Грищенко Арнольд Панасович
Арнольд Панасович Гри́щенко | |
---|---|
![]() | |
Народився | 23 вересня 1936 ![]() Мутичів, Ріпкинський район, Чернігівська область, Українська СРР, СРСР ![]() |
Помер | 17 грудня 2006 (70 років) ![]() Київ, Україна ![]() |
Країна | ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | мовознавець ![]() |
Alma mater | Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя ![]() |
Галузь | мовознавство |
Заклад | Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова ![]() |
Посада | завідувач кафедри української мови |
Вчене звання | професор, академік |
Науковий керівник | Жовтобрюх Михайло Андрійович ![]() |
Аспіранти, докторанти | Савченко Ірина Степанівна ![]() |
Батько | Панас Дем'янович |
Мати | Таїса Іванівна |
У шлюбі з | Ніна Миколаївна |
Діти | син Тарас |
Нагороди | ![]() |
Гри́щенко Арнольд Панасович (23 вересня 1936, с. Мутичів Ріпкинського району Чернігівської області — 17 грудня 2006, Київ) — мовознавець. Доктор філологічних наук (1980), професор (1987), академік АПНУ (1999). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Закінчив Ніжинський педагогічний інститут (1958).
Біографія
ред.Вчителював на Чернігівщині.
1960 року вступив до аспірантури Інститу мовознавства АН УРСР (кер. канд. дис. М. Жовтобрюх).
У 1963–1981 роках працював м. н. с. (молодшим науковим співробітником), а згодом — ст. н. с. цього Інституту;
Л. Онишкевич (у центрі) слухають доповідь А.Грищенка (фото з 2005 р.)
У 1981–2006 рр. — завідувач кафедри української мови Національного педагогічного університету.[1] Наукові дослідження Грищенка із синтаксису та морфології сучасної української мови, історії української мови відзначаються докладним аналізом явища в синхронії та діахронії, типологічними та порівняльно-історичними зіставленнями з тотожними явищами в інших мовах. Як член Національної правописної комісії при Кабінеті міністрів України, розробляв питання правопису слів іншомовного походження[2].
Творча та наукова діяльність
ред.На основі архівних документів дослідив життєвий та науковий шлях визначного українського мовознавця — Олекси Синявського: «Люди і долі (Штрихи до портрета Олекси Синявського)» // «Рідний край: науковий, публіцистичний, художньо-літературний альманах», 2005, № 1.
Створив наукову школу з історії та сучасного функціонування граматичної системи української мови.
Виховав плеяду вчених-мовознавців – трьох докторів і двадцятьох шістьох кандидатів філологічних наук.
Співавтор низки академічних видань, зокрема:
- «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» (1972);
- «Словотвір сучасної української літературної мови» (1975);
- «Морфологічна будова сучасної української літературної мови» (1975);
- «Історія української мови: У 4 т.» (1978—83, відп. ред. 4-го тому («Синтаксис»); премія ім. І. Франка АН УРСР, 1985; усі — Київ).
Автор та співавтор низки підручників для ВНЗ, зокрема «Сучасна українська літературна мова» (К., 1993), що витримав кілька видань і є основним навчальним посібником для багатьох ВНЗ України.
Праці
ред.- Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. 1969;
- Прикметник в українській мові. 1978;
- Граматика української мови. 1982 (співавт.);
- Украинская грамматика. 1986 (співавт.); усі — Київ.
Література
ред.- Академік Арнольд Панасович Грищенко. Бібліографія до 70-річчя. П., 2006.
- М. Г. Железняк Грищенко Арнольд Панасович Енциклопедія сучасної України. — Т. 6. — Київ, 2006., стор. 500
Примітки
ред.- ↑ Грищенко Арнольд Панасович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні | Арнольд Панасович Грищенко. www.inmo.org.ua. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 27 травня 2021.