Македонська православна церква

Македо́нська правосла́вна це́рква — О́хридська архиєпископі́я (мак. Македонска православна црква – Охридска архиепископија (МПЦ-ОА), трансліт. Makedonska pravoslavna crkva – Ohridska arhiepiskopija (MPC-OA); також Правосла́вна це́рква Півні́чної Македо́нії) — найбільша християнська церква в Республіці Північна Македонія, яка не визнається іншими східно-православними церквами як помісна автокефальна східно-православна церква. Македонська православна церква претендує на церковну юрисдикцію над Республікою Північна Македонія, а також у македонській діаспорі. Використовує у своїй літургії візантійський обряд, македонську і церковнослов'янську мови, юліанський календар, вона є частиною Східного християнства.

Македонська православна
церква — Охридська архиєпископія
мак. Македонска православна
црква – Охридска архиепископија
, трансліт. 
Makedonska pravoslavna
crkva – Ohridska arhiepiskopija

Герб Македонської православної церкви — Охридської архиєпископії.png
Iglesia de San Clemente, Skopie, Macedonia del Norte, 2014-04-17, DD 03.jpg
Катедральний собор святого Климента Охридського в Скоп'є
Засновники Климент Охридський
Дата заснування 1958
Статус
Самостійність проголошена 1967
Самостійність визнана не визнана
Перший предстоятель Досітей II Архиєпископ Охридський і Македонський
Чинний предстоятель Стефан Митрополит Скоп'є та архиєпископ Охридський і Македонський і Юстиніана Прима
Центр Скоп'є і Охрид, Північна Македонія
Резиденція предстоятеля Скоп'є, Північна Македонія
Основна юрисдикція Північна Македонія Північна Македонія
Юрисдикція для діаспори Австралія Австралія
Європейський Союз Європейський Союз
Канада Канада
Нова Зеландія Нова Зеландія
США США
Літургічна мова македонська[1] та церковнослов'янська
Музична традиція візантійська
Церковний календар юліанський
Єпископів 9 митрополитів і 1 архієпископи
Єпархій 12
Монастирів 12
Парафій 2000
Ченців і черниць 100
Вірних близько 2 млн.
Офіційний сайт mpc.org.mk

У 1959 р. Священний Синод Православної церкви Сербії надав Македонській православній церкві в тодішній Соціалістичній Республіці Македонії автономію як відновлення історичної Охридської архиєпископії, і вона залишалася в канонічній єдності з Сербською церквою в її складі. У 1967 році, на дворічну річницю скасування Охридського архиєпископства, Македонський Священний Синод в односторонньому порядку оголосив про свою автокефалію, від'єднавшись від Сербської православної церкви. Сербський синод засудив це рішення і визнав духовенство як розкольників. Від тоді Македонська церква залишається невизнаною Вселенським Патріархатом Константинополя та усіма іншими східними православними церквами. Предстоятель Македонської православної церкви — митрополит Скоп’є та архієпископ Охридський і Македонський та Юстиніана Прима — Стефан, з резиденцією в Скоп'є.

З травня 2018 року статус церкви перевіряється Вселенським патріархатом Константинополя.

ІсторіяРедагувати

Раннє християнствоРедагувати

 
Македонський хрест — один із символів церкви.

Християнство в етнічній Македонії та за її межами на Балканах вперше проповідував і поширював апостол Павло під час своїх місіонерських подорожей, про що свідчить біблійна книга «Діяння святих апостолів». У своїх подорожах його супроводжують Лука, Тимофій, Сила і Тихік, які самі, незалежно від апостола Павла, працювали над християнізацією цієї місцевості. Апостол Андрій Первозванний проповідував по всій Македонії і призначає апостола Урбана першим єпископом у Македонії. Апостол Силуан був першим єпископом у Салоніках, а Епафродит — в Адріакії (кордон з Тракією). Це означає, що вже тоді були закладені основи організованої Церкви. У результаті християнізації, проведеної в перші три століття, вже на початку IV століття християни на території Македонії мали організовану Церкву з церковною ієрархією, єпископи якої продовжували регулярно брати участь у місцевих та вселенських соборах.

У V столітті на цій території по всій території етнічної Македонії існує кілька метрополій та єпархій, з яких найвідомішими були Салоніки, Скоп'є, Гераклея, Баргала та Стобі. У цей період і на всій території Македонії проросло багато ранньохристиянських базилік.

За правління імператора Юстиніана I (527-565), який походив з Таврісіона, поблизу сучасного Скоп’є, було побудовано нове місто під назвою Юстиніана Прима, неподалік від місця народження імператора. Скопський митрополит був піднесений до рівня автокефального архиєпископа. Кателіан був першим архиєпископом Архиєпархії Юстиніана Прима. Були й інші архієпископи, такі як: Беннетт, Павло, Іван I, Леон, і останній — Іван IX, який у 680-681 рр. брав участь у Труллійському соборі в Константинополі.

У VII столітті на території Македонії відбулася слов’янська колонізація, під час якої тубільці змішалися зі слов’янами. Їх християнізація розпочалася у IX столітті, завдяки діяльності та життю братів святих Кирила та Методія, які походять із Салоніків. Вони склали альфабет слов’янською мовою і переклали Святе Письмо та інші твори, необхідні для того, щоб церковні служби могли проводитися мовою, якою розмовляють люди. Їхню роботу за допомогою болгарського князя Бориса I Михаїла продовжили Климент і Наум Охридські, Костянтин Брегальницький та їх учні наприкінці IX - на початку X ст. Климент Охридський заснував перший слов’янський університет на цій території, а Наум Охридський — перший слов’янський монастир на березі Охридського озера.

СередньовіччяРедагувати

У IX столітті територія Македонії опиняється під владою Болгарського царства. З 927 р. — була створена автокефальна церква (патріархат) з центром в Охриді (Архиєпископія Охриди). Ця церковна незалежність постійно оскаржувалася Константинополем. Саме з Архієпископії Охриди прийшли до Києва перші митрополити, церковна організація та (за деякими даними) хрещення.

Після падіння Першого Болгарського царства візантійський імператор Василій II визнав автокефальний статус Болгарської православної церкви та встановив її межі, єпархії, майнові та інші привілеї. У 1019 р. було засноване архиєпископство розташовувалося в Охриді у візантійській Болгарії шляхом зниження рангу автокефального Болгарського патріархату, яке проіснувало, попри османську окупацію Македонії з XIV століття до 1767 року.[2][3]

Новий часРедагувати

 
Теодосій (Гологанов) одним з перших виступив за автономію від БПЦ

У 1767 році архиєпископство було скасоване османською владою і приєднане до Вселенського патріархату Константинополя. Протягом дев’ятнадцятого та першої половини двадцятого століть намагалися відновити архиєпархію, а 1874 року вона стала частиною новоствореного Болгарського екзархату. Християнське населення єпископств Скоп’є та Охрида 1874 р. переважною мірою проголосувало за приєднання до екзархату, а Болгарський екзархат почав контролювати більшу частину македонського регіону.

Новітня історіяРедагувати

 
Лист Ініціативної ради на адресу Президії АСНОМ з проханням організувати незалежну Македонську православну церкву, лютий 1945 р.

Після включення Вардарської Македонії до складу Сербії в 1913 р. кілька єпархій Болгарського екзархату були силоміць захоплені Сербською православною церквою. Поки цей регіон був окупований Болгарією під час Першої та Другої світових воєн, місцеві єпархії тимчасово перейшли під контроль Болгарського екзархату. Із закінченням Першої світової війни більша частина Македонії потрапляє під владу Королівство Сербії. Разом з тим більшість православних приходів Македонії підпорядковуються Сербській православній церкві. Протягом анексії Македонії Болгарією, яка брала участь у Другій світовій війні на стороні Третьої Рейху, македонські приходи повертаються до юрисдикції Болгарського екзархату.

По закінченню Другої світової війни територію Македонії було включено до Югославської Федеративної Ресбуліки. В цей час у Македонії утворено три єпархії, до яких належали більшість жителів цієї області; відтак після приходу до влади комуністів спершу була утворена федеральна Македонська республіка, а потім влада погодилась на створення Автокефальної Православної Церкви.

Перші сучасні збори македонського духовенства відбулися під Охридом у 1943 р.[4] У 1944 р. офіційно було утворено ініціативну раду з організації Македонської православної церкви. У 1945 році відбулося засідання першого духовенства та народного синоду, який прийняв постанову про відновлення Охридської архиєпископії як Македонської православної церкви. Вона була надіснана Сербській православній церкві, яка з 1919 року була єдиною церквою у Вардарській Македонії. Резолюція була відхилена, але пізніше знову подана 1958 р. на другому синоді, була прийнята 17 червня 1959 р. Сербською православною церквою під тиском соціалістичної влади. Македонець Димитрій Стойковський був призначений першим архиєпископом Охридського та митрополитом Македонії під ім'ям Досітей II.

У жовтні 1958 року в Охриді відбувся Церковний і Національний собор, що зібрав 220 священиків та мирян, на якому було вирішено відновити і стародавню архиєпископську катедру в Охриді, і автономію Македонської Православної Церкви. На Соборі вибрано трьох нових єпископи для трьох нових єпархій, відповідно та таке обрання було розцінено як неканонічне, оскільки на ньому був присутній усього один єпископ. Проте нова Церква заявила, що перебуває в канонічній єдності з Сербською Православною Церквою в особі Сербського патріарха. У червні 1959 року Сербський Священний Синод визнав Церкву за доконаний факт — і в наступному місяці обрані єпископи були рукоположені сербськими православними єпископами.

Проголошення Македонської православної церквиРедагувати

 
Досітей II, перший глава МПЦ — Охридської архієпископії

Восени 1966 офіційно звернулася до Сербського Патріархату з проханням надати їй автокефальний статус, але в травні 1967 року собор єпископів Сербської Церкви відкинув прохання. Проте македонці наполягали на своєму — і 17-19 липня 1967 року скликали собор в Охриді. 19 липня, ґрунтуючись на резолюції собору, Священний Синод Македонської Церкви проголосив автокефалію (повну незалежність) Православної церкви Македонії. Митрополит одержав новий титул «архиєпископ Охридський і Македонський». Усе відкрито підтримувалося урядом Македонії, члени якого були присутні на поставленні архиєпископа — і віддали йому належну честь.

У вересні 1967 року Синод Сербської Церкви оголосив Македонську Православну Церкву розкольницькою релігійною організацією та порвав з її ієрархією всі літургійні й канонічні відносини: таке рішення було підтримано іншими православними церквами — жодна не визнала канонічности Македонської церкви.[5] Незважаючи на всі подальші спроби здобути визнання, автокефалія Македонської церкви не визнається іншими канонічними православними церквами на захист сербської опозиції.

Після розпаду Югославії (1990-ті роки) Сербський патріархат намагався відновити свій контроль над македонською церквою. Обидві церкви домовились про деталі компромісної угоди, укладеної у Ниші, Сербія, у 2002 р., яка мала б надати етнічним македонцям де -факто незалежний статус, окрім канонічної автокефалії. Угоду підписали і погодили три єпископи в Македонській православній церкві (митрополит Австралійський Петр, митрополит Дебарський і Кічевський Тимотей та митрополит Струміцький Наум). Після того, як урядові чинили тиск на священнослужителів МПЦ щодо прийняття угоди, пізніше єпископи відмовились від угоди, залишивши з македонської сторони лише архиєпископа Охридського Івана. Раптом підписаний договір був відхилений урядом Македонії та Священним Синодом МПЦ. У свою чергу, Сербська православна церква надала повну автономію Православній Охридській архиєпископії, її філії в Македонії, наприкінці травня 2005 року і призначила Івана своїм архиєпископом.

