Юзеф Миколай Радзивілл (лит. Juozapas Mikalojus Radvila, пол. Józef Mikołaj Radziwiłł, *13 листопада 1736 — †15 лютого 1813) — князь, державний діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Восьмий ординат Кдецьку.

Юзеф Миколай Радзивілл
Juozapas Mikalojus Radvila
Народився13 листопада 1736(17361113)
Краків
Помер15 лютого 1813
Радзивілломонти
ПохованняМогила-усипальниця Радзивіллівd
ПідданствоРіч Посполита
Національністьлитвин
Діяльністьдержавний діяч
Титулкнязь
ПосадаМінський воєвода[1], троцький каштелян[2], Троцький воєвода[3], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Великий писар Литовський[4] і Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d]
Конфесіякатолик
РідРадзивілли
БатькоМартін Миколай Радзивілл
МатиОлександра Бельхацька
Брати, сестриМихайло Єронім Радзивілл і Антоній Миколай Радзивілл
У шлюбі зАнгеліка Антонія Мйончинська
Вікторія Остроруг
Діти1 син і 5 доньок
Нагороди
орден Святого Губерта Орден Білого Орла
Герб
Герб

Життєпис

ред.

Походив з литовського магнатського роду Радзивіллів, гілки Несвізької. Старший син Мартіна Миколая Радзивілла, крайчого великого литовського. Його матір'ю була перша дружина останнього — Олександра Бельхацька. Його мати померла під час пологів Юзефа Миколая у 1736 році. В дитинстві внаслідок биття батьком суттєво постраждав фізично, внаслідок чого став горбанем. До 12 років перебував під опікою батька, а коли того визнали недієздатним, був відданий на виховання свого родича — подчашия великого литовського Єроніма Флоріана Радзивілла. Навчався в колегіумі піарів у Варшаві. У 1759 році отримав у володіння від батька Клецьку ординацію.

У 1760 році обирається послом від Новогрудського воєводства на вальний сейм. 1761 року одружився з представницею графського роду Мйончинських. 1763 року Радзивіллу надано орден Святого Губерта. 1764 року стає послом від Ковенського повіту на конвакційний сейм, де підтримав кандидатуру Станіслава Августа Понятовського. Того ж року Юзефа Миколая Радзивілла призначено на посаду писаря великого литовського. Невдовзі доєднався до партії «Фамілія», яку очолювали представники родів Чорторийських і Понятовських. Був одним з опікунів над маєтками Кароля Станіслава Радзивілла під час його еміграції у 1764—1768 роках. У 1767 році, обраний маршалком Мозирської конфедерації, згодом приєднався до Радомської конфедерації.

1773 року був призначений воєводою мінським. У 1777 році став кавалером Ордена Білого Орла. У 1778 році був членом Департаменту казначейства Вічної Ради. У 1782 року обирається маршалком Трибуналу Великого князівства Литовського. Того ж року після смерті першої дружини оженився з графинею Вікторією Остроруг. 1784 року отримав посаду каштеляна троцького, яку обіймав до 1788 року. 1788 року призначено воєводою троцьким. У 1788—1792 роках був членом Чотирирічного сейму. Стає мальтійським лицарем.

1795 року після Трьотого поділу Речі Посполитої, Юзеф Миколай Радзивілл передав частину маєтків своїм рідним і залишок життя провів у родинному маєтку Радзивіллімонтах. Був похований в Несвіжі.

Володіння

ред.

Володів польськими маєтностями Неборув і Пшигодзіце, а також в Литві.

Родина

ред.

1. Дружина — Ангеліка Антонія, донька Антонія Мйончинського, воєводи підляського.

Діти:

  • Антоній (1785—1810), канонік віленський
  • Анна (1786—1857), дружина князя Юзефа Любенського
  • Вікторія (1795—1824), дружина Ксаверія Неселовського
  • Констанція (1796—1824), дружина російського генерала Чудовського
  • Олександра (померла в дитинстві)
  • Тереза (померла в дитинстві)

2. Дружина — графия Вісторія Остроруг, донька стольника черського

дітей не було

Джерела

ред.
  • Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. Kraków, 1885.
  • Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej, Poznań, T.1-31, 1879—1908.
  • Juozapas Mikalojus Radvila. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
  • Шышыгіна-Патоцкая К. Нясвіж і Радзівілы, Мн.: Беларусь, 2007.
  1. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 28.
  2. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 69.
  3. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 62.
  4. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 280.