Менгрели (менгрельською: მარგალეფი, маргал'еп'і; груз. მეგრელები мегрелебі) — одна із субетнічних груп грузинського народу, що мешкає переважно в Менгрелії — історичному регіоні Грузії, що на північному заході країни. Багато мегрелів також мешкає у Тбілісі, оскільки етнічна чистка грузинів під час війни в Абхазії 1992—93 років змусила їх туди переселитись[1].

Мегрели
Ermakov. № 3729. Mingrelian princess Chkonia. 23.jpg
Кількість бл. 350 000 тис
Близькі до: іберо-кавказькі народи
Мова грузинська, менгрельська
Релігія православ'я
Scènes, paysages, moeurs et costumes du Caucase dessinés d'aprés nature par le prince G. Gagarine.6.jpg

Функцію літературної мови для менгрелів виконує літературна грузинська мова, що належить до спільної з менгрельською картвельської родини мов, при тому будучи відмінною від грузинської, наприклад як німецька та англійська.

Культура та традиціїРедагувати

 
Традиційний одяг

Серед менгрелів широко поширена любов до співу, а багато наспівів дуже мелодійні (записані з додатком нот X. Гроздовим в «Збірнику матеріалів для опису місцевостей і племен Кавказу», 1894); пісні виконуються під акомпанемент грузинського народного інструменту чонгурі. Рідше грають на дудуку, гануні чи на зурні.

Найбільш відомі страви менгрельської кухні — купати, кучмачі, джурджані, хачапурі, г'уму (мамалига), еларджі, лечкере, гебжаліа, пучхоліа, лобіо, чвіштярі.

РозселенняРедагувати

Менгрели є корінним населенням історичної області Менгрелія у Західній Грузії. У Менгрелії (Мінгрелії) характерні поселення садибного типу (пацха), тому такі села розтягуються на кілька кілометрів. Проживають у Самегрело-Верхній Сванетії на північному заході Грузії, а також на південному сході Абхазії (Гальський і Ткварчельський райони) та в столиці Грузії — Тбілісі. Крім того, проживають у складі грузинських діаспор у США, країнах Європи

МоваРедагувати

 
Мапа поширення менгрельської мови

Менгре́льська мова (самоназва მარგალურ ნინა, «маргалур нина») — мова менгрелів, входить до менгрело-занської (колхідської) групи картвельської мовної сім'ї. В основному поширена у північно-західній Грузії (регіоні Самегрело-Верхня Сванетія) та південно-східній Абхазії. Приблизна кількість тих, хто розмовляє, — 800 тисяч людей.

З інших картвельських мов найближча до поширеної в Туреччині лазської мови, разом з якою вони утворюють занську групу. Час поділу цих мов можна визначити лексико-статистично: вони мають 47 % збігів у 100-словному базовому списку.

У мові виділяється 9 відмінків. У синтаксисі сильніші ознаки ергативного ладу, порівняно з грузинською. Фонемний інструмент мови характеризується порівняльним багатством консонантизму, при помірному розвитку вокалізму. Усього тут 29 приголосних фонем, 2 голосно-приголосних, 5 голосних та 1 напівголосна. Справжні довгі голосні та справжні дифтонги

ІсторіяРедагувати

Менгрели є нащадками колхів або західно-грузинських племен, що у ранньому Середньовіччі разом із східно-грузинських племен створили загально-грузинську державу. Від 15-го сторіччя і до входження у 1800-х роках до складу Російської імперії менгрельські державні утворення ніколи не йснували окремо від решти Грузії. Під час коренізації у СРСР існували газети менгрельською мовою, але це було російська політика divide et impera. проте 1938-го року усі прояви менгрельської писемності були ліквідовані і не відродилися у пострадянській період у зв'язку з єднання Грузинської нації та держави. Так що все звернення щодо менгрелів та їхньої "культурної самобутності" (в тому числі мовної) , бере витоки з епохи сталінщини. Російська идеолегема є, що ніби грузинізація корінних народів Грузії на їхніх споконвічних етнічних територіях було по аналогу русифікації, в тому числі і серед менгрелів, відкидання права на задоволення їхніх культурних потреб менгрельською мовою, але це є неправда - менгрели були й є грузинами.[2] З-за російської антигрузинської політики, в окупованої Абхазії нині видається газета «Гал», де частина публікацій менгреломовна, втім серед грузинів переважає думка, що це відбувається у рамках політики керівництва самопроголошеної Абхазії спрямованої на позбавлення менгрельського населення Абхазії грузинської самосвідомості.

Перший Президент незалежної Грузії (1991) Звіад Гамсахурдіа був мегрелом, а Менгрелія стала базовим регіоном збройного опору звіадистів, котрі не визнавали усунення Гамсахурдіа від влади під час державного перевороту у січні 1992-го року. У жовтні-листопаді 1993-го року, за участю Збройних сил Російської Федерації збройний опір звіадистів було ліквідовано.

ПриміткиРедагувати

  1. Чим Абхазія дратує кремлівських маріонеток. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 21 квітня 2020. 
  2. Путкарадзе, Дадiанi Шерозiя, Тариел, Ека, Реваз (2010). "European Charter for Regional or Minority Languages" and Georgia (Грузинська, Английцька). Кутаиси, Грузия: National Institute of Education. с. https://dspace.nplg.gov.ge/bitstream/1234/315589/1/EvropuliQartiaRegionuliAnUmciresobisEnisShesaxebDaSaqartvelo.pdf. ISBN ISBN 978-9941-0-2423-8.