Пізніший ланцюжок подій перетворився на замкнуте коло взаємних звинувачень та інцидентів із участю Сербської православної церкви та частково уряду Сербії з одного боку та МПЦ за підтримки уряду Македонії з іншого. Македонська сторона розглядала Івана як зрадника і сербську маріонетку. Іван скаржився на нову медіа-кампанію за підтримку держави проти його церкви.[6] Уряд відмовив у реєстрації його організації[7] та розпочав проти нього кримінальну справу. Він був заарештований, виведений зі свого єпископату, а потім висланий з країни, а пізніше засуджений до 18 місяців заарештований[8] і ув'язнений[9] з "надзвичайно обмеженими правами на відвідування".[10]

У свою чергу, Сербська церква відмовила македонській делегації в доступі до монастиря Прохор Пчинський, який був звичайним місцем проведення македонських святкувань національного свята Ілінден (буквально означає День святого Іллі) 2 серпня[11] та місця, де відбулося перше засідання АСНОМ. Прикордонна поліція Македонії часто відмовляла сербським священикам у в’їзді в країну в священному одязі.[12]

12 листопада 2009 року Македонська православна церква додала до своєї офіційної назви "Охридська архиєпископія" та змінила свій герб та прапор.[13]

У листопаді 2017 року Болгарське національне телебачення оголосило про зміст листа, який МПЦ надіслала до Священного Синоду Болгарської православної церкви з проханням провести переговори про визнання Македонської Православної Церкви. Лист був підписаний архиєпископом Стефаном Веляновським. Серед іншого, у листі зазначалося: «Болгарська Православна Церква — Болгарський Патріархат, беручи до уваги єдність Православної Церкви та реальні духовні та пастирські потреби, повинна встановити євхаристичну єдність з відновленою Охридською Архиєпископією в особі Македонської Православної Церкви Церква".[14] 27 листопада Священний Синод Болгарського патріархату прийняв пропозицію стати матірською церквою Македонії і погодився працювати над визнанням її статусу.[15][16][17] Сербська церква висловила своє здивування болгарським рішенням бути «матір'ю» Македонської церкви.[18]

14 травня 2018 р. Болгарська православна церква вирішила відхилити запрошення Македонської православної церкви взяти участь у урочистостях, присвячених відзначенню 1000-річчя заснування Охридської Архиєпископії. Вони також відмовилися направити свого представника на святкування.

Наприкінці травня 2018 року Вселенський патріархат Константинополя оголосив, що прийняв прохання Скоп’є про вивчення канонічного статусу Охридської архиєпископії.[19][20]

13 січня 2020 року Вселенський патріарх Вартоломій І прийняв прем’єр-міністра Північної Македонії Олівера Спасовського та його попередника Зорана Заєва.[21] Згідно із заявою Вселенського патріархату: "Метою візиту було вивчення церковної проблеми країни. Попередні етапи цього питання обговорювалися під час зустрічі". Було оголошено, що патріарх запросить і Сербську православну церкву, і Македонську православну церкву на спільне засідання, щоб знайти взаємоприйнятне вирішення церковного питання країни.[22]

У вересні 2020 року президент Македонії звернувся до Вселенського патріарха з проханням про надання Томосу про автокефалію Македонській православній церкві[23]. Пізніше із аналогічною заявою звернувся прем'єр міністр Македонії Зоран Заєв.[24][25] Після цього Вселенський патріарх Варфоломій І провів зустріч з послом Північної Македонії в Анкарі Гораном Тасковскі.[26][27]

Організація та структураРедагувати

З 1999 року архієпископ Стефан очолює МПЦ. Він головує на Священному Синоді МПЦ, який складається з 10 митрополитів та одного єпископа-вікарія.[28] Єпархії МПЦ охоплюють територію Північної Македонії та македонців з діаспори:

 
Єпархії МПЦ
  1. Скопська єпархія на чолі з архиєпископом Стефаном;
  2. Тетово-Гостиварська єпархія на чолі з митрополитом Йосипом;
  3. Куманово-Осогівська єпархія на чолі з митрополитом Йосипом;
  4. Дебарсько -Кічівська єпархія на чолі з митрополитом Тимотеєм;
  5. Преспенсько-Пелагонська єпархія на чолі з митрополитом Петром;
  6. Струміцька єпархія, яку очолює митрополит Наум;
  7. Брегальницька єпархія на чолі з митрополитом Іларіоном;
  8. Повардарська єпархія на чолі з митрополитом Агатангелом.

