Мастерс Рим
тенісний турнір
Рим | |
---|---|
Internazionali BNL d'Italia 2020 | |
Інформація | |
Засновано | 1930 |
Розташування | Рим, Італія Рим Італія |
Арена | Італійський форум |
Покриття | Ґрунт / Відкриті корти |
Сайт | Офіційний сайт |
Категорія | ATP Мастерс 1000 |
Сітка | 56 одиночний 32 парний |
Призові | €5,791,280 EUR (2019) |
Категорія | Прем'єр 5 |
Сітка | 64 одиночний 32 парний |
Призові | €3,452,538 EUR (2019) |
Мастерс Рим у Вікісховищі |
Міжнародний чемпіонат Італії — щорічний тенісний турнір, який проводиться в Римі, Італія. Чоловіча частина турніру має статус ATP Мастерс 1000, жіноча частина належить до турнірів Прем'єр 5. Турніри проводяться на окремих тижнях в травні. До 2002 турнір був відомий під назвою Italian Open, нині назва включає головного спонсора чемпіонату — Internazionali BNL d'Italia.
Італійський тенісний чемпіонат уперше був проведений в 1930 в Мілані, де і грався до 1934, в 1935 був переведений до Рима на корти Італійського форуму (Foro Italico). Чемпіонат не проводився в період з 1936 по 1949. У 1950 змагання поновилися. З 1969 турнір став «відкритим», тобто доступним для професіоналів.
Усі фінали
ред.Чоловіки. Одиночний розряд
ред.Рік | Чемпіони | Фіналісти | Рахунок |
---|---|---|---|
1930 | Білл Тілден | Уберто де Морпурго | 6–1, 6–1, 6–2 |
1931 | Пет Г'юз | Анрі Коше | 6–4, 6–3, 6–2 |
1932 | Андре Мерлен | Пет Г'юз | 6–1, 5–7, 6–0, 8–6 |
1933 | Емануеле Сарторіо | Андре Мартен-Леже | 6–3, 6–1, 6–3 |
1934 | Джованні Пальмієрі | Джорджо де Стефані | 6–3, 6–0, 7–5 |
1935 | Вілмер Гайнс | Джованні Пальмієрі | 6–3, 10–8, 9–7 |
1936–1949 | Не проводився | ||
1950 | Ярослав Дробний | Білл Талберт | 6–4, 6–3, 7–9, 6–2 |
1951 | Ярослав Дробний (2) | Джованні Кучеллі | 6–1, 10–8, 6–0 |
1952 | Френк Седжмен | Ярослав Дробний | 7–5, 6–3, 1–6, 6–4 |
1953 | Ярослав Дробний (3) | Лью Гоуд | 6–2, 6–1, 6–2 |
1954 | Бадж Петті | Енріке Мореа | 11–9, 6–4, 6–4 |
1955 | Фаусто Гардіні | Джузеппе Мерло | 1–6, 6–1, 3–6, 6–6 (Відмова) |
1956 | Лью Гоуд | Свен Давідсон | 7–5, 6–2, 6–0 |
1957 | Нікола П'єтранджелі | Джузеппе Мерло | 8–6, 6–2, 6–4 |
1958 | Мервін Роуз | Нікола П'єтранджелі | 5–7, 8–6, 6–4, 1–6, 6–2 |
1959 | Луїс Аяла | Ніл Фрейзер | 6–3, 3–6, 6–3, 6–3 |
1960 | Баррі Маккей | Луїс Аяла | 7–5, 7–5, 0–6, 0–6, 6–1 |
1961 | Нікола П'єтранджелі (2) | Род Лейвер | 6–8, 6–1, 6–1, 6–2 |
1962 | Род Лейвер | Рой Емерсон | 6–2, 1–6, 3–6, 6–3, 6–1 |
1963 | Мартін Малліган | Боро Йованович | 6–2, 4–6, 6–3, 8–6 |
1964 | Ян-Ерік Лундквіст | Фред Столл | 1–6, 7–5, 6–3, 6–1 |
1965 | Мартін Малліган (2) | Мануель Сантана | 1–6, 6–4, 6–3, 6–1 |
1966 | Тоні Роч | Нікола П'єтранджелі | 11–9, 6–1, 6–3 |
