Вікіпедія

Монастир Святої Марії (Стародавній Київ)

католицький монастир, що існував у домонгольскому Києві
(Перенаправлено з Монастир святої Марії (Стародавній Київ))

Монастир Святої Марії — католицький монастир у Києві, заснований ірландськими місіонерами наприкінці XII — на початку XIII століття. У період з 1222 по 1233 заселений польськими домініканцями. Існував до розорення Києва військами Батия у 1240 році. При монастирі також існувала церква Святої Марії.

Монастир Святої Марії
Розташування Київ, Київська Русь
Конфесія католицтво
Орденська приналежність бенедиктинці/домініканці
Тип монастиря Чоловічий монастир
Дати початку спорудження XII століття
Дата завершення спорудження XIII століття
Зруйнування 1240
Стан зруйнований
Побудований на честь Діви Марії

Історія ред.

 
Ірландський монах переписує книгу
 
Церква св. Якова у Регенсбурзі, дах якої, згідно з житієм св. Маріана, був зроблений на пожертви київської верхівки

У період раннього середньовіччя місіонери із Ірландії[en], відомі як скоти, вели активну діяльність на теренах континентальної Європи, заснувавши велику кількість монастирів, зокрема у Німеччині. У XI столітті св. Маріан Ірландець[en] заснував у Регенсбурзі бенедиктинський монастир[en], названий пізніше на честь св. Якова. Цей монастир своєю чергою згодом заснував доволі велику групу інших монастирів. Водночас, ще з IX століття, Регенсбург був зв'язаний з Києвом важливим торговим шляхом. У житії св. Маріана Ірландця, створеному у 1180-х роках, наведено свідоцтво про монаха регенсбурзької обителі скота Маврикія, якій здійснив мандрівку у Київ, де був прийнятий «королем Русі» і отримав від нього та київських вельмож у пожертву хутра на 100 марок, після чого вернувся у Регенсбург з купецьким караваном. Продаж хутра дозволив братії завершити добудову монастиря та зробити дах собору. На основі цього повідомлення, польський дослідник Владислав Абрагам вважав, що духовні потреби західних купців і інших католиків, котрі мешкали у Києві, задовольняли саме ірландські монахи[1]. Візит Маврикія зокрема мав на меті якусь ревізію й свідчив про активні зв'язки київського монастиря з заходом[2].

Документальне підтвердження існування ірландського монастиря у Києві знаходиться у листі аббата віденського собору св. Марії[en], датованому 4 січням 1242 року. Цей собор і монастир при ньому, був одним з заснованих регенсбурзькою обителлю св. Якова. Лист являє собою подорожню видану двом монахам-втікачам із монастиря св. Марії на Русі у зв'язку з монгольським вторгненням. Етнічна приналежність монахів не названа, але виходячи з того, що кінцевим пунктом їх шляху вказана Ірландія (Гібернія), робіться висновок, що вони були ірландцями. Місто, де був розташований монастир у листі також не названо, але дослідники згодні з тим, що ним повинен бути Київ. Київський монастир знаходився у підпорядкуванні віденського собору св. Марії й можливо ним же був заснований. Позаяк віденський собор збудували близько 1160 року, то й київський монастир повинен був постати десь після цієї дати, на думку Абрагама — невдовзі[3].

1222 року у Київ прибула польська домініканська місія св. Яцека Одровонжа, який прийняв під свою руку монастир св. Марії — згідно з Абрагамом, це був той самий вищезгаданий ірландський монастир, з чим погоджується Стороженко. св. Яцек залишив керувати у Києві брата Година, після чого вирушив до Краківа через Гданськ. Проповіді домініканців з часом викликали занепокоєння влади, і в 1233 році, згідно з хронікою Длугоша, київський князь Володимир Рюрикович вигнав їх з міста, заборонивши повертатися. Після цієї події монастир св. Марії за припущенням Абрагама, з яким погоджується і Стороженко, повернувся під управління скотів[4].

Церква Святої Марії ред.

Церква Святої Марії
 
Київська ротонда — південний фасад та аксонометрія (реконструкція Ю. Диби)[5]
Тип споруди католицька церква
Сучасний статус археологічна пам'ятка
Розташування Київська Русь, Київ
Перша згадка 1242
Початок будівництва 12 століття і 13 століття
Зруйновано 1240
Належність католицтво
Стан зруйнована

При монастирі існувала церква св. Марії (лат. ecclesia S. Mariae), згадана у тій частині хроніки Длугоша, що змальовує вигнання домініканців з Києва. Абрагам вважає, що вона вже існувала на момент прибуття у Київ св. Яцека, тобто була збудована ще скотами. Цьому заперечує Стороженко, який вказує, що у житії св. Яцека повідомляється тільки про монастир, конвент (conventum recepit) і нема згадки про церкву (ecclesia). Таким чином він робить висновок, про те, що церква була збудована вже місією домініканців, невдовзі після їх прибуття у Київ, на думку Стороженко вона була дерев'яною[6]. Абрагам же у своїй думці посилався на повідомлення житія св. Яцека та хроніку Длугоша, у яких було вказано, що домініканці заклали монастир (кляштор) «при» церкві св. Марії[7].

В. Пуцко, ігноруючи думку Стороженко, вважає що церква була все ж таки збудована скотами, десь на початку XIII століття. З нею він ототожнює відомі з кінця XIX століття залишки кам'яної ротонди біля будинку по вулиці Володимирської, 3 (садиба Трубецьких)[8]. За думкою П. Толочко і Я. Боровського, які досліджували споруду у 1975—1977 роках, вона була збудована у межах від кінця XII століття, до першої половини XIII століття, і була князівською залою для нарад. У той же час належність ротонди до культових споруд підтримали Г. Альфорова і В. Харламов, С. Висоцький, О. Іоаннісян, Ю. Диба[9], схилявся до такого трактування і Ю. Асєєв, хоча і не відкидав при цьому можливості її світського характеру[10]. Пуцко, проаналізувавши кам'яний рельєф з зображенням Богородиці з немовлям, поход'ячий з розкопок Десятинної церкви, вказав на те, що з одного боку фігурний рельєф мав дуже обмежене використання у Київській Русі — особливо у X столітті (час спорудження Десятинної церкви), а з іншого, що цей рельєф має паралелі з мистецтвом Західної Європи кінця XII — початку XIII століття. З цього він робить висновок, що рельєф спочатку знаходився у збудованій скотами ротонді, а згодом, коли вона була вже зруйнована, рельєф був знайдений і використаний при відтворенні Десятинної церкви під керівництвом Петра Могили. За думкою Пуцко, на скотів додатково вказують також пов'язані з рельєфом залишки кам'яного фризу з грецькими литерами — цей фриз також був використаний у декорі Десятинної церкви Могили. Епіграфіка літер вказує на межу XII і XIII століть, напис не прочитується, але зберігся фрагмент ώμέ (оме), що може бути частиною слова ώμεγα (омега). В такому випадку напис міг бути відомою цитатою з Об'явлення св. Івана: «Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!» (Об. 1:8). Пуцко зауважує використання цієї цитати в оформленні деяких пам'ятників Західної Європи, та одночасну невідомість її на пам'ятниках Візантії. Таким чином, за його думкою, напис, як і рельєф, теж має західне походження, а саме на скотів вказує використання грецької мови — ірландські монахи були відомі своїм знанням грецької[11]. Церква св. Марії за Стороженком була спалена при навалі Батия[12], Пуцко же констатує, що нам не відомо, за яких обставин вона була зруйнована[13].

Розташування ред.

Питання місця де знаходились монастир та церква св. Марії досить суперечливо висвітлено у джерелах і дослідженнях. М. Груневег (1584) і ряд інших письменників розміщали церкву на Оболоні, П. Розвидовський (1634—1664) вважав що домініканський монастир був на Подолі понад Дніпром[14], Закревський же, посилаючись на анонімних дослідників, розміщав костел і монастир біля Петропавлівської церкви, навпроти Флорівського монастиря[15]. Стороженко локалізував церкву біля Лядських воріт у районі Софійської вулиці[12] (біля сучасного Майдану Незалежності). Пуцко, ототожнюючи церкву св. Марії з Київською ротондою, тим самим розмістив її біля будинку № 3 по Володимирській вулиці (садиба Трубецьких)[8]. А. Реутов вважає, що костел знаходився біля будинку № 11 по Борисоглібській вулиці на Подолі, на тому місці, де пізніше була збудована православна церква Бориса і Гліба. Свою думку він аргументує тим, що це єдине місце у Києві, де археологами була знайдено тесане каміння від споруди кінця XII — початку XIII століття, саме таке каміння від «костьолу Вознесіння Марії» згадане у скарзі 1600 року біскупа Казимирського[14].

Першоджерела ред.

  • Розповідь про подорож монаха ірландського бенедиктинського монастиря у Регенсбурзі, Маврикія, до Києва (фрагмент з «Житія св. Маріана Ірландця», 1180-е роки)[ком. 1]:
  Тоді один з братів цієї обителі, муж діяльний та вельми розумний у практичних справах, ім'ям Маврикій, у супроводі лише хлопчика, по бездоріжжю світу ведений милосердям Святого Духа, прибув до короля Русі (лат. rex Russiae), отримав від цього короля і від вельмож (principes) найбагатішого міста Києва (Chios) на сто марок дорогоцінного хутра і, навантаживши їх на візки, благополучно добрався з купцями до Регенсбурга (Ratisbona). На кошти від [продажу] цього [хутра] були закінчені будівлі монастиря і зроблений дах собору[16].  
  • Лист абата монастиря св. Марії у Відні від 4 січня 1242 року[ком. 2]:
  До священнослужителів і усіх вірних святої матері Церкви, які побачать або почують це послання, [звертаються ] Ф., смиренний аббат монастиря Святої Марії, і усе місцеве братство ордену Святого Бенедикта, що знаходиться в Угорщині. Хай пошле вам Дух Святий розраду, спасіння, яке приніс вам Святий Бенедикт, і вічну славу. Подавців цього братів-священнослужителів Б. і Й., монахів храму нашого, яких ми посилаємо із монастиря Святої Марії в Русції в Гібернію задля перебування там, ми ввіряємо вашій милості. І це ми вимушені зробити із-за неочікуваної навали татар, про яких говорять, що вони ізмаїльтяни, о горе! ...[17]  

Примітки ред.

Коментарі
  1. ↑ Перекладено редактором Вікіпедії з російського перекладу М. Свердлова латинського оригінала
  2. ↑ Перекладено редактором Вікіпедії з російського перекладу В. Матузової латинського оригінала
Примітки та джерела
  1. ↑ Abraham, 1904, с. 65—68.
  2. ↑ Moody T. X. The course of Irish History / Moody T. X., Martin F. X.. — Dublin. — P. 400.
  3. ↑ Abraham, 1904, с. 69.
  4. ↑ Стороженко, 1906, с. 244—245.
  5. ↑ Диба, 2005, с. 95.
  6. ↑ Стороженко, 1906, с. 244.
  7. ↑ Abraham, 1904, с. 70.
  8. ↑ а б Пуцко, 1981, с. 230—231.
  9. ↑ Диба, 2005, с. 14—15.
  10. ↑ Асєєв, 1982, с. 143—144.
  11. ↑ Пуцко, 1981, с. 224—231.
  12. ↑ а б Стороженко, 1906, с. 245.
  13. ↑ Пуцко, 1981, с. 231.
  14. ↑ а б Реутов, 2001.
  15. ↑ Закревский, 1868, с. 447.
  16. ↑ Древняя Русь в свете зарубежных источников, 2010, с. 286—287.
  17. ↑ Матузова, 1979, с. 155—156.

Джерела ред.

  • Abraham, W. Powstanie organizacyi kościoła lacińskiego na Rusi. — Lwów, 1904. — Т. I.
  • Асеев Ю. С. Архитектура Древнего Киева. — К. : Будівельник, 1982. — 160 с.
  • Диба, Ю. Українські-храми ротонди Х — першої половини XIV століть : Навч. посібник. — Л. : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка", 2005. — 108 с. — ISBN 966-553-476-9.
  • Житие Св.Мариана Ирландца (1180-е гг.) // Древняя Русь в свете зарубежных источников : Хрестоматия / Под ред. Т. Н. Джаксон, И. Г. Коноваловой и А. В. Подосинова. — М. : Русский Фонд Содействия Образованию
и Науке, 2010. — Т. IV, 54. — С. 285—288. — 512 с. — ISBN 978-5-91244-013-7.
  • Закревский, Н. В. Описание Киева : Сочинение Николая Закревского. — М. : В Тип. В. Грачева и комп., 1868. — Т. 1. — 455 с.
  • Матузова В. И. Английские средневековые источники IX-XIII вв.. — М., 1979. — С. 155—156.
  • Пуцко В. Г. Каменный рельєф из киевских находок // Советская археология. — 1981. — № 2. — С. 223—233.
  • Реутов, А. Католицька церква пресвятої діви Марії // Храми Києва : історична енциклопедія [Електронний ресурс]. — Електрон. текстові, граф., зв. дан. і прогр. (586 Мб). — 3МЕДІА, 2001. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
  • Стороженко, А. В. О существовавших в г. Киеве римско-католических храмах // Eranos : сборник статей. — К. : Тип. Имп. Университета св. Владимира, 1906.
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (червень 2021)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монастир_Святої_Марії_(Стародавній_Київ)&oldid=40721581