МПЦ також має чотири єпархії за кордоном:

  1. Американсько-канадська єпархія на чолі з митрополитом Методієм;
  2. Європейська єпархія на чолі з митрополитом Піменом;
  3. Австралійсько-новозеландська, під управлінням митрополита Преспа-Пелагонського Петра;
  4. Австралійсько-сіднейська єпархія, якою керує митрополит Дебарський і Кічевський Тимотей.

Більше 2000 церков та монастирів знаходяться під управлінням МПЦ. 12 монастирів діють разом із понад 100 ченцями. Від поновлення МПЦ до 2013 року Тетово-Гостиварська та Куманово-Осогівська області були об’єднані в одну Полого-Куманівську єпархію. Старою єпархією керував митрополит Кирило. Після смерти митрополита у 2013 році єпархія була поділена на дві нові.[29] У лютому 2016 року Синод МПЦ прийняв рішення про утворення ще однієї єпархії в Австралії, тобто 12 церковних єпархій входять до складу МПЦ.[30]

Відповідно до пункту 17 Пояснення Рішення про автокефалію, Македонська Православна Церква, як адміністративна частина єдиної, святої, католичної та апостольської церкви, зберігатиме Святе Письмо, Святе Передання, апостольські правила та правила вселенських та місцевих соборів і відповідно керуватиметься ними та Конституцією Македонської православної церкви.

АрхиєпископиРедагувати

З часу заснування церкви її глави носили титул архиєпископа Охридського та Македонського.

Титул Ім'я Роки
Архиєпископ Досітей ІІ 1967 – 1981
Архиєпископ Ангеларій 1981 – 1986
Архиєпископ Гаврил ІІ 1986 – 1993
Архиєпископ Михаїл 1993 – 1999
Архиєпископ Стефан 1999 –

Канонічний статусРедагувати

 
Іконостас церкви Святої Трійці у Радовіші

У даний час Македонська православна церква не визнається іншими православними церквами, хоча МПЦ в основному підтримує хороші стосунки з більшістю з них.

Відносини з Вселенським патріархатом КонстантинополяРедагувати

Гімнограф Вселенського патріархату Константинополя написав теологію про акт канонізації преподобних мучеників Чистилища. Це перший раз, коли гімнограф іншої церкви написав службу для МПЦ-ОА, цей крок Вселенського патріархату надзвичайно важливий.[31]

В інтерв'ю для Бі-бі-сі, опублікований 11 січня 2019 року, архиєпіскоп Памфільський Даніїл (Зелінський), призначений у 2018 році в екзархом ставропігії Вселенського патріарха Константинополя в Україні, заявив:[32]

  Я підтримую тезу про те, що у кожного народу, який бажає мати своєю православну церкву, має бути право її створення та визнання іншими православними церквами. У цьому числі мова йде про Македонію та Чорногорію.  

Підтримка політичних партійРедагувати

Відносини з Православною церквою БолгаріїРедагувати

У 2008 році МПЦ-ОА передала Болгарській православній церкві частину мощей святого Климента Охридського для новозбудованої церкви в Пловдиві; під час передачі мощей македонських ієрархів зустріли з великою повагою та братерською любов’ю.[33]

У травні 2014 року на свято св. Кирила і Методія в Софії, МПЦ-ОА та Болгарська Православна Церква вперше разом святкували святих братів літургією в соборі святого Олександра Невського, на якій присутні болгарський патріарх Неофіт та македонський архиєпископ Стефан з єпископами Наумом і Климентом. Особливо важливо, що під час літургії македонські єпископи були біля вівтаря церкви, а додаткову повагу до МПЦ висловив той факт, що архиєпископу Стефану було дозволено благословити Святим Хрестом від імені МПЦ.[34]

