Відкрити головне меню

Макроеконо́міка, також макроеконо́мія або макроекономі́чна тео́рія (від грец. грец. μακρός «великий»; грец. οἶκος, «дім» та грец. νόμος, «закон») — галузь економічної науки або частка націонал-економії, яка вивчає поведінку народного господарства як єдиного цілого в контексті аналізу глобальних ринків та їх взаємозв'язків. Макроекономіка займається функціонуванням таких секторів народного господарства як ресурси, платіжний баланс, інфляція.

Загальна характеристикаРедагувати

Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс, грошові ринки товарів і праці, використовуючи агреговані показники. Вперше термін використаний в 1933 році.

Окрім неї, економіку вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, менеджмент, галузеві та функціональні економіки та ін. Водночас макроекономіка як наука, насамперед, спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці.

Отже, макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування економічної системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між елементами, що входять до її складу, і зовнішнім середовищем. Мікроекономіка вивчає механізм функціонування та взаємовідносини індивідуальних економічних агентів, до яких належать окремі підприємства та організації (фірми, комерційні банки, страхові компанії тощо).

Макроекономіка базується на мікроекономічних явищах та процесах, що означає:

  • макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;
  • макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;
  • при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;
  • макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.

Об'єкт та предмет макроекономікиРедагувати

Об'єктом макроекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб'єктів, діяльність яких спирається на історично визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання економічної діяльності. Окремі економічні системи відрізняються між собою формами власності на засоби виробництва та механізмами регулювання економіки. За цими ознаками економічні системи поділяють на три типи: ринкова економіка (чистий ринок), командно-адміністративна економіка (планова економіка), змішана економіка. Проміжним варіантом економічної системи є перехідна економіка.

Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами. Макроекономіка повинна, з одного боку, визначати систему функцій, які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки в економіці; з іншого — розкривати можливості людей впливати на причини з метою корегування тих наслідків, які вони викликають в економіці. Отже, макроекономіка виконує як пізнавальну так і прикладну функцію.

Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною, а макроекономіку, що виконує прикладну функцію — нормативною.

З точки зору предметних областей (явищ і процесів, які вивчаються), предмет макроекономіки розкривається через такі основні питання:

- обсяг виробництва національної економіки (обсяг ВВП та темп його зростання);

- рівень цін (рівень інфляції);

- рівень безробіття;

- стан платіжного балансу.

Основні макроекономічні показникиРедагувати

Відповідно до основних предметних областей, виділяють чотири основні макроекономічні показники:

  1. Обсяг ВВП (гр. од./період) та темп його зростання (%) (показує обсяг виробництва і споживання благ в економіці).
  2. Рівен цін (%) або рівень інфляції (показує динаміку загального рівня цін в економіці).
  3. Рівень безробіття (%) (показник зайнятості ресурсів у виробництві).
  4. Стан платіжного балансу (гр. од./період) (різниця між закордонними надходженнями грошових коштів та виплатами за кордон).

Суб'єкти макроекономікиРедагувати

Суб'єкти (дійові особи, макроекономічні агенти, сектори) макроекономіки:

  1. Сектор домашніх господарств.
  2. Сектор фірм (підприємницький сектор).
  3. Державний сектор (держава).
  4. Закордонний сектор (решта світу).

Всі макроекономічні суб`єкти є агрегованими (агрегатами), оскільки утворюються шляхом укрупнення відповідних мікроекономічних одиниць (Див. Агрегування).

Взаємодія між суб`єктами макроекономіки ілюструється за допомогою моделі кругових потоків (моделі економічного кругообігу).

Іноді в якості суб`єкту макроекономіки виділяють фінансовий сектор, який у більшості вузівських матеріалів фігурує як фінансові ринки.

Сектор домогосподарств (Households)Редагувати

Сектор домашніх господарств (сектор споживання) складається з усіх домогосподарств, які є в національній економіці.

Метою діяльності (місією) сектору домогосподарств є максимізація споживання благ (отримати максимум корисності за мінімуму витрат).

