Іванов Петро Федорович
| Іванов Петро Федорович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 23 жовтня 1921 Велика Вергунка, УСРР | |||||
| Помер | 5 серпня 1997 (75 років) Київ, Україна | |||||
| Країна | .svg){kind=small} Українська Радянська Соціалістична Республіка Україна | |||||
| Діяльність | поет, перекладач | |||||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | |||||
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка і Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України | |||||
| Мова творів | українська | |||||
| Родичі | Жовтобрюх Михайло Андрійович | |||||
| Діти | Іванов Сергій Петрович і Піша Лариса Петрівна | |||||
| Нагороди |
| |||||
|
| ||||||
Петро́ Фе́дорович Івано́в (23 жовтня 1921, селище Велика Вергунка, нині у складі міста Луганськ — 5 серпня 1997 Київ) — український поет, літературознавець, перекладач. Кандидат філологічних наук (1956). Учасник німецько-радянської війни, старший лейтенант військової служби.
Біографічні дані
ред.Народився 23 жовтня 1921 року у селищі Велика Вергунка.
Учасник німецько-радянської війни, старший лейтенант військової служби. 1943 року став членом ВКП(б). Нагороджений орденами та медалями, зокрема, двома орденами Червоної Зірки.
1952 року закінчив Київський університет. Викладав у Київському університеті. Був на партійній роботі. У 1966—1981 роках — співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. У 1981—1988 роках працював у видавництві «Дніпро».
.jpg)
Помер у 75-річному віці 5 серпня 1997 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища разом з дружиною та її родиною (ділянка № 43а).
Сім'я
ред.Дружиною Петра Федоровича була Іванова (Жовтобрюх) Жанетта Михайлівна, вчена-хімік (1928—1993), дочка мовознавця Жовтобрюха Михайла Андрійовича. Син Іванов Сергій Петрович (1951—2000) був кіноактором, донька Піша Лариса Петрівна (нар. 1964) — художниця.[1]
Творчість
ред.Друкувався з 1938 року.
Збірки віршів:
- «Моя анкетна відповідь» (1962).
- «Казка про ключі» (1963).
- «Травнева напруга» (1966).
- «Єдиний вимір» (1969).
- «Срібна траса» (1975).
- «Колиска материнських рук» (1989).
Лірика Іванова — переважно медитативна. Він розмірковує про буття, моральні виміри людських взаємин. Лейтмотивом творчості поета проходить тема пам'яті минулої війни.
Опублікував низку статей з питань розвитку української літератури, зокрема поезії.
Переклав окремі вірші Олександра Пушкіна, Олександра Блока, Леоніда Мартинова.
Джерела
ред.- П. М. Перебийніс. Іванов Петро Федорович. Енциклопедія Сучасної України [1] [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Громова В. В. Іванов Петро Федорович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 291—292.
- Письменники України : довідник / упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ : ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — ISBN 5-7707-9062-8. — С. 106.
- Логвиненко М. Анкета і відповідь // Літературна Україна. — 1962. — 23 листопада.