18 листопада 2017 року в програмі «Віра і суспільство з Гораном Благоєвим» на БНТ було представлено лист Македонського єпископату до Болгарського патріархату, в якому зазначалося, що Священний Синод Македонської Православної Церкви готовий визнати Болгарську церкву як церкву-мати, якщо вона визнає македонську церковну незалежність. Вперше Македонське архиєпископство говорить про свою материнську церкву, вперше офіційно згадує, що це БПЦ. Лист був надісланий Священним Синодом Македонської Церкви 9 листопада. До того часу Священний Синод не коментував існування такого листа, який став викликати сумнів у намірах єпископів.

Після суперечливих сигналів щодо пропозиції в листі, протягом наступних днів синод зазнав тиску громадськости та демонстрацій на підтримку прийняття пропозиції МПЦ. На засіданні 27 листопада Священний Синод виніс нечітке рішення, яке ні прийняло, ні відхилило пропозицію МПЦ-БПЦ стати «матір'ю» Македонської церкви. Синод вирішив допомогти у встановленні канонічного статусу Македонської Православної Церкви, призначивши спеціальну єпископську комісію для ведення переговорів з Македонською Православною Церквою та іншими Помісними Православними Церквами для вирішення цього питання. Тим часом починають виникати підозри щодо російського тиску на діяльність БПЦ з цього питання. На думку аналітиків, цей тиск є причиною того, що БПЦ затягнула свої дії щодо виконання прохання стати матір’ю-церквою Македонії.

22 лютого 2018 року міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров звинуватив МПЦ у політичних іграх та розколі проти Сербської православної церкви та заявив, що Македонська церква не має права на незалежність. Такі ж звинувачення звучали на адресу церков України та Чорногорії. Кілька днів потому помічник російського патріарха попередив Болгарську церкву не втискати Македонську церкву в розкол і що Македонська православна церква повинна вирішити своє питання шляхом діалогу з Сербською, а Болгарська православна церква повинна висловити свою позицію на знак солідарності з Белградом.

На своєму засіданні 14 травня 2018 року св. Синод вирішив, що делегація болгарської церкви не братиме участі в урочистостях з нагоди 1000-ліття заснування Охридської архиєпископії, на що було отримано запрошення від МПЦ. Також з'являється неофіційна інформація, що на тій же зустрічі св. Синоду було остаточно відхилено прохання МПЦ про те, щоб болгарська цепква стала її матір'ю. Крім того, було прийнято рішення про припинення діяльности спеціально створеної для цього комісії наприкінці 2017 року на чолі з єпископом Старозагорським Кипріаном. Також стверджується, що ці рішення були прийняті після візиту та рекомендацій російського лобіста генерала Решетнікова в Болгарії та його зустрічей у Санкт-Петербурзі. Синод, таким чином, практично обслуговує російські церковні інтереси на Балканах.[35]

Відносини з Московським патріархатомРедагувати

17 жовтня 2003 року прем'єр-міністр Македонії Бранко Црвенковський здійснив візит до Москви де зустрівся із патріархом РПЦ Алексієм ІІ. «Ми подолаємо цю ізоляцію, в якій сьогодні знаходиться Македонська Православна Церква», — запевнив тоді Алексій II.[36][37]

В іншому інтерв'ю (7 червня 2005 р.) голова Зовнішніх церковних зв'язків митрополит Російської ПЦ Іларіон (Алфеев) сказав: «Ми виходимо з того, що македонці (також як і серби) є братнім нам православним народом. Ми виходимо з того, що політичне становище, в якому знаходяться православні народи на Балканах дуже важке. І перед обличчям існуючих серйозних викликів краще бути разом. Ми завжди з болем сприймали той факт, що народ Республіки Македонії знаходиться поза спілкуванням з повнотою вселенського Православ'я, і ​​хотіли б допомогти подолати цю ситуацію».[38][36]

