Вікіпедія

Міжводне

населений пункт в Автономній Республіці Крим, Україна

Міжво́дне (до 21.08.1945 — Ярилга́ч, крим. Yarılğaç) — село Євпаторійського району Автономної Республіки Крим. Розташоване на Тарханкутському півострові в північній частині Чорноморського району між Ярилгацькою бухтою та двома озерами лиманного типу Джарилгач і Ярилгач. Центр Міжводненської сільради. Літній сезонний кліматичний і в перспективі бальнеологічний курорт[2]. Населення на 2006 рік — 1816 осіб.

село Міжводне
Міжводне і берегова лінія Ярилгацької затоки
Міжводне і берегова лінія Ярилгацької затоки
Міжводне і берегова лінія Ярилгацької затоки
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Євпаторійський район
Рада Міжводненська сільська рада
Облікова картка Міжводне 
Основні дані
Населення 1 816 (2006 р.)[1]
Поштовий індекс 96420
Телефонний код +380 6558
Географічні дані
Географічні координати 45°35′03″ пн. ш. 32°50′40″ сх. д. / 45.58417° пн. ш. 32.84444° сх. д. / 45.58417; 32.84444Координати: 45°35′03″ пн. ш. 32°50′40″ сх. д. / 45.58417° пн. ш. 32.84444° сх. д. / 45.58417; 32.84444
Місцева влада
Адреса ради 96420 с. Міжводне, вул. Ювілейна
Карта
Міжводне. Карта розташування: Україна
Міжводне
Міжводне
Міжводне. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Міжводне
Міжводне
Мапа
Мапа

CMNS: Міжводне у Вікісховищі

Історія ред.

 
Ярилгач («Єрілгачь») і навколишні поселення на російській мапі 1817 року з позначкою «пуст.»
 
Ярилгач («Джарилгачь» з позначкою «маленьке село») і навколишні поселення на російській мапі 1842 року.

Найдавніші поселення на території Міжводного датуються бронзовою добою.[3]

Також на території та поблизу села виявлено залишки кількох еллінських поселень IV—II ст. до н. е.,[4] що входили до дальньої хори Херсонеської держави, поселення отримали умовні назви Панське 1, 2, 3, 4.

Найбільш досліджене — Панське I, комплекс із 14 садиб, що були розташовані на пересипу між Ярилгацькою бухтою й озером Панським[5], поселення було знищено пожежею в першій половині III ст. до н. е. в результаті набігу скіфів, проіснувавши лише 30-50 років з часу заснування.[6] Біля неї збереглися сліди стародавньої дороги, а за нею знаходився захищений некрополь, що налічував 52 могильних пагорби.[7] На кінець XX ст. некрополь було повністю розграбовано.[8]

У Панському-I було знайдено кам'яний рельєф із зображенням Геракла.[4][9] Наразі рельєф зберігається в Євпаторійському музеї, а територія садиби забудована.[10] Крім того, у Міжводному було знайдено фрагменти двох половецьких статуй.[11]

За часів Кримського ханства село отримало назву Ярилгач.

Кримськотатарське населення покинуло Ярилгач і більшість навколишніх селищ під час першої хвилі еміграції (кінець XVIII ст.), спричиненої анексією Криму Російською імперією. 1795 року землі на узбережжі Ярилгацької бухти разом з селом Ярилгач були передані полковнику Кесвогло за розпорядженням князя Потьомкіна.[12] На російській топографічній 1817 року село позначене покинутим,[6] на мапі 1842 року — як маленьке село (рос. малая деревня).

У XIX ст. село Ярилгач було заселено пересельцями здебільшого з Білорусі та України й аж до Другої світової війни (1940-ві) лишалося переважно білорусько-українським селом. В «Лоції Чорного та Азовського морів за 1892» зазначається: «на східному березі [Ярилгацької] затоки, на низовині за невисоким скелястим мисом Кара-Бурун, знаходиться невелике руське село Ярилгач, млини якого видно з моря».[12]

На початку XX ст. в селі мешкало майже 500 осіб (91 двір), осторонь села також знаходилась хлібна пристань, у селищі якої також мешкало ще 55 осіб. Жителі села займалися землеробством, рибальством, розводили тарханкутських овець та крупну рогату худобу.[12]

Селяни підтримали Жовтневий переворот і 1918 року в селі було встановлено радянську владу, до 1920 тривали бої з білогвардійцями. 1921 року чисельність населення становила 520 осіб. Результатом колективізації став голод (1921—1923), за архівними даними із 660 селян померли 160, ще 200 «розбіглися» по інших населених пунктах.

