Економі́чна тео́рія, або теорети́чна еконо́міка, — наука, що вивчає фундаментальні закони і категорії економічного життя суспільства.

Виникнення сучасної економічної теорії пов'язано з іменем шотландського вченого XVIII ст. Адама Сміта, який виклав основи економічної теорії у своїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.).

Основні сфери інтересівРедагувати

Вивчення проблем вибору в умовах обмеженості ресурсів для максимального задоволення потреб людей. Складається з багатьох шкіл і направлень. Економічна теорія розвивається і доповнюється новими даними з часом, тому її розвитком в історичній перспективі займається такий напрямок, як історія економічних вчень. Основна мета економічної теорії — дати пояснення подій, що відбуваються в економічному житті за допомогою моделей дійсності, об'єктивний аналіз розвитку реальної економіки.

Походження терміну та інші назви економікиРедагувати

Історія науки про економіку зберігла для нас декілька її назв, які виникали відповідно до особливостей сприйняття і трактування економічної діяльності людей у різні епохи та різних авторів.

Зокрема, від Арістотеля ми знаємо її не тільки як «економіку» (ведення домогосподарства), а ще й під іменами «хремастика» і «каталактика».

«Політична економія» — так її назвав Антуан де Монкретьєн у 1615 р., видавши «Трактат з політичної економії». Вільям Петті, англійський економіст XVII ст., намагаючись додати точності до економічних досліджень, застосовува термін «політична арифметика». «Політичною економією» продовжував називати її Адам Сміт у своїй головній праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.).

«Економікс» (Economics) — назва Альфреда Маршалла, який бажав відділити «чисту» економіку від політики, скорочення від «економічної науки» (Economic science).

Австрійська школа розглядає економіку як частину людської діяльності, яку вивчає праксеологія.

Еволюція економічної теоріїРедагувати

Мейнстрімна економічна теоріяРедагувати

Мейнстрімна економічна теорія (анл. Mainstream economics - "економіка головної течії") - усталені теорії, концепції економічної теорії, які поділяються більшістю економістів, викладені у підручниках з економіки, викладаються у більшості навчальних закладів світу.

Прерогативні напрямкиРедагувати

Економічна теорія складається з ряду розділів:

В сучасній економічній теорії можна відокремити ряд наукових шкіл і направлень:

В навчальних вузівських курсах на економічних факультетах, як правило, до економічної теорії відносять такі дисципліни:

Економічна теорія зародилася і сформувалася в надрах філософії, а потім відокремилася від неї в рамках загального процесу диференціації наук і спеціалізації вчених, що було обумовлено безперервним накопиченням знань і неможливістю охоплення всього їх масиву окремими дослідниками. У XIX столітті економічну теорію починають викладати у формі окремих курсів на юридичних факультетах університетів, в XX столітті з'являються особливі економічні факультети, спеціалізовані економічні вищі і середні спеціальні навчальні заклади, економіку починають вивчати в середніх школах, ліцеях, гімназіях, коледжах, формується коло професійних економістів.

 
Пам'ятник Адаму Смітові в Единбурзі на Хай-стріт, зведений 2008 р.

«Батьком» сучасної економічної теорії вважається шотландець Адам Сміт, який виклав основні ідеї економіки у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (англ. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations), видана 1776 року.

Функції економічної теоріїРедагувати

  1. Теоретична — вивчає і пояснює процеси і явища економічного життя спільноти.
  2. Світоглядна — формування системного, наукового світогляду.
  3. Критична — на основі пізнання законів, керуючих економічними процесами і явищами, випрацьовується механізм господарювання, його структура і елементи, що активно впливають на суб'єкти ринкової економіки і визначають їх доцільну поведінку.
  4. Методологічна — дозволяє визначати економічну теорію, як основу для розвитку цілого ряду інших економічних дисциплін (маркетинг, статистика, менеджмент, ціноутворення).
  5. Прогнозувальна — наукові прогнози розвитку економіки, виявлення перспектив суспільного розвитку.
  6. Освітня — дозволяє формувати у громадян економічну культуру, логіку, основні поняття про ринок.
  7. Практична — рекомендації щодо вдосконалення дійсної економічної ситуації, зниження рівня інфляції, збільшення валового національного продукту і т. д., розробка конкретних принципів і способів раціонального господарства.
  8. Превентивна — (від лат. preventus — попереджувальний) на основі минулих подій робити конструктивні висновки, щоб запобігти помилок в майбутньому.

