Мартін Миколай Радзивілл

литовський політик

Мартін Миколай Кароль Радзівілл (пол. Marcin Mikołaj Karol Radziwiłł, 11 листопада 1705, Тимковичі — 11 січня 1782, Слуцьк) — державний діяч Великого князівства Литовського, великий крайчий литовський (з 1723 року), староста покшивницький та грабовський, Генерал-лейтенант армії Великого князівства Литовського[2].

Мартін Миколай Кароль Радзівілл
Мартін Миколай Кароль Радзівілл
Мартін Миколай Кароль Радзівілл
Великий крайчий литовський
1703 — 1733
Монарх Август II Фрідріх
Народився 11 листопада 1705(1705-11-11)
Тимковичі, Слуцьке князівство
(нині Копильський район, Мінської області, Білорусі)
Помер 11 січня 1782(1782-01-11)[1] (76 років)
Слуцьк
Похований Несвіж
Відомий як політик
Підданство Річ Посполита
Рід Радзивілли
Батько Ян Миколай Радзивілл
Мати Генрієтта Дорота
У шлюбі з Олександра Бельхацька та Марта Трембицька
Діти Перший шлюб: Антоніна, Юзеф Миколай.
Другий шлюб: Антоній Миколай, Домінік, Якуб Кшиштоф, Михайло Ієронім.
Звання Генерал-лейтенант

Біографія ред.

Предстаник роду Радзивіллів, син Яна Миколая Радзивілла і Генрієтти Дороти, онук Домініка Миколая Радзивілла[3]. Єдиний з дітей Яна Миколая, який залишився в живих, тому став спадкоємцем і VII ординатом численних маєтків і земельних наділів, в тому числі Клецька та Острува. В молодості отримав гарну освіту, цікавився медициною, фізикою, алхімією. У віці 18 році був призначений крайчим короля Августа Сильного.

На думку істориків Мартін Миколай Радзивілл вже в молоді роки проявляв ознаки психічної неврівноваженості. Михайло Казимир Радзивілл утримував свого родича від непередбачуваних витівок, але врешті Ієроніму Флоріану Радзивіллу, а пізніше і Михайлу Казимиру Радзивіллу, довелося взяти над ним опіку. Також Мартін Миколай займався в своїй лабораторії пошуком філософського каменю та вивчав талмуд, для чого почав вчити іврит, оточив себе євреями та почав практикувати їх релігійні традиції.

В 1748 році був визнаний недієздатним і був змушений передати ординат Юзефу Миколаю, а самого його почали тримати в строгій ізоляції в маєтку в місті Біла Підляська, а потім у Слуцьку, де він і помер. Похований в родинній усипальні в Несвіжі.

Родина ред.

Від двох шлюбів з Олександрою Бельхацькою і Мартою Трембицькою мав дочку Антоніну Массальську (1730—1764) та п'ять синів (Юзефа Миколая, Антонія Миколая, Домініка, Якуба Кшиштофа та Михайла Ієроніма). Якуб Кшиштоф (1748—1808) був настільки розумово відсталим, що постійно перебував під наглядом родини. Домінік (1747—1803) мав таку саму хворобу як і в брата, але в набагато меншій мірі, тому він одружився і мав здорових дітей. Антоній Миколай (1741—1778) став священиком і навіть намагався займатися політикою, але мав слабке здоров'я і помер рано. Також фізично слабким був і Юзеф Миколай (1736—1813), який став воєводою новогрудським. Михайло Ієронім (1744—1831) був віленським воєводою та каштеляном.

Примітки ред.

  1. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 230.
  2. Złota księga szlachty polskiej, r. XVIII, Poznań 1896, ст. 134.(пол.)
  3. Енциклопедія Великого князівства Литовського, ред. Г. П. Пашков, Мінськ, 2005, ISBN 985-11-0378-0(біл.)