В СРСР у кінці 20-х були значно розширені політичні репресії проти селян, не оминули репресії і Ярилгач, наприклад, селяни С. Д. Сердюк та Є. П. Принь «за невиконання норм заготівлі продуктів» були позбавлені виборчих прав і оштрафовані, але оскільки грошей вони не мали, сільрада провела розпродаж їхнього майна:

  Робочий кінь вартістю 15 карбованців, курки з півнем вартістю 20 рублів, борошно пшеничне — 2 мішки вартістю 5 карбованців, жакет вартістю 5 карбованців, самовар вартістю 3 карбованці, пальто вартістю 15 карбованців, сундук вартістю 3 карбованці, мисливська рушниця вартістю 15 карбованців, ліжко вартістю 5 карбованців.  

Загальна вартість майна — 86 карбованців, у той час як штраф склав 1000 карбованців.[13] «Позбавлення виборчих прав» означало розкуркулення і неможливість праці на державному підприємстві, а відновлення у виборчих правах було можливе лише після 5 років «суспільно корисної праці» на держпідприємстві.[14]

В 1930-ті було розгорнуто «рішучу боротьбу за підвищення врожайності, завершення колективізації, покращення культурно-побутових умов», було створено хату-читальню, 1934 року «зліквідовано безграмотність».[12]

Восени 1941 Червона армія покинула село і розпочалася німецька окупація Ярилгача.

В роки війни понад 200 мешканців села були в лавах Червоній армії, 76-х із них було нагороджено орденами й медалями, у тому числі льотчик Микола Кудря отримав звання Героя Радянського союзу, 48 осіб загинули.[12]

Окупація села завершилася 14 квітня 1944[15]. В результаті повоєнного заселення спустілого після війни та депортацій Криму в селі з'явилися переселенці з Росії.[6]

Указом Президії ВР РРФСР № 619/3 від 21.08.1945 селище Ярилгач було перейменовано в Міжводне (рос. Межводное), Ярилгацьку сільраду в Міжводненську.[16]

В 1950-ті було проведено «укрупнення господарств»: на території Межводненської сільради було створено радгосп «Міжводне», основною спеціалізацією якого було вівчарство, також радгосп вирощував зернові[17].

1978 року озеро Панське (Сасик) було перетворене на техногенну затоку: вузький перешийок між лиманом і Ярилгацькою бухтою було розрито і на березі озера було побудовано оновлений порт Чорноморськ.[18]

У 1990-тих на базі радгоспу було створено кілька фермерських сільгосппідприємств.[12]

Населення ред.

Населення Міжводного на 2006 рік становило 1816 осіб.[1] У літній період кількість населення села збільшується в кілька разів за рахунок відпочивальників.

Рік Кількість населення
(осіб) 		Примітки
1750 більше 0 напередодні анексії Росією
1817 0
1842 більше 0 менше 5 дворів
1900-ті 500 91 двір
1921 520 660 за іншими даними[13]
1923 200[13]
1926 431
1939 519
1989 651
2006 1816

За даними перепису населення 2001 року рідною мовою мешканці Міжводного вказали:[19]

Мова Відсоток населення
російська 69,44 %
кримськотатарська 16,35 %
українська 12,78 %
вірменська  0,61 %
білоруська  0,33 %

Клімат ред.

Клімат посушливіший, ніж в південній частині Криму. Весна розпочинається рано, температура повітря й моря швидко підвищуються.

Купальний сезон у Міжводному розпочинається приблизно на півмісяці раніше за Південне узбережжя Криму, бо мілковода Каркінітська затока з її бухтами — Ярилгацькою, Акмечетською та Караджинською — по весні швидко прогріваються сонцем. Згідно з медичними рекомендаціями, початок купального сезону для здорових дорослих осіб визначається часом, коли температура морської води вдень стало тримається вище +17 °C, для дітей та не цілком здорових осіб — вище +20 °C. Так, у Стерегущому температура морської води сягає +17 °C приблизно 6 травня, у Міжводному — 17, у Євпаторії — 20, у Ялті — 27 травня.[20]

Купальний сезон триває з другої половини травня до першої декади жовтня — протягом цього періоду температура води не буває нижче 17 °C. Влітку температура повітря тримається в межах +19+28 °C, останніми роками максимальна літня температура сягає +40 °C. Найтепліший місяць — червень (середня температура +23,5 °C). Спека зноситься легко через низьку вологість повітря і постійні бризи. Перша половина осені тепла й сонячна, дожді приходять в кінці жовтня — початку листопада. Перші заморозки настають приблизно у жовтні. Зима м'яка та малосніжна. Найхолодніший місяць — лютий (середня температура 0+1 °C) [21]

Транспорт ред.

