Скляренко Віталій Григорович

Віта́лій Григо́рович Скляре́нко (14 серпня 1937, с. Новомиколаївка Новоукраїнського району Кіровоградської області — 20 липня 2020, Київ)[2] — український мовознавець, славіст. Доктор філологічних наук (1983). Професор (1992). Член-кореспондент (1992), академік (2003) НАН України. Заслужений діяч науки і техніки України (2003). Був директором Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (1996–2017), головним редактором журналу «Мовознавство» (2007–2019). Автор понад 170 наукових праць з історичної акцентології, етимології, історії української мови[3].

Скляренко Віталій Григорович
Народився 14 серпня 1937(1937-08-14) або 1937[1]
Новоукраїнський район, Україна
Помер 20 липня 2020(2020-07-20) або 2020[1]
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність мовознавець
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Науковий керівник Мельничук Олександр Савич
Знання мов українська[1]
Членство НАН України
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України

ЖиттєписРедагувати

1959 року закінчив Одеський університет ім. І. І. Мечникова, філологічний факультет[4]. Працював учителем, директором середньої школи, інспектором шкіл на Миколаївщині та Кіровоградщині. У 1963–1966 рр. навчався в аспірантурі Інституту мовознавства НАН України. Після захисту кандидатської дисертації (1967) став працівником відділу загального та слов’янського мовознавства, долучився до укладання «Етимологічного словника української мови».

Згодом працював заступником директора (1987–1996) і директором (1996–2017) Інституту, академіком-секретарем Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України (2004–2008), радником Президії НАН України (2009–2019), відповідальним редактором журналу «Мовознавство» (2007–2019)[3][4].

Науковий доробокРедагувати

Першим у слов’янському мовознавстві розпочав системно досліджувати історію акцентуації кожної частини мови від праслов’янського періоду до нашого часу. На багатому матеріалі зі східнослов’янських акцентованих пам’яток і сучасних говорів вичерпно дослідив основні історичні закономірності наголошування іменників і дієслів. Становлення українського наголосу простежив як наслідок еволюції праслов’янської, давньоруської та староукраїнської акцентних систем. Особливу увагу приділив тим специфічним рисам і тенденціям, які прояснюють складні випадки наголошування в сучасній мові.

Вивчення природи балто-слов’янських і праслов’янських інтонацій, зібраний і опрацьований величезний фактичний матеріал східнослов’янських і південнослов’янських мов дали змогу В.Г. Скляренкові реконструювати праслов’янську акцентну систему, по-новому пояснити цілу низку акцентологічних явищ і процесів праслов’янської мови. Цим він заклав підвалини для створення в майбутньому історичних акцентологій слов’янських мов.

Співавтор і співредактор семитомного «Етимологічного словника української мови» – унікального лексикографічного видання, до якого він написав близько 2000 статей. Досліджував «темні місця» в «Слові о полку Ігоревім», переважну більшість яких прочитав і осмислив по-новому. Запропонував нову концепцію походження назв Русь і варяги. Його етимології відзначаються широтою залученого матеріалу й переконливістю аргументів.

ПублікаціїРедагувати

МонографіїРедагувати

  • Історія акцентуації іменників а-основ української мови. — К.: Наук. думка, 1969. — 146 с.
  • Історія акцентуації іменників середнього роду української мови. — К.: Наук. думка, 1979. — 109 с.
  • Історія української мови: Фонетика. — К.: Наук. думка, 1979. — 367 с. (автор розділу «Праслов’янські інтонації та їх відбиття в українській мові»).
  • Нариси з історичної акцентології української мови. — К.: Наук. думка, 1983. — 239 с.
  • Историческая типология славянских языков. — К.: Наук. думка, 1986. — 239 с. (автор розділу «Просодия»).
  • Праслов’янська акцентологія. — К.: Укр. книга,1998. — 342 с.
  • «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». — К.: Довіра, 2003. — 147 с.
  • Історія українського наголосу: Іменник. — К.: Наук. думка, 2006. — 708 с.
  • Русь і варяги: Історико-етимологічне дослідження. — К.: Довіра, 2006. — 119 с.
  • Історія українського наголосу. Дієслово. — К.: Наук. думка, 2017. — 660 с.
  • Дослідження з етимології та історичної лексикології української мови. — К.: Наук. думка, 2018. — 685 с.

