Відкрити головне меню

Мовна свідомість

сторінка значень у проекті Вікімедіа

Мо́вна свідо́мість — термін сучасного мовознавства, який почав активно вживатися порівняно недавно (з 1980-х років) і не має поки що однозначного витлумачення. Під мовною свідомістю розуміють:

  • механізм управління мовною діяльністю, який формує, зберігає та перетворює мовні знаки, правила їх поєднання й уживання;
  • мовну картину світу, тобто образи свідомості, матеріалізовані в мовних знаках;
  • ставлення людини до мови та її елементів, а також мовної дійсності.

Мовну свідомість досліджують у зв’язку з мовною особистістю, національною ментальністю, стратегією й тактикою мовленнєвої поведінки. Лінгвістів цікавлять закономірності формування й функціонування мовної свідомості у внутрішньому та міжкультурному етнічному середовищі, специфіка мовної свідомості представників різних соціальних, професійних, вікових і статевих груп, реконструкція мовної свідомості минулих епох тощо.

Український лінгвіст Г. Ейгер виділив такі функції мовної свідомості:

  • відображувальну, яка створює мовну картину світу й виражається в мовних значеннях, мовних формах і типах зв’язку між словами;
  • оцінну (з урахуванням різних аспектів оцінки);
  • орієнтувально-селективну, що забезпечує орієнтування в ситуації з метою вибору мовних засобів;
  • інтерпретаційну, яка реалізується у двох аспектах – внутрішньомовному і міжмовному (в обох випадках ідеться про інтерпретацію мов. явищ);
  • регулятивно-керівну, що виступає у вигляді механізмів зворот, зв'язку (здійснює контроль за мовленнєвими операціями і забезпечує оцінку висловлення з погляду відповідності чинним нормам).

Мовну свідомість трактують і як небайдуже, ціннісне ставлення до мови. Воно охоплює знання, почуття, оцінки щодо мови, а також мотиви мовної поведінки. При такому розумінні мовна свідомість постає чинником мовної стійкості, адже доля мови великою мірою залежить від ставлення до неї мовців.

Виходячи з критерію сприйняття мови як цінності, П. О. Селігей виділив такі рівні мовної свідомості:

  • нульовий: над мовою не лише не замислюються, а й узагалі не помічають її;
  • низький: мову сприймають як щось неістотне, жодної цінності в ній не вбачають, потреби в мовній політиці та в охороні мови не усвідомлюють;
  • середній: мова стає об’єктом роздумів і оцінок, які нерідко виявляються суб’єктивними, ненауковими; наприклад, рідну мову вважають найкрасивішою і найкращою, а чужі – потворними й неповноцінними; мову поціновують лише як ужитковий засіб спілкування, а її глибшої сутності як культуро- і націєтвірного явища не відчувають;
  • високий: властивий усім, хто ставиться до мови активно, зацікавлено й відповідально; мовно свідома людина: 1) досконало обізнана з мовними нормами, сприймає їх як стандарт і запоруку успішного спілкування; 2) прагне до мовного самовдосконалення; 3) наділена опірністю до мовного безкультур’я та нігілізму; 4) сповідує культ рідної мови, а отже виступає запорукою мовної стійкості.

Мовна свідомість у когнітивній лінгвістиціРедагувати

Поняття мовна свідомість зустрічається в роботах Вільгельма фон Гумбольдта. Мова в його концепції представляє певне бачення світу нім. Weltansicht der Sprache, будучи "проміжним світом" між людиною і дійсністю, виступає засобом вираження мислення. Так у когнітивній лінгвістиці категорія мовної свідомості включена в парадигму спрямовану на розгляд способів концептуалізації дійсності, формування та репрезентації знань про світ, тобто мовна свідомість в контексті когнітивної лінгвістики розуміється як визначальні способи сприйняття і осмислення людиною світу. Формулювання принципів антропоцентричності й антропоморфності мови визначило не тільки новий аспект лінгвістичних пошуків, а й сприяло новому розумінню і трактуванню таких традиційних лінгвістичних понять, як знак, значення, смисл, поняття тощо (А. Вєжбіцька, І.Голубовська, С.Єрмоленко, М.Нікітін та ін.).

Визначилась настанова досліджувати мову в тісному зв'язку з мисленням, свідомістю, пізнанням, культурою, світоглядом як окремого індивідууму, так і мовного колективу, до якого він належить. Окреме місце з-поміж цих категорій посідає феномен свідомості, під яким розуміють знання суб'єкта про навколишній світ і самого себе (Е.Улибіна). Як форма психічного відображення свідомість перебуває на перетині індивідуального й колективного, природного і культурного, безпосередньо-чуттєвого і суспільно-історичного досвіду. Особливий інтерес для сучасної когнітивної лінгвістики становить мовна свідомість – сукупність психічних механізмів породження, розуміння мови і зберігання мови у свідомості, тобто психічні механізми, що забезпечують процес мовної діяльності людини (І. Стернін, Т.Толчеєва). Категорія мовної свідомості включена в парадигму, спрямовану на розгляд способів концептуалізації дійсності, формування та репрезентації знань про світ.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати