Мирослав Туджман

хорватський вчений і політик

Мирослав Туджман (хорв. Miroslav Tuđman, МФА[mîroslaʋ, mǐ- tûdʑman]; нар. 25 травня 1946, Белград — пом. 31 січня 2021, Загреб) — хорватський учений та політик, найстарша дитина і старший син першого президента Хорватії Франьо Туджмана.[3][4][5]

Мирослав Туджман
Miroslav Tuđman.jpg
Народився 25 травня 1946(1946-05-25)
Белград, Федеративна Народна Республіка Югославія
Помер 31 січня 2021(2021-01-31) (74 роки)
Загреб, Хорватія
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
Країна Flag of Croatia.svg Хорватія[1]
Діяльність соціолог, інформатик, політик
Alma mater Загребський університет
Знання мов хорватська
Заклад Загребський університет
Посада депутат парламенту Хорватіїd[2]
Партія Соціал-демократична партія Хорватії, Хорватська демократична співдружність, Q1562842? і Croatian True Revivald
Батько Франьо Туджман
Мати Анкиця Туджманd
Нагороди
Order of Duke Domagoj
Сайт miroslav-tudjman.com

ЖиттєписРедагувати

Народився у Белграді,[5] де закінчив початкову школу, після чого в 1961 році переїхав із сім'єю в Загреб. Народився рівно на 1-шу річницю вінчання його батьків.[6] Названий Мирославом на честь знаменитого письменника Мирослава Крлежі, якого в той час обожнював його батько.[6]

1965 року закінчив гімназію, а 1970 року — філософський факультет Загребського університету за напрямом «філософія» і «соціологія». 1975 року здобув ступінь магістра з теми «Когнітивно-логістичні елементи фактів та інформації». Входив до професорсько-викладацького складу, а 1985 року в цьому ж університеті здобув ступінь доктора інформаційних наук, захистивши дисертацію на тему «Парадигма інформатики». З 1988 завідував кафедрою документознавства відділення інформаційних наук філософського факультету Загребського університету. 1988 року обраний доцентом. 1989 року заснував при факультеті Інститут інформаційних досліджень, ставши першим його керівником (1989—1990).[4] Був заступником декана філософського факультету (1990—1991). Викладав такі дисципліни, як теорія інформатики, організація знань, розвідувальні системи і служби. 1991 року обраний екстраординарним професором. Того ж року брав участь у хорватській війні за незалежність, а в 1992 році став керівником Центру стратегічних досліджень. Двічі був заступником керівника Управління національної безпеки та засновником і директором Хорватської розвідувальної служби1993 по 1998 та в 19992000 рр.).[4] Головував у колегіях із національної безпеки в Дипломатичній академії, Воєнній школі та Розвідувальній академії. 1995 року Президент Туджман нагородив його орденом князя Домагоя за заслуги воєнного часу як члена політичної адміністрації Міністерства оборони.[7] 1998 року він дістав посаду штатного професора філософського факультету Загребського університету.[5]

2000 року започаткував міжнародний журнал National Security and the Future (Національна безпека і майбутнє), де був головним редактором. У 2004 році призначений завідувачем кафедри організації знань відділення інформаційних наук філософського факультету Загребського університету. Був організатором низки науково-професійних конференцій у галузі інформатики і національної безпеки та дослідником у галузі інформаційних наук, національної безпеки та розвідувальної діяльності. Прочитав низку лекцій у США, Німеччині, Болгарії, Великій Британії, Чехії та Угорщині.

Перший досвід у політиці здобув 1990 року як співзасновник (спільно зі своїм другом Антуном Вуїчем) недовговічної лівої партії Соціал-демократи Хорватії, але незабаром перейшов до партії свого батька — консервативної Хорватської демократичної співдружності (ХДС).[3] Однак упродовж 90-х був здебільшого політично неактивним. Після смерті батька та першої поразки ХДС на виборах у 2000 році балотувався в Загребську скупщину на місцевих виборах 2001 року як незалежний кандидат, набравши 7,6 % голосів.