МетодиРедагувати

  1. Метод аналізу і синтезу — аналіз передбачає поділ розглянутого об'єкта чи явища на окремі частини і визначення властивостей окремого елемента. З допомогою синтезу отримують повну картину явища в цілому.
  2. Метод індукції і дедукції — при методі індукції відбувається дослідження окремих фактів, принципів і формування загальних теоретичних концепцій на основі отримання результатів (від приватного до загального). Метод дедукції передбачає дослідження від загальних принципів, законів, коли положення теорії розподіляють на окремі думки.
  3. Метод системного підходу — розглядає окреме явище чи процес як систему, яка складається з певної кількості взаємозв'язаних між собою елементів, котрі взаємодіють і впливають на ефективність усієї системи в цілому.
  4. Метод математичного моделювання — передбачає побудову графічних, формалізованих моделей, які у спрощеному вигляді характеризують окремі економічні явища чи процеси.
  5. Метод наукової абстракції — дозволяє виключати з розгляду окремі невагомі взаємовідносини між суб'єктами економіки і концентрувати увагу на розгляді кількох суб'єктів.

Економічний аналізРедагувати

Економі́чний ана́ліз (англ. Economic Analysis, від грец. analysis — розкладання, розчленування) — взаємопов'язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. У економіці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності.

Термін "економічний аналіз" запроваджено французьким економістом XVII ст. Франсуа Кене.

У рамках економічної теорії економічний аналіз поділяється на мікроекономічний аналіз та макроекономічний аналіз.

Важливі концепції, закони економікиРедагувати

Закон спадної віддачіРедагувати

Будь-який фактор виробництва (економічний ресурс), будь-яке благо зменшують віддачу (корисність) при збільшенні їхнього використання понад певну величину.

Обмеженість економічних ресурсів і необмеженість потребРедагувати

Економічні ресурси є обмеженими, дефіцитними. Людські потреби є необмеженими і постійно зростаючими.

Саме завдяки обмеженості ресурсів і необмежності потреб, стоїть питання про альтернативи використання обмеженних ресурсів для задоволення необмежених, постійно зростаючих потреб — основне питання економіки.

Індивідуальна корисністьРедагувати

Відношення до корисності благ є індивідуальним, тобто цінність одного й того ж блага є суб'єктивною. Звідси неможливість існування загальної шкали корисності. Корисність з'ясовується в процесі обміну благами, коли покупець і продавець домовляються про ціну блага. Індивідуальна користність також знімає питання про «справедливий» або «пропорційний» обмін.

Здатність ринку до саморегулюванняРедагувати

Внаслідок взаємодії великої чисельності покупців і продавців на ринку, встановлюється ринкова ціна — середня ціна на товар за певний період. Дії окремого покупця або продавця не здатні вплинути на ринкову ціну. Через коливання ринкової ціни (сигнальна функція ціни) гравці ринку дізнаються про дефіцит або надлишок того чи іншого товару. Концепція саморегулювання ринку була представлена Адамом Смітом як концепція «невидимої руки ринку». Також вона знайшла відображення у діяльності Фредеріка Бастіа у вигляді фрази «Париж нагодований!». У сучасній економічній теорії вона використовується також як «спонтанний порядок». Будь-яке регулювання ринку руйнує ціновий механізм, призводить до втрати ринку здібності до саморегулювання.

Докладніше: Ринкова економіка

Наукові розробки в УкраїніРедагувати

Науковими розробками в галузі економічної теорії займається відділ економічної теорії Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України.[1]

Окремі економічні теоріїРедагувати

Чиста економічна теоріяРедагувати

  1. Чиста економічна теорія (англ. pure economic theory) — термін, введений французькими економістами для виокремелення фундаментальних теоретичних досліджень з політичної економії, яка бурхливо диверсифікувалася на початку XIX ст. (визначення Григорія Сапова).
  2. Чиста економічна теорія — економічна теорія, заснована тільки на абстрактних передумовах.[2]
  3. Чиста політична економія — «це, по суті, теорія визначення цін при гіпотетичному режимі досконалої вільної конкуренції» — визначення Леона Вальраса з його найвідомішої роботи «Начала чистої політичної економії або теорія суспільного багатства» (1874, 1877).
  4. Чиста політична економія — визначення Альфреда Маршалла для позначення політичної економії, вільної від впливу політики; для відокремлення такої політичної економії від традиційної на той час, А. Маршалл використав термін «економікс».

Людина економічнаРедагувати

Люди́на економі́чна (Homo Economicus) - модель раціонально-діючої людини в економіці. Абстрактна людина, яка є повністю раціональною та інформованою. Термін введено критиками роботи Джона Стюарта Мілля "Принципи політичної економії" (Principles of Political Economy, 1848).

Докладніше: Людина економічна

Позитивна та нормативна економічна теоріяРедагувати

Позитивна економічна теорія описує, моделює реальні економічні системи у їхньому фактичному становищі на певний момент часу, тобто фіксує їхній стан, робить «миттєвий знімок» («позитив», у термінах фотографії), описує «як є».

Нормативна економічна теорія пропонує моделі бажаного майбутного економічних систем, тобто пропонує варіанти «як має бути», обгрунтовуючи таким чином економічну політику, як шлях переходу від стану «як є» до стану «як має бути».

Нормативна економічна теорія таким чином, обгрунтовує необхідність проведення державної економічної політики втручання в економічну діяльність, що є предметом критики зі сторони деяких економічних шкіл, зокрема Австрійської школи економіки. Нормативні економічні теорії можуть слугувати інтересам певних зацікавлених сторін (певних політичних партій), бути тенденційними і заангажованими.

Нормативна економічна теорія та розробка економічної політики відбуваютсья здебільшого у макроекономічній частині економічної теорії.

Докладніше: Макроекономіка

Економічний імперіалізмРедагувати

Останнім часом спостерігається активна експансія методів економічної науки до сусідніх суспільнознавчих дисциплін, таких як психологія, антропологія, історія та інші. Це явище отримало назву «економічний імперіалізм» (від лат. impero — владарювати, підкоряти).

Економісти про економічну теоріюРедагувати

 
Фрідріх фон Гаєк

Фрідріх фон ГаєкРедагувати

«Я питав себе про те, у чому полягає основна довгострокова користь, яку ми отримуємо від занять економічною наукою або про те, що спільного у людей, яких я вважаю хорошими економістами. (…) це не знання фактів й не знання окремих законів, яким підпорядковуються економічні явища, а здатність виявляти і спростовувати певні типи помилкових висновків. Думаю, немає сумнівів у тому, що одна з найбільш природних і важливих задач економіста — це не виправлення фактичних помилок, а виправлення помилкових логічних міркувань».[3]

«… економічна теорія, завдяки тому, що неявно міститься у її положеннях, підійшла найближче за будь-яку іншу соціальну дисципліну до відповіді на центральне питання усіх суспільних наук: як може поєднання фрагментів знання, існуючого у різних головах, призводити до результатів, які, при усвідомленому прагненні до них, вимагали б від керуючого розуму таких знань, якими не може володіти жодна окрема людина»[3].

Докладніше: Фрідріх фон Гаєк
 
Людвіг фон Мізес

Людвіг фон МізесРедагувати

«Предметом каталактики є усі ринкові явища зі своїм корінням, відгалуженням і наслідками. Люди, які торгують на ринку, спонукаються не тільки бажанням отримати їжу, дах і сексуальну насолоду, але й багатьма ідеалістичними мотивами. Вони роблять вибір між різними альтернативними варіантами, не важливо, чи вони класифікуються як матеріальні, чи ідеальні. На реальній шкалі цінності матеріальні і ідеальні речі хаотично змішані. Навіть якщо б було можливо провести чітку межу між матеріальними і нематеріальними інтересами, необхідно розуміти, що кожна конкретна дія або спрямована на реалізацію й матеріальних, й ідеальних цілей, або є результатом вибору між матеріальним та ідеальним».