Міжводне має регулярне автобусне сполучення з Чорноморським, Євпаторією, Сімферополем, Армянськом.

За радянських часів у селі функціонував аеропорт: літаки АН-2 виконували рейси з Міжводного до Сімферополя. У наш час летовище використовується дельтапланами місцевих турагенцій під час курортного сезону.

Найближча залізнична станція — Євпаторія (близько 82 км).

Курорт ред.

Міжводне — літній сезонний кліматичний і в перспективі бальнеологічний курорт[2]. Більша частина села розташована уздовж Ярилгацької бухти і майже все морське узбережжя Міжводного являє собою упорядкований піщаний пляж, що північніше переходить у каменистий. Купальний сезон: друга половина травня — перша декада жовтня (докладніше див. у розділі Клімат).

Міжводненські озера Джарилгач і Ярилгач (Карлавське) внесено до офіційного переліку лікувальних водних об'єктів як родовища лікувальних грязей,[22] Запаси лікувальних грязей озера Джарилгач оцінено в 3100 тис. м³, озера Ярилгач — 5 тис. м³, при цьому в документі зазначається, грязі обох озер показано для зовнішнього застосування при захворюваннях органів опори і руху, центральної та периферичної нервової системи, серцево-судинної системи, органів травлення, шкіри, гінекологічних захворюваннях. 2012 року до переліку було додане також озеро Панське (запаси — 2000 тис. м³).[23][24]

Пам'ятники ред.

Відомі міжводненці ред.

Фотографії ред.

  •  
    Дорожній вказівник при в’їзді до села з півдня
  •  
    Аеропорт
  •  
    Чорний мис (вид із півночі)
  •  
    Абразійна берегова лінія, західніше села
  •  
    Пам'ятник жертвам депортації
  •  
    Чорноморське шосе
  •  
    Вулиця Морська
  •  
    Траса Т-01-07, 1 км на південь від села
  •  
    Маяк на Чорному мисі

Примітки ред.

  1. ↑ а б с Міжводне [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.], Облікова картка // Верховна Рада України
  2. ↑ а б Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.] / Постанова Кабінету міністрів. — № 1576. — 28.12.1996. — Редакція від 01.01.1998.
  3. ↑ Див. (рос.) L-36-90: Джарылгач, Панское, Межводное [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Археологическая карта Крыма
  4. ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
  5. ↑ (рос.) Панское I [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Археологическая карта Крыма
  6. ↑ а б в (рос.) Межводное [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // crim.com.ua
  7. ↑ Античне городище Панське [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // aratta-ukraine.com
  8. ↑ (рос.) Некрополь Панское I [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Археологическая карта Крыма
  9. ↑ (рос.) Городище Панское в Межводном [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Достопримечательности Евпатории
  10. ↑ (рос.) Межводное [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Археологическая карта Крыма
  11. ↑ Фрагменти також зберігаються в Євпаторійському музеї. Див. (рос.) Межводное (2) [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Археологическая карта Крыма
  12. ↑ а б в г д е (рос.) Коростелева П. Г. Путеводитель по Тарханкуту / П. Г. Коростелева, Г. Н. Овчинникова, И. А. Савчук. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2004. — 208 с.
  13. ↑ а б в (рос.) Горюнова Е. А. Начало массовых политических репрессий в крымской деревне в 20-х годах ХХ века [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 31. — С. 91.
  14. ↑ Ibidem.
  15. ↑ 14 Апреля 1944 [Архівовано 31 травня 2009 у Wayback Machine.]. От Советского Информбюро // 9may.ru
  16. ↑ (рос.) О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области [Архівовано 13 березня 2010 у Wayback Machine.] / Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21.08.1945 № 619/3
  17. ↑ (рос.) Крым: Путеводитель. — Симферополь: Таврия, 1979. — С. 200.
  18. ↑ (рос.) Соленое озеро Панское [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.] // mejvodnoe.ru
  19. ↑ Розподіл населення автономної республіки крим за рідною мовою (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року) [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Головне управління статистики в Автономній республіці Крим
  20. ↑ (рос.) Межводное, Крым, мыс Тарханкут [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.] // stragtur.com
  21. ↑ (рос.) Міжводне [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // surfatlas.ru
  22. ↑ Про затвердження переліку водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних / Постанова Кабінету міністрів України № 1499 від 11.12.1996
  23. ↑ Про внесення зміни до переліку водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних / Постанова Кабінету міністрів України від 6.06.2012 № 496
  24. ↑ (рос.) Панское (Сасык) [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Рескомводхоз АРК
  25. ↑ У Чорноморському районі з'явився пам'ятник Невідомому матросові [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Рада міністрів АР Крим. Офіційний сайт
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міжводне&oldid=40597831