Того ж року разом із Ненадом Іванковичем заснував маргінальну праву партію Хорватське істинне відродження, ставши її головою. 2002 року, після перемоги Іво Санадера у виборах голови ХДС і розпуску ряду окружних і міських організацій, три депутати Анте Бельо, Джуро Нявро і Даріо Вукич вступили до партії Туджмана, завдяки чому вона стала парламентською у четвертому скликанні хорватського парламенту. До фракції приєдналася і незалежна депутатка Лєрка Мінтас-Ходак. Пізніше Хорватське істинне відродження співпрацювало з Хорватським блоком (ще однією дрібною партією, що вийшла з лона ХДС), який очолював Івич Пашалич. Проте на парламентських виборах 2003 року вони не здобули популярності (1,7 % голосів).[3][4] На парламентських виборах 2007 року партія Туджмана-молодшого не висувала своїх кандидатур.

2009 року як номінально незалежний кандидат балотувався на президентських виборах, набравши 4,09 % голосів і посівши сьоме місце в першому турі.[3][4]

2010 року був співзасновником руху Хорватський ріст (ХРАСТ), але покинув його і повернувся до ХДС, від якої на виборах 2011 року був обраний депутатом хорватського парламенту 7-го скликання.[8] На трьох наступних виборах у 2015 році, 2016 та 2020 роках був обраний депутатом парламенту відповідно 8-го, 9-го та 10-го скликань.

Помер 31 січня 2021 року в Загребській лікарні інфекційних хвороб, куди був госпіталізований за кілька днів до того через ускладнення коронавірусної хвороби на тлі епідемії COVID-19 в Хорватії.[9] Похований 4 лютого 2021 року на загребському кладовищі Мирогой.[10]

ТвориРедагувати

Туджман є автором та упорядником кількох книжок і збірників. Він також опублікував понад 150 наукових і професійних праць у вітчизняних і закордонних журналах і збірниках. До його найважливіших праць належать:

  • Struktura kulturne informacije (1983) [11][12]
  • Paradigma informacijske znanosti (1985), doktorska disertacija [13]
  • Teorija informacijske znanosti (1986) [14]
  • Obavijest i znanje (1990) [15]
  • Uvod u informacijsku znanost (1992), srednjoškolski udžbenik [16]
  • Priča o Paddyju Ashdownu i Tuđmanovoj salveti (2003) [17] (PDF)
  • Krivi za zločin samoodređenja? (2003) [18]
  • Prikazalište znanja (2003) [19]
  • Istina o Bosni i Herecegovini (2005) [20]
  • Vrijeme krivokletnika (2006) [21]
  • Informacijsko ratište i informacijska znanost (2008) [22][23]
  • Programiranje istine (2012) [24][25]
  • Programirane hereze i hrvatski otpori (2013) [26]
  • Bosna i Hercegovina u raljama zapadne demokracije (2013) [27][28]
  • Oslobađajuće presude haškoga Suda Tuđmanovoj Hrvatskoj (2014) [29] (PDF)
  • Tuđmanov arhiv (2015) [30][31]
  • Druga strana Rubikona (2017) [32][33]
  • Haški krivolov (2019) [34][35][36]

Відзнаки та преміїРедагувати

  • 1995: Орден князя Домагоя зі стрічкою.[37]
  • 2006: премія «Ми були перші, коли було треба».
  • 2017: премія Любиці Штефан.[38]