11 грудня 2009 р. (під час правління патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва)) заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату Микола Балашов ще раз відвідує Скоп'є де зустрівся із предстоятелем Македонської церкви. Тоді Балашов сказав: що незалежна держава повинна мати «незалежну церкву», і це повинно означати процес надання автокефалії Македонської ПЦ.[39]

Відносини з Православною церквою РумуніїРедагувати

  • У 1995 році з благословення Румунського Патріарха п. Теоктист дозволив двом тодішнім священнослужителям Константинопольського патріархату – монахам Атосу Науму та Климентію приєднатися до духовенства Румунської православної церкви, а звідти відповісти на заклик архиєпископа Михаїла про повернення македонських ченців з монастиря Атосу за чернецтво у Македонській православній церкві, а потім румунський єпископ Калінік у співслуженні з македонським митрополитом п. Петра, здійснив хіротонію двох македонських ченців, після чого ієродиякон Наум став ієромонахом, а чернець Климент отримав сан диякона.[40]
  • У серпні 2012 року Бігорський монастир обмінявся святими мощами з монастирем Робая Румунської православної церкви, під час якого єпископ їхньої єпархії Аргесулуї Ши Мускелулуї пан. Калінік та настоятелька Петронія Добреску, компетентні опікуни могили св. Миколая в місті Барі відокремити частинку від святих мощей Мирликського чудотворця, призначених для Бігорського монастиря.[41]