1967 | Мартін Малліган (3) | Тоні Роч | 6–3, 0–6, 6–4, 6–1 |
1968 | Том Оккер | Боб Г'юїтт | 10–8, 6–8, 6–1, 1–6, 6–0 |
1969 | Джон Ньюкомб | Тоні Роч | 6–3, 4–6, 6–2, 5–7, 6–3 |
1970 | Іліє Настасе | Ян Кодеш | 6–3, 1–6, 6–3, 8–6 |
1971 | Род Лейвер (2) | Ян Кодеш | 7–5, 6–3, 6–3 |
1972 | Мануель Орантес | Ян Кодеш | 4–6, 6–1, 7–5, 6–2 |
1973 | Іліє Настасе (2) | Мануель Орантес | 6–1, 6–1, 6–1 |
1974 | Б'єрн Борг | Іліє Настасе | 6–3, 6–4, 6–2 |
1975 | Рауль Рамірес | Мануель Орантес | 7–6, 7–5, 7–5 |
1976 | Адріано Панатта | Гільєрмо Вілас | 2–6, 7–6, 6–2, 7–6 |
1977 | Вітас Ґерулайтіс | Тоніно Цугареллі | 6–2, 7–6, 3–6, 7–6 |
1978 | Б'єрн Борг (2) | Адріано Панатта | 1–6, 6–3, 6–1, 4–6, 6–3 |
1979 | Вітас Герулайтіс (2) | Гільєрмо Вілас | 6–7, 7–6, 6–7, 6–4, 6–2 |
1980 | Гільєрмо Вілас | Яннік Ноа | 6–0, 6–4, 6–4 |
1981 | Хосе Луїс Клерк | Віктор Печчі | 6–3, 6–4, 6–0 |
1982 | Андрес Гомес | Еліот Телчер | 6–2, 6–3, 6–2 |
1983 | Джиммі Аріес | Хосе Їгерас | 6–2, 6–7, 6–1, 6–4 |
1984 | Андрес Гомес (2) | Аарон Крікстейн | 2–6, 6–1, 6–2, 6–2 |
1985 | Яннік Ноа | Мілослав Мечирж | 6–3, 3–6, 6–2, 7–6 |
1986 | Іван Лендл | Еміліо Санчес Вікаріо | 7–5, 4–6, 6–1, 6–1 |
1987 | Матс Віландер | Мартін Хайте | 6–3, 6–4, 6–4 |
1988 | Іван Лендл (2) | Гільєрмо Перес Рольдан | 2–6, 6–4, 6–2, 4–6, 6–4 |
1989 | Альберто Манчіні | Андре Агассі | 6–3, 4–6, 2–6, 7–6, 6–1 |
1990 | Томас Мустер | Андрій Чесноков | 6–1, 6–3, 6–1 |
1991 | Еміліо Санчес Вікаріо | Альберто Манчіні | 6–3, 6–1, 3–0 (Відмова) |
1992 | Джим Кур'є | Карлос Коста | 7–6, 6–0, 6–4 |
1993 | Джим Кур'є (2) | Горан Іванишевич | 6–1, 6–2, 6–2 |
1994 | Піт Сампрас | Борис Бекер | 6–1, 6–2, 6–2 |
1995 | Томас Мустер (2) | Серхі Бругера | 3–6, 7–6(7–5), 6–2, 6–3 |
1996 | Томас Мустер (3) | Ріхард Крайчек | 6–2, 6–4, 3–6, 6–3 |
1997 | Алекс Корретха | Марсело Ріос | 7–5, 7–5, 6–3 |
1998 | Марсело Ріос | Альберт Коста | walkover |
1999 | Густаво Куертен | Патрік Рафтер | 6–4, 7–5, 7–6(8–6) |
2000 | Магнус Норман | Густаво Куертен | 6–3, 4–6, 6–4, 6–4 |
2001 | Хуан Карлос Ферреро | Густаво Куертен | 3–6, 6–1, 2–6, 6–4, 6–2 |
2002 | Андре Агассі | Томмі Гаас | 6–3, 6–3, 6–0 |
2003 | Фелікс Мантілья | Роджер Федерер | 7–5, 6–2, 7–6(10–8) |
2004 | Карлос Моя | Давід Налбандян | 6–3, 6–3, 6–1 |
2005 | Рафаель Надаль | Гільєрмо Кор'я | 6–4, 3–6, 6–3, 4–6, 7–6(8–6) |
2006 | Рафаель Надаль (2) | Роджер Федерер | 6–7(0–7), 7–6(7–5), 6–4, 2–6, 7–6(7–5) |
2007 | Рафаель Надаль (3) | Фернандо Гонсалес | 6–2, 6–2 |
2008 | Новак Джокович | Стен Вавринка | 4–6, 6–3, 6–3 |
2009 | Рафаель Надаль (4) | Новак Джокович | 7–6(7–2), 6–2 |
2010 | Рафаель Надаль (5) | Давид Феррер | 7–5, 6–2 |
