Відкрити головне меню

Дмитро Омелянович Мілютенко (нар. 9 (21) лютого 1899(18990221), Слов'янськ — пом. 25 січня 1966, Ташкент) — український радянський драматичний актор театру і кіно, педагог. Народний артист Узбекистану (з 1945 року), народний артист УРСР (з 1946 року), народний артист СРСР1960 року).

Дмитро Омелянович Мілютенко
у фільмі «Зигмунд Колосовський». 1945 рік.
у фільмі «Зигмунд Колосовський». 1945 рік.
Народився 9 (21) лютого 1899(1899-02-21)
Слов'янськ
Помер 25 січня 1966(1966-01-25) (66 років)
Ташкент
  • гострий інфаркт міокарда
  • Поховання Байкове кладовище
    Громадянство СРСР СРСР
    Діяльність актор
    Заклад Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
    Дружина Наталка Міщенко
    IMDb nm0590753
    Нагороди та премії
    Орден Леніна

    ЖиттєписРедагувати

    Народився 9 (21 лютого) 1899 року у місті Слов'янську Ізюмського повіту Харківської губернії (нині Донецької області) в багатодітній родині слюсаря. В 1916 році закінчив Слов'янську чоловічу гімназію.

    На сцені — з 1919 року: перша роль була зіграна ним в документальній драмі О. Суходольського «Хмара» (Андрій). У 19201923  роках — актор Першої Української театральної трупи при Слов'янській Наросвіті та художній керівник драматичної студії при Содовому заводі. З 1923 року актор Драматичного театру імені І. Франка (Юзівка, Харків), в 19271936 роках — Харківського українського театру імені Т. Г. Шевченка (до 1934 року називався «Березіль»), в 19361966 роках — Українського театру імені І. Франка. Зіграв понад 200 ролей, багато з них відзначені преміями, театральними нагородами. Член ВКП (б) з 1942 року. У 19431945 роках — художній керівник фронтової театральної бригади, яка обслуговувала Третій Український фронт. Театральна фронтова бригада, очолювана Дмитром Мілютенком, разом з військовими підрозділами побувала в Болгарії, Румунії, Угорщині, Німеччині, показуючи солдатам і офіцерам виставу «Наталка Полтавка» за п'єсою І. Котляревського, «Бувальщина» за одноактівкою А. Велисовського. Кошти були передані у фонд оборони, а Мілютенко удостоєний високої військової нагороди.

    У 19461966 роках викладав у Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого. Нагороджений орденом Леніна.

     
    Могила Дмитра Мілютенка

    Жив у Києві на вулиці Маяковського, 2/1 (нині Ольгинська). Помер 25 січня 1966 року в Ташкенті під час зйомок фільму. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2; надгробок — скульптор Н. М. Дерегус, архітектор В. В. Штокмар; встановлений у 1969 році)[1].

    ФільмографіяРедагувати

    • «Велика гра» — 1934;
    • «Том Сойер» — 1936;
    • «Кармелюк» — 1938;
    • «Кубанці» — 1939;
    • «Щорс» — 1939;
    • «Богдан Хмельницький» — 1941 — гетьман Потоцький;
    • «Зигмунд Колосовський» — 1945;
    • «Подвиг розвідника» — 1947 — Бережний;
    • «Тарас Шевченко» — 1951 — Усков;
    • «У степах України » (фільм-спектакль) — 1952 Часник;
    • «Калиновий гай» — 1953;
    • «Мартин Боруля» — 1953 — Протасій;
    • «Богатир йде у Марто» — 1954 — Хознін;
    • «Вогнище безсмертя» — 1955;
    • «Матір» — 1955;
    • «Іван Франко» — 1956;
    • «Павло Корчагін» — 1956;
    • «Кінець Чірви-Козиря» — 1957;
    • «Сто тисяч» (фільм-спектакль) — 1958 — Калитка;
    • «Зелений фургон» — 1959;
    • «Олекса Довбуш» — 1959 — Пшеремський;
    • «У мертвій петлі» — 1962;
    • «Іванове дитинство» — 1962 — старий;
    • «Наш чесний хліб» — 1964 — голова колгоспу Макар Задорожний;
    • «Сон» — 1964 — дядько Іван;
    • «До уваги громадян і організацій» — 1965;
    • «Нема невідомих солдат» — 1965;
    • «Криниця для спраглих» — 1965;
    • «Ескадра йде на захід» — 1965.

    Вшанування пам'ятіРедагувати

     
    меморіальна дошка

    У 1966 році на честь Мілютенка у Києві названо вулицю. 15 листопада 1985 року в Києві на будинку по вулиці Маяковського, 2/1, де з 1944 по 1966 рік жив актор, встановлено меморіальну дошку (бронза, граніт; барельєф; скульптор Н. М. Дерегус, архітектор М. В. Дерегус)[2].

    І. Драч присвятив пам'яті Дмитра Мілютенка мікропоему «Сизий птах із гніздов'я Курбаса» (1986), яка увійшла до збірки «Соняшник» (1987)[3].

    ПриміткиРедагувати

    1. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
    2. Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липень 2019]
    3. Сайт Інституту історії НАНУ

    ПосиланняРедагувати