Манфред фон Кіллінгер
Барон Карл Теодор Герман Манфред фон Кіллінгер (нім. Karl Theodor Hermann Manfred Freiherr von Killinger; 14 липня 1886, Носсен — 2 вересня 1944, Бухарест) — німецький офіцер, дипломат і партійний діяч НСДАП, капітан-лейтенант кайзерліхмаріне, обергруппенфюрер СА.
| Манфред фон Кіллінгер | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Manfred Freiherr von Killinger | |||||||||||||||
 Кіллінгер в 1940 році. | |||||||||||||||
| Народився |
14 липня 1886[1][2][3] Носсен, Майсен, Саксонія | ||||||||||||||
| Помер |
2 вересня 1944 (58 років) Бухарест, Румунія[1] ·вогнепальне поранення | ||||||||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія | ||||||||||||||
| Діяльність | політик, дипломат, письменник, військовослужбовець, солдат | ||||||||||||||
| Галузь | військова справа[4], націонал-соціалізм[4], політика[4] і дипломатія[4] | ||||||||||||||
| Alma mater | Sächsisches Landesgymnasium Sankt Afra zu Meißend | ||||||||||||||
| Знання мов | німецька[4] | ||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | ||||||||||||||
| Членство | СА і Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd | ||||||||||||||
| Титул | барон | ||||||||||||||
| Посада | депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і ambassador of the German Reichd | ||||||||||||||
| Військове звання | Обергруппенфюрер | ||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||||||||||||
| Конфесія | лютеранство | ||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||
Біографія ред.
У 1904 році вступив на флот кадетом. Учасник Першої світової війни, командував торпедними катерами. З 1919 року — член Добровольчого корпусу; командир батальйону морської бригади Ергардта. Один з творців СА. Член НСДАП (1927), увійшов до складу вищого керівництва СА. У 1933—1935 роках — міністр-президент Саксонії. На цій посаді брав участь в арешті своїх колишніх колег по СА під час Ночі довгих ножів. З 1934 року — депутат рейхстагу від Дрездена. З 1935 року — на дипломатичній службі; деякий час перебував у складі посольства в Бухаресті. У 1936-38 роках — генеральний консул в Сан-Франциско. У 1938-40 роках — в центральному апараті МЗС. З липня 1940 року — посланник в Братиславі. З 3 лютого 1941 німецький посол в Бухаресті. Після того, як радянські війська підійшли до Бухаресту, наклав на себе руки в будівлі німецького посольства.
Нагороди ред.
- Залізний хрест
- 2-го класу
- 1-го класу (червень 1916)
- Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го (із застібкою «Перед ворогом») і 1-го класу
- Відзнака 2-ї морської бригади «Ергардт»
- Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня з мечами
- Німецький імперський спортивний знак в бронзі
- Почесний громадянин міста Носсен (24 березня 1933)
- Золотий партійний знак НСДАП (1933)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 1-го класу з мечами (1933) — вручений герцогом Карлом Едуардом Саксен-Кобург-Готським.
- Почесний кинджал СА (3 лютого 1934)
- Почесний кут старих бійців
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Почесна пов'язка СА
- Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
- Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
- Орден Словацького хреста, офіцерський хрест
- Орден Зірки Румунії, великий хрест (8 січня 1941) — вручений королем Міхаєм I.
Бібліографія ред.
- Erinnerungen der Sturmkompagnie, 1920 (Bestellmöglichkeit des Nachdrucks)
- Heiteres aus dem Seemannsleben, 1923
- Ernstes und Heiteres aus dem Putschleben, 1928
- Die SA in Wort und Bild, 1933
- Kampf um Oberschlesien 1921. Bisher unveröffentlichte Aufzeichnungen des Führers der Abteilung von Killinger, K. F. Köhler, Leipzig 1934
- Der Klabautermann — Ein deutsches Schicksal, 1936
- Das waren Kerle, 1937
Література ред.
- Mike Schmeitzner: Martin Mutschmann und Manfred Killinger — Die «Führer der Provinz». In: Christine Pieper (Hg.): Braune Karrieren — Dresdner Täter und Akteure im Nationalsozialismus. 2012. S. 22–31
- Bert Wawrzinek: Manfred von Killinger. Ein politischer Soldat zwischen Freikorps und Auswärtigem Amt. 2003
- Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
- Gerd R. Ueberschär / Winfried Vogel: Dienen und Verdienen. Hitlers Geschenke an seine Eliten. Frankfurt 1999, ISBN 3-10-086002-0.
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #121673626 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
Посилання ред.
- Біографія на сайті «Хронос». [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]