Відкрити головне меню

І́я Па́влівна Мацю́к (* 3 березня 1920, Кам'янець-Подільський — 29 вересня 2008, місто Сарасота, Флорида, США) — українська співачка (лірико-драматичне сопрано). Дівоче прізвище — Хомайко, у другому заміжжі — Грицай, сценічний псевдонім — Ісорі.

Ія Мацюк
Ія Павлівна Мацюк
Matsuk Ija.jpg
Народилася 3 березня 1920(1920-03-03)
м. Кам'янець-Подільський, Українська Народна Республіка,
Українська Народна Республіка
Померла 29 вересня 2008(2008-09-29) (88 років)
Сарасота, Флорида, США, Flag of the United States.svg США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Національність українка
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of the United States.svg США
Діяльність акторка, співачка
Alma mater Львівська національна академія мистецтв
Чоловік Тарас Грицай

Зміст

БіографіяРедагувати

Дитинство та юністьРедагувати

Майбутня співачка народилася 3 березня 1920 року[1] в Кам'янці-Подільському в сім'ї Павла та Єлизавети Хомайків. Батько Павло Васильович працював землеміром. Мала старшого брата Аркадія, молодшого брата Миколу. Павло Хомайко мав приємного тембру голос (баритон) і полюбляв співати українські народні пісні. За спогадом доньки, він був особисто знайомий із Федором Шаляпіним і тривалий час листувався з ним.

Ія навчалася в другій трудовій школі, що розміщувалася в стінах колишньої Маріїнської жіночої гімназії, де свого часу вчилися відомі зірки оперної сцени Лідія Липковська та Зінаїда Рибчинська.

Ія часто відвідувала драматичний театр, а, закінчивши школу, стала брати участь у його роботі, виступаючи переважно в співочих ролях. Батько наполіг, щоб донька їхала вчитися до Харкова, де в нього була родина. Там Ія перебувала в 1939—1941 роках, а в Кам'янець-Подільський повернулася влітку 1941 року, коли місто вже захопили нацисти.

На театральній сценіРедагувати

На початку осені 1941 року Ія познайомилася з Любомиром Мацюком, який у серпні прибув до Кам'янця-Подільського в складі похідної групи ОУН, щоб вести в місті просвітницьку роботу для відродження державницьких ідей українського народу. У Кам'янці-Подільському Любомир відав організацією хорів і музично-театральних дійств. Саме під час роботи з театральною групою він заприятелював з Ією та звернув увагу на гарний тембр її голосу.

2 лютого 1942 року Ія Хомайко дебютувала на сцені міського театру ім. Т. Шевченка в п'єсі «Сорочинський ярмарок» у ролі циганки.[2] 28 лютого панна Хомайко зіграла у сальоновій виставі «Шалапут».[3] В цей час Любомир Мацюк став директором Українського Національного Театру м. Проскурова.[4] Через деякий час Л. Мацюк завітав до Кам'янця-Подільського, щоб запросити місцевих акторів переїхати до Проскурівського театру.[5]

У липні 1942 року Ія Хомайко вперше дебютувала на сцені Проскурівського театру в п'єсі «Сватання на Гончарівці» у ролі Уляни.[6] Вже у серпні на сцені Проскурівського Драматичного Українського театру в постановці оперети «Запорізький скарб» Мацюк та Хомайко виконали свої пісні.[7] Коли Любомир та Ія заспівали дуетом, то зрозуміли, що в них неабияка злагодженість голосів. Крім того, після спілкування з Любомиром Ія стала справжнім патріотом усього українського.

Невдовзі гестапо розпочало боротьбу з галицькими посланцями. Любомирові загрожувала небезпека, тож він вирушив у дорогу, загітувавши Ію їхати до Львова навчатися мистецтва вокалу. Після прослуховування її прийняли до Музичного інституту імені Миколи Лисенка в клас Одарки Бандрівської. Під професійним оком знаного педагога Ія швидко набиралася знань і навичок співу, особливо злагоджено співаючи в дуеті з Любомиром. 1943 року вони одружилися. Весілля зіграли в Унятичах — рідному селі нареченого.

На музичній сценіРедагувати

Закінчила Вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка у Львові, вдосконалювала майстерність у Відні. Від 1945 року виступала в Західній Німеччині, у 1947—1958 роках — у Бразилії, від 1958 року — у США.

Була дружиною співака й диригента Любомира Мацюка, який виступав під псевдонімом Мартіні. Удруге вийшла заміж за інженера Тараса Грицая (помер 11 грудня 1987 року[8]).

Померла 29 вересня 2008 року в місті Сарасота (штат Флорида, США). Тлінні останки покійної були перевезені і поховані 16 грудня біля її покійного чоловіка Тараса на Українському православному цвинтарі святого Андрія Первозванного в Саут-Баунд-Бруку[9].

ПриміткиРедагувати

  1. В «Енциклопедії українознавства» вказано помилкову дату народження — 1918 рік.
  2. «Сорочинський ярмарок» // Подолянин. — 5 лютого 1942. — № 11. — С. 4.
  3. З театру «Шалапут» // Подолянин. — 4 березня 1942. — № 20. — С. 4.
  4. Вістки з України // Воля Покуття. — 1 березня 1942. — № 14. — С. 5.
  5. Чим займається директор Проскурівського театру п. Мацюк // Подолянин. — 4 червня 1942. — № 47. — С. 4.
  6. «Сватання на Гончарівці» // Український голос (Проскурів). — 16 липня 1942. — № 57. — С. 4.
  7. «Запорізький скарб» // Український голос (Проскурів). — 13 серпня 1942. — № 65. — С. 4.
  8. Помер інж. Т.Грицай // Свобода. — 1987. — 12 грудня. — С.1.
  9. Свобода. — 2009. — Число 6. — 6 лютого. — С.27.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати