Жовтобрюх Михайло Андрійович
Михайло Андрійович Жовтобрюх | |
---|---|
Народився | 4 (17) листопада 1905 с. Ручки, Гадяцький район, Полтавська область |
Помер | 16 грудня 1995 (90 років) м. Київ |
Країна | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | мовознавець |
Alma mater | Дніпропетровський ІНО |
Галузь | мовознавство |
Заклад | Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України Київський педагогічний інститут |
Посада | завідувач відділу теорії української літературної мови |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор наук |
Відомі учні | Грищенко А. П. |
Членство | НАНУ |
Діти | онуки: —актор Іванов С. П. і художниця Піша Л. П. |
Родичі | Іванов Петро Федорович, Іванов Сергій Петрович і Піша Лариса Петрівна |
Нагороди | Премія НАН України ім. І. Франка (1985) |
Автограф |
Миха́йло Андрі́йович Жовтобрюх (4 (17) листопада 1905, село Ручки, нині Гадяцького району, Полтавська область — 16 грудня 1995, м. Київ) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1964, професор з 1965. Визначна постать в історії філологічної науки, автор монографій «Мова української преси», «Мова української періодичної преси», «Українська граматика» тощо.
Біографія
ред.Народився 17 листопада 1905 року у селі Ручки на Полтавщині.
Закінчив факультет професорської освіти Дніпропетровського ІНО (1929 — мовно-літературне відділення, 1930 — соціально-економічне відділення).
Працював викладачем української мови у Дніпродзержинському вечірньому металургійному інституті (1930–1931), пізніше — старшим викладачем у Запорізькому педагогічному інституті (1931–1937), доцентом Київського педагогічного інституту (1937–1941, 1944–1948), завідувач кафедри російської мови в Тюменському (Росія, 1948–1951) і Бухарському (Узбекистан, 1951–1953), завідувач кафедри мовознавства в Черкаському (1953–1954) педагогічному інститутах.
З 1959 року працює викладачем, а протягом 1963–1982 завідувачем відділу теорії української літературної мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР і водночас (1960–1985) — професором Київського педагогічного інституту.
Помер у 90-річному віці 16 грудня 1995 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища разом з родиною (ділянка № 43а).
Родина
ред.- Донька — Жанетта Іванова (Жовтобрюх) (1928—1995), науковиця-хімік; її чоловік — поет і філолог Петро Іванов (1921—1997).
- Онуки: актор Сергій Іванов (1951—2000) і художниця Лариса Піша (нар. 1964).[1]
- Син — інженер Анатолій Жовтобрюх (1931—1955).
Наукова діяльність
ред.Основні наукові дослідження — з проблем сучасної української літературної мови, історії української мови, історії українського мовознавства, культури усної і писемної мови, соціолінгвістики, порівняльної граматики слов'янських мов.
Автор монографій:
- «Мова української преси (до середини дев'яностих років XIX ст.)» (1963),
- «Мова української періодичної преси (кінець XIX — початок XX ст.)» (1970),
- «Українська граматика» (1986, російською мовою; у співавт.),
- «Східнослов'янські мови» (1987, російською мовою; у співавт.),
- «Нарис історії українського радянського мовознавства (1918—1941)» (1991).
- Елементи мовознавства та відомості з історії української мови. 1941. Київ;
- Мова української преси (до середини дев'яностих років дев'ятнадцятого ст.)1963. Київ;
- Нарис з історії українського радянського мовознавства (1918—1942). Київ;
Співавтор і відповідальний редактор праць:
- «Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика» (1969), Київ;
- «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія» (1973), Київ;
- 1978 року вийшла спільна праця — з М. Я. Брициним та А. Майбородою «Порівняльна граматика української і російської мов».
- Украинская грамматика. 1986. Київ;
- Восточнославянские языки. 1987. Київ.
Працював над створенням «Історії української мови. Фонетики» (1979, у співавторстві з В. Русанівським, В. Скляренком), що стала однією з найкращих спроб вивчення історії звукового складу української мови. Ця праця разом з іншими трьома книгами серії («Морфологія», 1978; «Лексика і фразеологія» та «Синтаксис», обидві — 1983) відзначена премією ім. І. Франка НАН України.
Брав участь у написанні підручників і посібників для університетів і педагогічних інститутів:
- «Історична граматика української мови» (1957). Київ;
- «Курс сучасної української літературної мови» (4-е вид., 1972), Київ.
- «Порівняльна граматика української і російської мови» (1978), Київ.
- «Історична граматика української мови» (1980). Київ.
Примітки
ред.Література
ред.- А. П. Грищенко. Жовтобрюх Михайло Андрійович //
- Енциклопедія Сучасної України// Київ, 2009, том 9, стр 634—635. ISBN 978-966-02-5720-7 (том 9)
- Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Грищенко А. П., Степаненко М. І. Жовтобрюх Михайло Андрійович [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Баландіна Н. Ф. М. А. Жовтобрюх як дослідник мови української преси // Слов'янський збірник. — 2013. — Вип. 17. — С. 94-111.
- Високий обов'язок ученого // «Мовознавство», 1985, № 5;
- Михайло Андрійович Жовтобрюх. «Мовознавство», 1995, № 6.
- «Патріарх українського мовознавства (до 100-річчя від дня народження професора Михайла Жовтобрюха)»[недоступне посилання]
У мережі
ред.- Профіль М. А. Жовтобрюха на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України [Архівовано 16 травня 2012 у WebCite]
- Бібліометричний профіль М. А. Жовтобрюха в Google Академія
- Славетні Запорожці [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- До 110—ї річниці з дня народження М.А. Жовтобрюха на YouTube — Урочисте засідання у Полтавському національному педагогічному університеті. Телеканал «Місто», Полтава, 2015.