ПриміткиРедагувати

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. http://www.sabor.hr/Default.aspx?sec=4608
  3. а б в г Marinko Čulić (30 March 2009). Osoba tjedna: Miroslav Tuđman - Sin koji je od oca naslijedio sve mane i nijednu vrlinu (hr). Index.hr. Процитовано 30 May 2010. 
  4. а б в г д Goran Prokopec (20 December 2009). Miroslav Tuđman - jabuka ne pada daleko od stabla (hr). Deutsche Welle. Процитовано 30 May 2010. 
  5. а б в Dr. M. Tuđman - Životopis. Miroslav-Tudjman.com. Процитовано 11 July 2010. 
  6. а б Sadkovich, James J. (2010). Tuđman, first political biography. Večernji posebni proizvodi d.o.o. ISBN 978-953-7313-72-2. 
  7. Franjo Tuđman (7 July 1995). Odluka kojom se odlikuju Redom kneza Domagoja s ogrlicom (hr). Narodne novine 46/1995. Архів оригіналу за 28 October 2015. Процитовано 30 May 2010. 
  8. HDZ predao izborne liste, Kosor prva u petoj jedinici. Poslovni dnevnik (hr). 14 November 2011. Процитовано 14 November 2011. 
  9. Preminuo Miroslav Tuđman, saborski zastupnik i sin prvog hrvatskog predsjednika. Dnevnik.hr. 31 January 2021. Процитовано 31 January 2021. 
  10. Pokopan Miroslav Tuđman, sprovodne obrede predvodio mons. Jure Bogdan. ika.hr. Informativna katolička agencija. 4. veljače 2021. Процитовано 5. veljače 2021.. 
  11. Miroslav Tuđman, Struktura kulturne informacije, Zavod za kulturu Hrvatske, Zagreb, 1983.
  12. Branka Šulc, Miroslav Tuđman, Struktura kulturne informacije, Zagreb, 1983., Informatica museologica 1-2/1984., Hrčak
  13. Miroslav Tuđman, Paradigma informacijske znanosti, Sveučilište u Zagrebu, Zajednički studij informacijskih znanosti, Zagreb, 1985.
  14. Miroslav Tuđman, Teorija informacijske znanosti, Informator, Zagreb, 1986., ISBN 8630100486; 2. izdanje 1990., ISBN 8630102500; 3. dopunjeno izdanje: Hrvatska sveučilišna naklada & Nacionalna i sveučilišna knjižnica u Zagrebu, Zagreb, 2014., ISBN 9789531692878; poglavlje Božo Težak i razvoj informacijske znanosti доступно у цифровому вигляді за адресою: www.researchgate.net)
  15. Miroslav Tuđman, Obavijest i znanje: s rječnikom osnovnih pojmova, Zavod za informacijske studije, Zagreb, 1990., ISBN 8680279374
  16. Miroslav Tuđman, Damir Boras, Zdravko Dovedan, Uvod u informacijsku znanost, Školska knjiga, Zagreb, 1992., ISBN 8603008205, 2. izdanje 1993.; текст книжки доступний за адресою: dzs.ffzg.unizg.hr
  17. Miroslav Tuđman, Priča o Paddyju Ashdownu i "Tuđmanovoj salveti": hoće li Haški sud (opet) sudjelovati u prijevari i obmani?, P.I.P. Pavičić, Zagreb, 2003., ISBN 953630841X
  18. Miroslav Tuđman, Krivi za zločin samoodređenja: rasprave i pisma o hrvatskim javnim interesima, Udruga sv. Jurja, Zagreb, 2003., ISBN 9539631319
  19. Miroslav Tuđman, Prikazalište znanja, Hrvatska sveučilišna naklada, Zagreb, 2003., ISBN 9531690855
  20. Miroslav Tuđman, Istina o Bosni i Hercegovini: dokumenti 1991. - 1995., Slovo M, Zagreb, 2005., ISBN 9536514125
  21. Miroslav Tuđman, Vrijeme krivokletnika, Detecta, Zagreb, 2006., ISBN 9539989981; ulomak iz knjige dostupan je na: www.tudjman.hr
  22. Miroslav Tuđman, Informacijsko ratište i informacijska znanost, Hrvatska sveučilišna naklada, Zagreb, 2008., ISBN 9789531691727