Сектор домогосподарств відіграє подвійну роль в економіці:

1) постачальник всіх економічних ресурсів (земля, праця, капітал, підприємництво) на ринки ресурсів (формує сукупну пропозицію ресурсів);

2) покупець благ на ринку благ (формує значну частину сукупного попиту на ринку благ).

Сектор домогосподарств на ринках ресурсів заробляє національний дохід, який складається з факторних доходів (заробітної плати, ренти, процента, прибутку) та враховує непрямі податки.

Домашні господарства здійснюють такі види економічної діяльності і виконують відповідні ролі:

1) пропонують і продають ресурси (фактори виробництва) на ринку ресурсів - продавець ресурсів;

2) споживають частину заробленого національного доходу, купуючи блага на споживчому ринку (ринку благ) - покупець благ;

3) заощаджують частину національного доходу (відкладене споживання, споживання майбутніх періодів, фонд накопичення) - заощаджувач;

4) примусово віддають частину заробленого національного доходу у вигляді податків до державного сектору (до державного бюджету) - платник подактів;

5) пред’являють попит і купують блага іноземного виробництва у закордонного сектора - споживач закордонних благ.

Відповідно до цих видів діяльності і ролей, сектор домогосподарств в моделі кругових потоків пов’язаний з ринками та іншими суб’єктами такими грошовими потоками:

вхідний грошовий потік:

1) національний дохід з ринку ресурсів;

вихідні грошові потоки:

2) споживчі витрати на споживчому ринку;

3) заощадення на фінансових ринках;

4) чисті податки до державного сектору;

5) платежі за імпортні блага до закордонного сектору.

Окрема стаття Домогосподарства.

Сектор фірм (Business sector)Редагувати

Сектор фірм (підприємницький сектор, бізнес-сектор, виробничий сектор) – агрегований суб`єкт, який складається з усіх наявних фірм в економіці.

Метою діяльності сектору фірм є максимізація випуску і продажу благ.

Сектор фірм використовує куплені у домашніх господарств ресурси для виробництва благ, які продає сектору домогосподарств на ринку благ. Підприємницький сектор здійснює такі види економічної діяльності: 1) пред’являє попит на ресурси (фактори виробництва - землю, капітал, працю, підприємництво) на ринку ресурсів, виступає їхнім покупцем; 2) пропонує результати своєї діяльності - вироблені блага (товари і послуги) на ринку благ (споживчому ринку); 3) інвестує, беручи позики на фінансових ринках (у фінансового сектору).

Сектор домогосподарств і сектор фірм утворюють приватний сектор економіки.

Державний сектор (Government)Редагувати

Державний сектор (держава) – це всі державні підприємства, інститути та установи, або ж сукупність центральних та місцевих органів влади.

Метою діяльності державного сектору є створення суспільних благ.

Створення суспільних благ відбувається за рахунок податкових надходжень від сектору домогосподарств і сектору фірм шляхом здійснення державних витрат.

До суспільних благ відносять зовнішню і внутрішню безпеку, освіту, охорону здоров`я, досягнення фундаментальної науки, соціальну та виробничу інфраструктуру).

Держава також створює таке суспільне благо як правове середовище для діяльності економіки, здійснює перерозподіл доходів, конфісковуючи частину доходів сектору домогосподарств у вигляді податків, та здійснюючи державні витрати, які складаються з державних закупок товарів та послуг та державних трансфертів. Перерозподіл доходів відбувається через державний бюджет.

Приватний сектор і державний сектор утворюють закриту економіку.

Закордонний сектор (Foreign sector)Редагувати

Зовнішній економічний сектор (іноземний сектор, решта світу) включає всі закордонні національні економічні системи.

Метою діяльності закордонного сектору є максимізація вигід від зовнішньої торгівлі.

Вплив закордонного сектору на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами та послугами (експорт та імпорт), капіталом (закордонні інвестиції), позиками (закордонні позики), міжнародними трансфертами (міжнародна гуманітарна допомога, подарунки).