«По суті економічна історія являє собою літопис методів державного регулювання, які провалилися внаслідок самовпевненого ігнорування законів економічної науки».

«Основна шкода ... полягає у віддаленні економічної теорії від аналізу реальності. Більшість епігонів економістів-класиків бачили задачу економічної науки у вивченні не подій, які дійсно відбуваються, а лише тих сил, які деяким, не зовсім зрозумілим чином, визначили виникнення реальних подій. За їхньою думкою, економічна наука не ставить насправді за мету пояснити процес формування ринкових цін, а намагається описувати невизначену взаємодію різноманітних факторів, які відіграют роль у ціноутворенні. По суті, вона вивчає не живих людей, а так звану "людину економічну", фантома, який має дуже мало спільного з реальними людьми». ("Первинні основи економічної науки")

Докладніше: Людвіг фон Мізес

Ліонель РоббінсРедагувати

«Економіка — це наука, яка вивчає поведінку людини як зв'язок між заданими цілями і обмеженими засобами, які мають альтернативне використання».

Докладніше: Ліонель Роббінс

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сайт Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України
  2. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. (1999). Современный экономический словарь. 2 е изд., испр. (рос.). М.: ИНФРА-М. 
  3. а б Хаейк, Фридрих (2020). Рынок и другие порядки (рос.). Челябинск: Социум. ISBN 978-5-906401-98-4. 

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Економічна теорія: навч. посіб. / О. В. Стефанишин, М. В. Квак, М. В. Кічурчак, М. І. Теребух; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л., 2015. — 335 c. — Бібліогр.: с. 315—318.
  • Григорук, А. А. Основи економічної теорії [Текст]: навч. посіб. / А. А. Григорук, Л. М. Литвин. — Т. : Збруч, 2009. — 400 с.
  • Економічна теорія. Національна економіка [Текст]: підручник / В. М. Тарасевич, В. Я. Швець, Ю. І. Пилипенко [та ін.] ; за ред. В. М. Тарасевича. — К. : Знання, 2012. — 270 с. — (Вища освіта ХХІ століття).
  • Економічна теорія. Політекономія [Текст]: навч. посіб. / В. М. Семененко, Д. І. Коваленко, В. В. Бугас, О. В. Семененко ; за заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. — [2-ге вид., доповн. та переробл. ]. — К. : ЦУЛ, 2011. — 428 с.
  • Економічна теорія. Практикум [Текст]: навч. посіб. / А. В. Базилюк, Ж. В. Дерій, В. В. Концева, І. О. Хоменко. — К. : ЦУЛ, 2012. — 312 с.
  • Золотих, І. Б. Історія економічних вчень [Текст]: навч. посіб. / І. Б. Золотих. — К. : ЦУЛ, 2013. — 185 с.
  • Історія економічних вчень [Текст]: підручник / В. В. Білоцерківець, В. В. Волошенюк, О. О. Завгородня [та ін.] ; за ред. В. М. Тарасевича, Ю. Є. Петруні. — [2-ге вид., доповн. і переробл.]. — К. : ЦУЛ, 2016. — 376 с.
  • Краус, Н. М. Становлення інноваційної економіки в умовах інституціональних змін [Текст]: монографія / Н. М. Краус. — К. : ЦУЛ, 2016. — 596 с.
  • Савченко, В. Ф. Національна економіка [Текст]: навч. посіб. / В. Ф. Савченко. — К. : Знання, 2011. — 309 с. — (Вища освіта ХХІ століття).
  • Сірко, А. В. Економічна теорія. Політекономія [Текст]: навч. посіб. / А. В. Сірко. — К. : ЦУЛ, 2014. — 416 с.
  • Чепінога, В. Г. Основи економічної теорії [Текст]: навч. посіб. / В. Г. Чепінога. — К. : Ліра-К, 2014. — 240 с.