Статті в журналі «Мовознавство»Редагувати

  • Походження рухомості наголосу в іменниках типу «Книжка» // Мовознавство. — 1968. — № 4. — С. 58–61.
  • До питання про новоакутову інтонацію [праслов’янської мови] // Мовознавство. — 1971. — № 1. — С. 49–56.
  • З історії акцентуації іменників середнього роду О-основ (Іменники з кореневим наголосом) // Мовознавство. — 1972. — № 5. — С. 62–69.
  • З історії акцентуації абстрактних іменників [іменники на-ння, ття] // Мовознавство. — 1973. — № 4. — С. 34–41.
  • Акцентологічна проблематика форми родового відмінка множини іменників // Мовознавство. — 1975. — № 6. — С. 33–41.
  • З історії акцентуації іменників середнього роду о-основ. (Іменники з флективним наголосом) // Мовознавство. — 1977. — № 3. — С. 48–49.
  • Історія акцентуації іменників основ української мови // Мовознавство. — 1978. — № 2. — С. 14–22.
  • Історія акцентуації іменників t-основ української мови // Мовознавство. — 1979. — № 5. — С. 38–45.
  • З історії акцентуації неозначеної форми дієслів української мови // Мовознавство. — 1988. — № 2. — С. 38–44.
  • З історії акцентуації дієприслівників української мови // Мовознавство. – 1991. – № 5. – С. 14–19.
  • Етимологічні розвідки. 3 // Мовознавство. — 1994. — № 6 — С. 12–18.
  • Етимологічні розвідки. 5 // Мовознавство. — 1996. — № 6. — С. 12–18.
  • Етимологічні розвідки. 6 // Мовознавство. — 1997. — № 4/5. — C. 11–16.
  • Походження назви Русь. 1 // Мовознавство. — 2003. — № 5. — С. 3–13.
  • Походження назви Русь. 2 // Мовознавство. — 2004. — № 2/3. — С. 3–19.
  • Походження назви Русь. 3 // Мовознавство. — 2004. — № 5/6. — С. 3–11.
  • Походження назви варяги // Мовознавство. — 2006. — № 1. — С. 8–16.
  • Походження назви Україна // Мовознавство. — 2006. — № 5. — С. 15–33.
  • Етимологічні розвідки. 7. Невіста // Мовознавство. — 2007. — № 3. — С. 3–11.
  • «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 11 // Мовознавство. — 2008. — № 2/3. — С. 3–12.
  • Етимологічні розвідки. 8 // Мовознавство. — 2009. — № 1. — С. 3–13.
  • «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 12 // Мовознавство. — 2009. — № 3/4. — С. 43–53.
  • Етимологічні розвідки. 9 // Мовознавство. — 2010. — № 1. — С. 3–13.
  • «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 13 // Мовознавство. — 2010. — № 2/3. — С. 30–40.
  • Етимологічні розвідки. 10. Невід // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 14–21.
  • Походження назви Русь. 6 // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 16–25.
  • Етимологічні розвідки. 11 // Мовознавство. — 2011. — № 5. — С. 3–10.
  • «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 14 // Мовознавство. — 2012. — № 1. — С. 3–12.
  • До питання про «Руські письмена» в житті Костянтина Філософа // Мовознавство. — 2014. — № 2. — С. 3–14.
  • До питання про «руські письмена» в житії Костянтина Філософа. 2 // Мовознаство. — 2016. — С. 3–21.
  • До питання про «руські письмена» в житії Костянтина Філософа. 3 // Мовознавство. — 2017. — № 2. — С. 3–16.
  • «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». 15. // Мовознавство. — К., 2018. — № 5. — С. 3–9.
  • Словотвірна реконструкція праслов’янської лексики (безсуфіксних дієслів). 1. // Мовознавство. — К., 2019. — № 6. — С. 3–21.
  • Словотвірна реконструкція праслов’янської лексики (безсуфіксних дієслів). 2. // Мовознавство. — К., 2020. — № 2. — С. 3–26.

Статті в інших виданняхРедагувати

  • Акцентологічні коментарі до відмінювання іменників чоловічого роду // Праці Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 1960. — Т. 150. — Вип. 6. — С. 63–69.
  • Наголошування іменників першої відміни // Українська мова та література в школі. — 1966. — № 5. — С. 22–25.
  • Прасербська двоскладова інтонація // Структура і розвиток слов’янських мов. — К., 1967. — С. 45–55.
  • К вопросу о происхождении славянской окситонированной акцентной парадигмы // Советское славяноведение. — 1988. — № 1. — С. 61–68.
  • Авторські наголоси у творах Т. Г. Шевченка // Культура слова. — К.: Наук. думка, 1989. — Вип. 37. — С. 22–25.
  • «Слово о полкý….» чи «Слово о пóлку…» // Культура слова. — К.: Наук. думка, 1990. — Вип. 38. — С. 74–76.
  • Звідки походить назва Україна // Україна. — 1991. — № 1. — С. 20–39.
  • Україна: походження назви // Вісник МАУ. — 1991. — № 1. — С. 66–72.
  • К истории славянской подвижной акцентной парадигмы // Вопросы языкознания. — 1991. — № 6. — С. 64–77.
  • Слова з двома наголосами в поетичних творах Лесі Українки // Культура слова. — 1991. — Вип. 40. — С. 32–35.
  • У нашім раї на землі // Культура слова. – 1996. – Вип. 48/49. – С. 100–103.
  • Прилетіла ластівка голубою ласкою... (про походження слів ластівка і ласка) // Культура слова. – 1997. – Вип. 50. – С. 56-61.
  • Щоб наш коровай ясен був // Культура слова. – 2000. – Вип. 53/54. – С. 109–114.
  • Бог і багатство, або Щастя давніх слов'ян // Культура слова. – 2004. – Вип. 64. – С. 72-74.
  • Походження етноніма «русини» // Життя у слові: Збірник наукових праць на пошану акад. В. М. Русанівського. — К.: Вид. дім Д. Бураго, 2011. — С. 96–104.
  • Походження слова суд «judicium» // Академік Олександр Савич Мельничук і сучасне мовознавство. — К.: Вид. дім Д. Бураго, 2012. — С. 9–16.

Відзнаки, нагородиРедагувати

  • Премія НАН України ім. О. О. Потебні (2001).
  • Звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2003).
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007).
  • Відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2007).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні | Не стало Віталія Григоровича Скляренка…. www.inmo.org.ua. Процитовано 21 липня 2020. 
  3. а б Інститут мовознавста ім. О. О. Потебні Національної академії наук України. Дирекція
  4. а б Інститут мовознавста ім. О. О. Потебні Національної академії наук України. Віталій Григорович Скляренко

ЛітератураРедагувати

У мережіРедагувати