  23. Josip Jović, Sukob globalnog i univerzalnog, Vijenac 395/2009., www.matica.hr
  24. Miroslav Tuđman, Programiranje istine: rasprava o preraspodjelama društvenih zaliha znanja, Hrvatska sveučilišna naklada, Zagreb, 2012., ISBN 9789531692267
  25. Branimir Lukšić, Prikazivanje knjige "Programiranje istine" prof.Miroslava Tuđmana u Splitu 26.2.2013., Hrvatsko kulturno vijeće, www.hkv.hr
  26. Miroslav Tuđman, Programirane hereze i hrvatski otpori: pripovijest o nepoćudnim knjigama, o nepoželjnim ljudima, o prešućenim događajima i o ustrajnom otporu u doba detuđmanizacije i kriminalizacije Domovinskoga rata, Udruga hrvatski istinski preporod, 2013., ISBN 9789539561763
  27. Miroslav Tuđman (priredio), Bosna i Hercegovina u raljama zapadne demokracije: korespondencija predsjednika Republike Hrvatske dr. Franje Tuđmana i dokumenti o Bosni i Hercegovini 1990.-1995., Despot Infinitus, Zagreb, 2013., ISBN 9789537892166
  28. Mate Kovačević, Miroslav Tuđman, Bosna i Hercegovina u raljama zapadne demokracije, Hrvatsko kulturno vijeće,www.hkv.hr, objavljeno 16. prosinca 2013., pristupljeno 7. prosinca 2017.
  29. Ivan Aralica, Ivo Lučić, Ante Nazor, Miroslav Tuđman, Oslobađajuće presude Haškoga suda Tuđmanovoj Hrvatskoj, Udruga za promicanje hrvatskog identiteta i prosperiteta, Zagreb, 2014., ISBN 9789539561787
  30. Miroslav Tuđman (glavni urednik), Tuđmanov arhiv: korespondencija predsjednika Republike Hrvatske dr. Franje Tuđmana od 1990. do 1999. godine, 6 svezaka, Hrvatska sveučilišna naklada & Hrvatski institut za povijest, Zagreb, 2015., ISBN 9789531693073
  31. Darjan Godić, Miroslav Tuđman, gl. ur., Tuđmanov arhiv..., Časopis za suvremenu povijest 2/2015., Hrčak
  32. Miroslav Tuđman, Druga strana Rubikona: politička strategija Alije Izetbegovića, Hrvatska sveučilišna naklada, Zagreb, 2017., ISBN 9789531693745; knjiga je podijeljena na pet dijelova: 1. ishodišta i odrednice unitarne strategije Alije Izetbegovića, 2. preuzimanje središnjih državnih institucija, 3. na drugoj strani Rubikona, 4. rat za teritorije će se nastaviti i 5. državni suverenitet perfidnoga građanstva.
  33. Davorin Rudolf, Druga strana Rubikona: Politička strategija Alije Izetbegovića, www.mvinfo.hr, pristupljeno 7. prosinca 2017.
  34. Miroslav Tuđman, Haški krivolov : analiza dokaza o ciljevima zajedničkoga zločinačkog pothvata u predmetu IT-04-74, Hrvatska sveučilišna naklada i Hrvatski dokumentacijski centar Domovinskog rata u BiH, Zagreb/Mostar, 2019., ISBN 9789531694421
  35. Ivan Pepić, Miroslav Tuđman, Haški krivolov – Analiza dokaza o ciljevima zajedničkoga zločinačkog pothvata u predmetu IT-04-74, Obnova 1/2020. (Hrčak)
  36. Lucija Zadro, Miroslav Tuđman, Haški krivolov — analiza dokaza o ciljevima zajedničkoga zločinačkog pothvata u predmetu IT-04-74, Hrvatska sveučilišna naklada, Hrvatski dokumentacijski centar Domovinskog rata u BiH, Zagreb — Mostar, 2019., 511 str., Pilar 1-2/2019. (Hrčak)
  37. narodne-novine.nn.hr, pristupljeno 30. lipnja 2009.
  38. HKZ: Nagrada Ljubica Štefan, preuzeto 28. svibnja 2020.

ПосиланняРедагувати