східні Кантони були передані Пруссії.

У 1920 році Східні Кантони були передані Бельгії Німеччиною як компенсація за Першу світову війну. Слід зазначити, що до складу Східних Кантонів входить не тільки територія сьогоднішньої німецькомовної спільноти, але і райони з франкомовним населенням.

В ході Другої світової війни Східні Кантони були захоплені Німеччиною і введені до складу Третього Рейху. Значна частина німецькомовного населення тоді вважала себе німцями, і вітала німецькі війська як визволителів. Після війни територія кантонів була повернена Бельгії. Протягом довгого часу проводилася політика денімеччення кантонів.

У 1960 році було розроблено поділ Бельгії на три території за мовним принципом (Нідерландомовна, Франкомовна і Німецькомовна спільнота). У 1973 на базі цих територій були створені округи, що мають велику внутрішню автономію.

Досі багато жителів співтовариства, особливо молоде покоління, вважають себе не німцями, а бельгійцями.

МоваРедагувати

На відміну від Фламандської і Валлонської спільноти, Німецькомовна спільнота не має повноважень на регулювання використання мови в адміністрації, освіті і соціальних службах. На практиці, на території Співтовариства використовується практично виключно німецька мова (рідною для майже 100 % його жителів), проте допускається обмежене використання французької в адміністративних справах.

На території Німецькомовної спільноти діє теле- і радіомовна станція Belgischer Rundfunk (BRF) німецькою мовою. Виходить одна щоденна газета німецькою — Grenz-Echo.

ПовноваженняРедагувати

Як і у решти спільнот Бельгії (Фламандської і Франкомовної) повноваження німецькомовного співтовариства поширюються на культуру, освіту і «питання, пов'язані з особою». До останніх належать засоби масової інформації, охорона здоров'я і молодіжна політика, а також деякі соціальні питання. Німецькомовна спільнота не є округом, а розташовується на території Валлонського округу і отже за окружні повноваження відповідальний Валлонський округ.

1 січня 2005 року деякі повноваження Валлонського округу були передані Німецькомовній спільноті. До них належать:

  • Організація богослужінь
  • Організація похоронів і нагляд за кладовищами
  • Керівництво поліцією на території дев'яти муніципалітетів співтовариства
  • Фінансування дев'яти громад спільноти

Парламент і урядРедагувати

Головний законодавчий орган спільноти — Рада Німецькомовної спільноти (Rat der Deutschsprachigen Gemeinschaft (RDG)), також відома як парламент Німецькомовної спільноти (Parlament der Deutschsprachigen Gemeinschaft). Складається з 25 членів, що обираються терміном на п'ять років. Виконанням декретів уряду німецькомовної спільноти займається Міністерство Німецькомовної спільноти. У ньому працюють 160 співробітників. Міністерство ділиться на кілька відділень.