Закрита економіка і закордонний сектор утворюють відкриту економіку (модель, яка включає усі чотири сектори економіки).

Методи макроекономікиРедагувати

Макроекономіка використовує загальнонаукові методи:

  1. Наукової абстракції.
  2. Аналізу та синтезу.
  3. Індукції та дедукції.
  4. Математично-статистичних оцінок.

При цьому специфічним методом макроекономіки є моделювання.

Моделювання набуло особливого значення для макроекономіки, оскільки в макроекономіці неможливий науковий експеримент. Неможливість експерименту виникає внаслідок того, що макроеконміка вивчає поведінку національних економік, кожна з яких є унікальною системою, тобто її неможливо порівняти з аналогічною. Крім того, динаміка економічного розвитку постійно змінює національні економічні системи.

Макроекономічні зв'язкиРедагувати

Макроекономічні зв'язки (агрегати) утворюються шляхом поєднання окремих одиниць в одне ціле. Основні групи макроекономічних зв'язків:

  1. натуральні та вартісні;
  2. абсолютні та відносні;
  3. національні та реальні;
  4. показники потоку і запасу.

Основні розділи і теми макроекономікиРедагувати

  1. Основні поняття макроекономіки, модель кругових потоків (основа макроекономічного аналізу)
  2. Макроекономічні показники у системі національних рахунків (СНР)
  3. Економічні цикли: динаміка виробництва, цін, безробіття
  4. Сукупний попит і сукупна пропозиція, макроекономічна рівновага на ринку благ
  5. Держава в економіці: фіскальна та монетарна політика
  6. Банківська система, грошові агрегати, грошові мультиплікатори
  7. Попит і пропозиція на грошовому ринку, рівновага на грошовому ринку
  8. Одночасна рівновага на ринку благ і на грошовому ринку (модель IS-LM)
  9. Економічне зростання, фактори економічного зростання
  10. Зовнішня торгівля: теорії і моделі

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка : навч. посіб.: у 2-х кн. Кн. 1. Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка / С. М. Панчишин, П. І. Островерх, В. Б. Буняк, З. Г. Ватаманюк, О. З. Ватаманюк; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - 4-е вид., виправл. і доповн. - К. : Знання, 2006. - 723 c.
  • Економічна теорія. Політекономія : підручник / В. Д. Базилевич [та ін.] ; ред. В. Д. Базилевич ; Київський нац. ун-т. - 9-те вид., доп. - Київ : Знання, 2014. - 710 с. : табл., рис. - (Класичний університетський підручник). - ISBN 978-617-07-0157-2
  • Макроекономіка : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П. Ю. Буряк, О. В. Стефанишин, Л. Л. Цимбал, У. Д. Балагурак, О. Г. Гупало, Н. І. Гомольська, Ю. М. Гончар, Ю. Г. Гнатенко, І. В. Грабинська; ред.: П. Ю. Буряк; Львів. держ. фін.-екон. ін-т. - Л. : ІНТЕРЕКО, 2001. - 347 c.
  • Макроекономіка : підручник / В. Базилевич, К. Базилевич, Л. Баластрик ; за ред. В. Д. Базилевича. - 4-те вид., переробл. і допов. - Київ : Знання, 2008. - 743 с. - ISBN 978-966-346-421-3 (тверда палітурка). - ISBN 978-966-346-484-8 (м'яка обкладинка)
  • Макроекономіка : навчальний посібник / С. М. Панчишин. - Київ : Либідь, 2001. - 615 с. - ISBN 966-06-0206-5
  • Макроекономіка : підручник / А. Г. Савченко ; Київ. нац. екон. ун-т. - Київ : КНЕУ, 2005. - 441 с. - ISBN 9665747622
  • Макро-мікроекономіка: від теорії до практики : Навч. посіб. для студ. ВНЗ / І. А. Канцір, О. І. Кліпкова, Л. В. Іванець. – Л. : Новий Світ - 2000, 2011. – 443 c. – (Вища освіта в Україні).