Моравія (маркграфство)

Моравська марка або Моравське маркграфство (чеськ. Markrabství moravské; нім. Markgrafschaft Mähren) — князівство (графство), державне утворення, що існувало з 1182 до 1918 р., як одне з Земель Богемської корони. Виникло на теренах Моравських князівств, в різних час було незалежним, напівзалежним, автономним та адміністративною одиницею Австрійської імперії. Територіально розташоване в історичному регіоні Моравія в сучасній Чехії.

Моравське маркграфство чеськ. Markrabství moravské нім. Markgrafschaft Mähren
1182 – 1918
Прапор Герб
Моравії: історичні кордони на карті
Столиця	Оломоуць
Мови	Чеська, німецька
Форма правління	монархія
Історія
- Засновано	1182
- Ліквідовано	1918
Площа
- 1918	22,222 km² (8,580 sq mi) км2
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Моравія (маркграфство)

Географія

Маркграфство лежало на схід від власне Богемії, займаючи приблизно вдвічі меншу за неї площу. На півночі Судетські гори, які простягаються до Моравської брами, утворювали кордон із польським Сілезьким герцогством, також включеним до земель Богемської корони за Тренчинським договором 1335 року. На сході та південному сході Західні Карпати відділяли її від сучасної Словаччини. На півдні звивиста річка Тайя позначала кордон із Австрійським герцогством.

Морави, яких зазвичай вважають чеським народом, який розмовляє моравськими діалектами, становили основну частину населення. Згідно з переписом населення Цислейтанії 1910 року, 27,6 % назвали себе німецькими моравами. Ці етнічні німці пізніше будуть вислані після Другої світової війни. Серед інших етнічних меншин були поляки, роми та словаки.

Історія

Моравське князівство було утворено на слов'янських землях, що раніше входили до складу Великої Моравії. На початку X століття держава впала під навалою угорців. Князь Арпад, після перемоги над об'єднаними військами слов'ян та баварців в битві при Прессбурзі включив територію сучасної Словаччини до складу «Верхньої Угорщини» (угор. Felső-Magyarország), а Моравія перейшла під владу Чеського (Богемського) князівства.

955 року чеський князь Болеслав I в союзі з східно-франкским королем Оттоном I в битві на річці Лех розгромив угорців, після чого їх наступ на центрально-слов'янські землі були зупинені.

999 року Моравію захопив й правив польський король Болеслав Хоробрий. 1019 року Богемський князь Олдржих відвоював у поляків моравські землі та передав їх в управління своєму сину князю Бржетіславу. Після цього землі стали спадковим володіння династії Пржемисловичів.

1182 року за наказом імператора Священної Римської імперії Фрідріха Барбаросси було офіційно утворено Маркграфство Моравії, шляхом злиття трьох удільних князівств Пршемисловичів: Брно, Оломоуць та Зноймо, й передано у володіння князю Конраду II, сину князя Конрада Зноймського.

1247 року майбутній король Богемії Отакар II був призначений Моравським маркграфом. 1310 року, після згасання династії Пржемисловичів, Моравія переходить під владу династії Люксембург, якою вони правили до 1437 року. 1375 року Моравським маркграфом стає Йост Моравський, який проводив доволі автономну політику й був обраний Німецьким королем 1410 року.

Під час гуситських воєн моравська шляхта залишилась вірними прихильниками імператора Сигізмунда Люксембурга.

1469 року Моравія була окупована угорським королем Матяшем Корвіном, якого підтримала католицька шляхта Моравії. Матвій Корвін проголосив себе чеським королем й став правити Моравією, Сілезією та Лужицькими землями. Проте Їржі з Подєбрад організував рух за проголошення королем Владислава Ягелончика. Суперництво з Корвіна з Владиславом II призвело до того, що під натиском чеських об'єднаних військ було укладено мир у Брно в 1478 році, а 1479 року в Оломоуці. Згідно з угодою обидва претенденти мали право вживати титул чеського короля, але Корвін удержав владу в завойованих завойованих землях.

1526 року чеський трон завоював Фердинанд I Габсбург, а Моравія увійшла в число країв Габсбурзької монархії. Останній раз Моравія управлялася окремо від Богемії 1608 року, коли вона підтримала Матвія в його боротьбі проти імператора Рудольфа II. Після того, як 1611 року Рудольф поступився троном Матвію, Моравія стала управлятися безпосередньо з Відня, а титул маркграфа Моравії було додано до титулу імператорів Священної Римської імперії, а пізніше до титулу Австрійського імператора.

1804 року Моравське маркграфство булл виключено до складу Коронних земель Австрійської імперії. 1867 року Маркграфство Моравія стало Коронною землею в складі Цислейтанії — австрійської частини Австро-Угорщини.

1918 року, під час утворення Чехословаччини, після Першої світової війни, маркграфство було перетворено в «Моравський край», а пізніше «Моравсько-Сілезький край».

Державний устрій

Маркграфи

• 1269—1276: Отокар II (король Богемії)
• 1790—1792: Леопольд II (імператор Священної Римської імперії)

Джерела

• Pánek, Jaroslav; Tůma, Oldřich (2009). A History of the Czech Lands. Prague: Charles University Press. ISBN 978-80-246-1645-2.
• Prinz, Friedrich (1993). Deutsche Geschichte in Osten Europas: Böhmen und Mähren. Berlin: Wolf Jobst Siedler Verlag GmbH. p. 381. ISBN 3-88680-200-0. Retrieved 25 February 2013.
• Urban, Otto (1998). «V.». Czech Society 1848—1918. United Kingdom: Cambridge University Press. ISBN 0-521-43155-7. Retrieved 25 February 2013.
• Válka, Josef (1995). Dějiny Moravy: Morava reformace, renesance a baroka (in Czech). Brno: Muzejní a vlastivědná společnost v Brně. ISBN 9788085048629. Retrieved 7 March 2013

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Моравія (маркграфство)