2011 | Новак Джокович (2) | Рафаель Надаль | 6–4, 6–4 |
2012 | Рафаель Надаль (6) | Новак Джокович | 7–5, 6–3 |
2013 | Рафаель Надаль (7) | Роджер Федерер | 6–1, 6–3 |
2014 | Новак Джокович (3) | Рафаель Надаль | 4–6, 6–3, 6–3 |
2015 | Новак Джокович (4) | Роджер Федерер | 6–4, 6–3 |
2016 | Енді Маррей | Новак Джокович | 6–3, 6–3 |
2017 | Александр Зверєв | Новак Джокович | 6–4, 6–3 |
2018 | Рафаель Надаль (8) | Александр Зверєв | 6–1, 1–6, 6–3 |
2019 | Рафаель Надаль (9) | Новак Джокович | 6–0, 4-6, 6–1 |
2020 | Новак Джокович (5) | Дієго Шварцман | 7–5, 6–3 |
2021 | Рафаель Надаль (10) | Новак Джокович | 7–5, 1–6, 6–3 |
2022 | Новак Джокович (6) | Стефанос Ціціпас | 6–0, 7–6(7–5) |
2023 | Данило Медведєв | Гольґер Руне | 7–5, 7–5 |
2024 | Александр Зверєв | Ніколас Джаррі[en] | 6–4, 7–5 |
Одиночний розряд. Жінки
ред.Парний розряд. Чоловіки
ред.Парний розряд. Жінки
ред.Рекорди
ред.Джерело: The Tennis Base [1]
Чоловіки
ред.- Найбільш титулів: Рафаель Надаль (10 титулів)
- Найбільш фіналів: Рафаель Надаль (12 фіналів)
- Найбільш титулів підряд: Рафаель Надаль (3 титули) (2005–07)
- Найбільш фіналів підряд: Рафаель Надаль (6 фіналів) (2009–14)
- Найбільш зіграних матчів: Нікола П'єтранджелі (72)
- Найбільш виграних матчів: Рафаель Надаль (61)
- Найбільш виграних матчів підряд: Рафаель Надаль (17)
- Найбільша кількість зіграних турнірів: Нікола П'єтранджелі (22)
- Найкращий відсоток перемог %: Бйорн Борг і Род Лейвер, 93.75%
- Найстарший чемпіон: Білл Тілден, 38р 2м і 18д (1930)
- Наймолодший чемпіон: Бйорн Борг, 17р 11м і 2д (1974)
- Найдовший фінал: Рафаель Надаль — Роджер Федерер, 6–7(7–9), 7–6(7–5), 6–4, 2–6, 7–6(7–5) (57 геймів) (2006)
- Найкоротший фінал: Рафаель Надаль — Роджер Федерер, 6–1, 6–3 (16 геймів) (2013)
Жінки
ред.- Найбільш титулів: Кріс Еверт (5 титулів)
- Найбільш фіналів: Кріс Еверт (7 фіналів)
- Найбільш титулів підряд: Кончіта Мартінес (4 титули) (1993–96)
- Найбільш фіналів підряд: Кончіта Мартінес (5 фіналів) (1993–97)
Нотатки
ред.Примітки
ред.- ↑ Italian Open, Rome, Tournament Records. thetennisbase.com. The Tennis Base, 2016. Архів оригіналу за 9 вересня 2020. Процитовано 10 грудня 2016.
Посилання
ред.- Офіційний сайт турніру [Архівовано 14 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Сторінка турніру на сайті Асоціації тенісистів-професіоналів (ATP) [Архівовано 10 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Official live video website [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Stadium Journey article
Це незавершена стаття про теніс. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про Італію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |