Мовчун Петро Федосійович
український скульптор
(Перенаправлено з Мовчун Петро Феодосійович)
Петро Федосійович Мовчу́н (нар. 6 вересня 1925, Біличі — пом. 3 червня 2010, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1950 року.
| Мовчун Петро Федосійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
6 вересня 1925 Біличі, Святошинський район, Київ, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
3 червня 2010 (84 роки) Київ, Україна |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Київський державний художній інститут (1950) |
| Вчителі | Лисенко Михайло Григорович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| Magnum opus | Monument to military driversd |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Народився 6 вересня 1925 року в селі Біличах (нині у межах міста Києва, Україна). З 1932 по 1936 рік навчася у місцевій школі[1]. Упродовж 1944—1950 років навчався у Київському художньому інституті, де його викладачем був зокрема у Михайло Лисенко.
У 1952 році, як лауреат Сталінської премії[1], отримав помешкання в Києві, в будинку на Хрещатику, № 27, квартира № 21. Пізніше жив в будинку на проспекті Берестейському № 89а, квартира 39[2]. Помер в Києві 3 червня 2010 року.
Творчість ред.
Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- станкова скульптура
- «Мати» (1949);
- «Піонерка» (1949);
- «Володимир Ленін» (1949);
- «Віссаріон Бєлінський» (1950, мармур; Третьяковська галерея);
- «Михайло Салтиков-Щедрін» (1952, мармур; Національний художній музей України);
- «Марко Вовчок» (1956);
- «Володимир Ленін» (1960, мармур; Національний художній музей України);
- «Тарас Шевченко» (1962, оргскло; Національний музей Тараса Шевченка);
- «Іван Франко» (1964, дерево);
- «Дмитро Менделєєв» (1967, граніт);
- «Микола Добролюбов» (1970-ті);
- «Лев Толстой» (1970-ті);
- «Григорій Сковорода» (1970-ті);
- «Панас Мирний» (1970-ті);
- «Михайло Коцюбинський» (1970-ті);
- «Марко Черемшина» (1970-ті);
- «Дмитро Зеров» (1970-ті);
- «Микола Лобачевський» (1970-ті);
- «Броис Патон» (1970-ті);
- «Леся Українка» (1980).
 Пам'ятник воїнам-водіям поблизу Брянська. |
 Пам'ятник Тарасу Шевченку в Золотоноші. |
- Тарасу Шевченку в Новій Одесі (1967, бетон, штучний граніт);
- Партизанам, Героям Радянського Союзу Володимиру Рябку, Валі Сафроновій, Ігорю Кустову у Брянську (1965, оргскло, граніт; архітектор Олексій Гайдученя;);
- Воїнам-водіям поблизу Брянська (відкритий 12 вересня 1968 року; архітектор Олексій Гайдученя)[3];
- Марку Вовчку Немирові (1971);
- Володимиру Леніну в Гадячі (1980);
- Лесі Українці в Саках (1988);
- Тарасу Шевченку в Золотоноші (1993).
Брав участь у республіканських виставках з 1949 року, всесоюзних та зарубіжних — з 1950 року. Персональні виставки відбулисяу Києві у 1971—1974, 1983 роках.
Відзнаки ред.
- Сталінська премія ІІІ ступеня (1952; за скульптуру Віссаріона Бєлінського)[1];
- Подяка Радянського комітету сприяння всесвітньому конгресу миролюбивих сил (1973)[1];
- Почесна грамота Радянського комітету захисту миру (1974; за плідний мистецький внесок у справу миру)[1];
- Заслужений художник УРСР з 1975 року (у зв'язку з 50-річчям)[1];
- Почесна грамота Президії правління Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном (1981)[1];
- Почесний громадянин міста Сак з 2009 року[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и Мовчун Пётр Федосеевич / gagarinacom.com.
- ↑ Мовчун Петро Феодосійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 207.
- ↑ Воинам-водителям / Подвиг гарода. Памятники Великой Отечественной войны. Москва. Издательство политической литературы. 1980, сторінка 238. (рос.)
Література ред.
- Мовчун Петро Федосійович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 520.;
- Мовчун Петро Феодосійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 309.;
- Мовчун Петро Федосійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 153.
- Мовчун Петро Феодосійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Мовчун Петро Феодосійович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., сторінка 411;
- Мовчун Петро Феодосійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 407. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- М. Г. Лабінський. Мовчун Петро Федосійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.