Відносини з Церквою ГреціїРедагувати

  • На похоронах президента Бориса Трайковського серед численних делегацій була і делегація Церкви Греції, до складу якої входили: митрополити Воденські Іоїл та Костурський Серафим, де їх вітали македонські церковні сановники.
  • Колишній грецький архиєпископ Христодулос тричі зустрічався з македонськими сановниками на прикордонному переході Негочані (Нікі) поблизу Флорини на його прохання зустрічався з митрополитом Петром, потім у солонійському готелі "Македонія" зустрічався з єпископами Петром, Тимотеєм та Наумом у Софії.[42]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://macedonism.org/устав-на-македонската-православна-цр/
  2. Nevill Forbes; Arnold J. Toynbee; D. Mitrany; D. G. Hogarth (2004). The Balkans: A History of Bulgaria, Serbia, Greece, Romania, Turkey. Digital Antiquaria. с. 28–29. ISBN 1-58057-314-2. 
  3. Treadgold, Warren T. (1997). A History of the Byzantine State and Society. Stanford University Press. с. 528. ISBN 1-58057-314-2. 
  4. Macedonia and Greece: the struggle to define a new Balkan nation By John Shea, p. 174
  5. РУССКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ XX ВЕК. 10 ОКТЯБРЯ. Процитовано 14 September 2014. 
  6. MACEDONIA: Why is state interfering in Orthodox dispute?. Forum18.org. Процитовано 2011-11-05. 
  7. MACEDONIA: Serbian Orthodox "will never get registration". Forum18.org. Процитовано 2011-11-05. 
  8. IWPR Institute for War & Peace Reporting. Iwpr.net. 1980-12-25. Процитовано 2011-11-05. 
  9. Christianity - Faith in God, Jesus Christ - Christian Living, Trivia. Архів оригіналу за 25 March 2006. Процитовано 14 September 2014. 
  10. Southeast Europe Online. Southeasteurope.org. Процитовано 2011-11-05. 
  11. Press Online. Lobi.com.mk. Процитовано 2011-11-05. 
  12. Eca 15. Hrw.org. 1999-10-31. Процитовано 2011-11-05. 
  13. Македонската Православна Црква со нов грб - Македонско хералдичко здружение. heraldika.org.mk. 
  14. Македонската архиепископия е готова да признае БПЦ за Църква-майка. "Вяра и общество с Горан Благоев", 18.11.2017.
  15. Рeшение на Св. Синод по повод отправено писмо от Македонската православна църква. 27 November 2017, Българска Патриаршия
  16. Bulgarian Holy synod will do all it can to make Macedonian church canonical. November 27, 2017.
  17. BOC accepted to be mother-church of MOC-OA. Kurir News Agency, 28.11.2017.
  18. Bulgarian Orthodox Synod supports the Macedonian Church strive for recognition. 30 November 2017.
  19. Orthodox Church of fYROMacedonia returns to normality ibna, 31 May 2018.
  20. The Ecumenical Patriarchate accepts the request of the Schismatic Church of Macedonia (FYROM) to examine its canonical status orthodoxie.com, 31 May 2018.
  21. Премиерот Спасовски оствари средба со Вселенскиот Патријарх г. г. Вартоломеј во седиштето Цариградската Патријаршија во Истанбул. Government of North Macedonia. 13 January 2020. Процитовано 14 January 2020. 
  22. The Ecumenical Patriarch Bartholomew had a meeting with the Prime Minister of North Macedonia, at Oliver Spasovski’s request, regarding the country’s ecclesiastical problem. Orthodox Times. 13 January 2020. Процитовано 14 January 2020. 
  23. Президент Македонії направив листа Вселенському патріарху про автокефалію. Духовний фронт (uk). 2020-09-21. Процитовано 2020-09-23. 
  24. Премиерот Заев во писмо до цариградскиот патријарх: Православниот народ во нашата земја заслужува црковна независност и автокефална Македонска Православна Црква – Охридска архиепископија со благослов и писмена одлука од цариградскиот патријарх Вартоломеј. Влада на Република Северна Македонија (mk). 2020-09-22. Процитовано 2020-09-23. 
  25. Прем'єр-міністр Македонії звернувся до Вселенського патріарха з проханням про церковну автокефалію. Духовний фронт (uk). 2020-09-25. Процитовано 2020-10-04. 
  26. Патріарх Варфоломій зустрівся з послом Північної Македонії. Духовний фронт (uk). 2020-09-24. Процитовано 2020-10-04. 
  27. Δεν τίθεται θέμα Αυτοκεφαλίας των Σκοπίων δηλώνει το Φανάρι στον "Εθνικό Κήρυκα" (el). Процитовано 2020-10-19. 
  28. МПЦ денес. Официална уеб страница на Македонската православна църква – Охридска архиепископия. Процитовано 27 ноември 2017.  Шаблон:Икона
  29. Две нови епархии на место Полошко-кумановската
  30. „Синодот на МПЦ аминува втора епархија за Македонците во Австралија“, Дневник, година XX, број 5993 петок, 19 февруари 2016, стр. 3.
  31. http://denesen.mk/web/?p=17510
  32. Экзарх Константинополя на Украине: нельзя делать церковь заложницей чьих-то амбиций. Би-би-си, 11.01.2018.
  33. http://vecer.mk/makedonija/noviot-bugarski-patrijarh-treba-da-go-prodolzhi-korektniot-odnos-kon-mpc
  34. www.dnevnik.mk. Архів оригіналу за 2016-04-02. Процитовано 2016-11-02. 
  35. faktor.bg
  36. а б Petrov, Theodor (2018-10-02). Όταν το Πατριαρχείο Μόσχας στήριζε το αυτοκέφαλο της «Μακεδονικής» Εκκλησίας. Tribune.gr (el). Процитовано 2020-10-04. 
  37. Русская Православная Церковь готова помочь Македонской Церкви / Православие.Ru. pravoslavie.ru (ru). Процитовано 2020-10-04. 
  38. Протоиерей Николай Балашов: "Не думаю, что было бы полезно брать пример с протестантов". Благовест-Инфо. www.blagovest-info.ru. Процитовано 2020-10-04. 
  39. Dnevnik, Агенция Фокус, в. Македонската църква е готова да приеме статут на "самостоятелна църква". dveri.bg (bg-bg). Процитовано 2020-10-04. 
  40. http://www.utrinski.mk/?ItemID=949D4FACC8EA684A89AC9985D3BB133C
  41. http://www.bigorski.org.mk/index.php?content_type=nastani&action=details&record_id=841
  42. http://preminportal.com.mk/content/view/1137/64/

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати