Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття

Музе́й наро́дної архітекту́ри та по́буту Прикарпа́ття — музей просто неба в селі Крилосі (Галицький район Івано-Франківська область). Входить до складу національного заповідника «Давній Галич». Музей знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кінця XVII — початку XX ст. Заснований у 1979 році.

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття
49°04′58″ пн. ш. 24°42′28″ сх. д. / 49.08277777780577367° пн. ш. 24.70777777780577722° сх. д. / 49.08277777780577367; 24.70777777780577722Координати: 49°04′58″ пн. ш. 24°42′28″ сх. д. / 49.08277777780577367° пн. ш. 24.70777777780577722° сх. д. / 49.08277777780577367; 24.70777777780577722
Країна Україна
РозташуванняУкраїна Україна
Івано-Франківська область,
Галицький район,
с. Крилос
Найближче містоГалич
Площа4,5 га
Засновано1979 р.
Вебсторінкаdavniyhalych.com.ua
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття. Карта розташування: Івано-Франківська область
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття (Івано-Франківська область)
Мапа

CMNS: Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття у Вікісховищі

Музей розташований на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад, при автошляху Н09.

Склад музею

ред.

Площа музею становить 4,5 га. На ній розмішені чотири «мікросела», які представляють етнографічні райони Прикарпаття: Покуття, Гуцульщину, Бойківщину та Опілля.

В експозиції музею є велика колекція посуду (тарілки, горнята, глечики, горшки), народних тканин, одягу, опільської вишивки (жіночі й чоловічі сорочки, обруси, простирадла, народний одяг).

На території музею планується будівництво водяного млина, гуцульської церкви, фулюшні, заїжджого двору, в'їзної вежі.

Покуття

ред.

Покуття представлене олійнею та покутською хатою. Покутська хата (кінець XIX — початок XX ст.) перевезена до музею із села Торговиця Городенківського району. Олійня — типово господарська споруда, збудована наприкінці XIX століття і перевезена з села Олеші Тлумацького району.

Гуцульщина

ред.

Гуцульщина представлена двома ґраждами з села Устеріки Верховинського району (1889 рік) та гуцульської хатою.

Ґражда — типовий житлово-господарський комплекс місцевих гуцулів. Являє собою дерев'яний архітектурний ансамбль, що складається з житлового будинку і двору, обнесеного високою стіною з великими воротами. Виконуючи функції житла, ґражди слугували місцевим мешканцям як своєрідні фортеці, де можна було сховатися від дикого звіря, непрошених гостей і навіть від сходу снігової лавини.

Гуцульська хата 40-х років XX століття перенесена до музею із селища Ворохти Надвірнянського району.

Бойківщина

ред.

Бойківська курна хата (1787 р.) перенесена до музею із села Поляниці Долинського району. Це трикамерна курна хата — помешкання священика. Разом із житловим приміщенням у хаті була церковна школа і майстерня. В майстерні виставлені куделі, прялки. Бойківщину представляють також ще одна менша хата і будівля стодоли.

Опілля

ред.
 
Дерев'яна церква

Опілля представлене хатою і дерев'яною церквою із ґанком.

Житло ополян у XVII–XIX ст. складалося з сіней, житлової кімнати і комори. Опільська хата збудована в середині XIX століття і перевезена з села Вікторів Галицького району.

Дерев'яна церква початку XX століття з села Поплавники Галицького району — найцікавіший експонат скансену.

Джерела

ред.
  • Дмитро Каднічанський. Скансени України. // Краєзнавство. Географія. Туризм № 16 (645), квітень 2010

Посилання

ред.