Екстраординарний професор

Екстраординарний професор (лат. professor extraordinarius; від лат. extraпоза + ordoряд, порядок і professorвикладач, нім. Außerordentlicher Professor) — посада у системі вищої освіти Німеччини та ряду інших європейських країн, чия освітня система була сформована за німецьким зразком. Екстраординарний професор — позаштатний професор, тобто професор без посади в суміжній галузі або підлеглого професора, який займає посаду завідувача відділом, катедрою і тому подібного.

Екстраординарний професор не завідував катедрою і не був членом вченої ради факультету.[1]

Часто успішні початківці дослідники спочатку отримували посаду екстраординарного професора, щоб в подальшому отримати посаду ординарного професора[ru] в іншому університеті.

У Пруссії до Першої світової війни середня зарплата ординарного професора була вдвічі більшою, ніж у екстраординарного, і в дев'ять разів більшою, ніж у професора, який починав свою кар'єру.[2]

У Російській імперіїРедагувати

Викладацька посада привласнювалася в XVIII столітті молодим вченим, що недавно отримали докторський ступінь. На відміну від ординарних професорів екстраординарні отримували меншу платню і, зазвичай, не вважалися займаючими кафедру. Першим екстраординарним професором в Московському університеті в 1761 році був призначений німецький історик І. Г. Райхель.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Александр Печенкин Леонид Исаакович Мандельштам: исследование, преподавание и остальная жизнь, с. 30
  2. Walter Rüegg. [1] — Cambridge University Press, 2011. — С. 185. Архівовано з джерела 4 липня 2014
  3. Профессор экстраординарный // Императорский Московский университет: 1755-1917 : энциклопедический словарь - М.: Російська політична енциклопедія (РОССПЭН), 2010. 894 с.: ил. ISBN 978-5-8243-1429-8