М'я́та (Mentha) — рід рослин родини глухокропивових. Усі види (згідно з Plants of the World Online 24 види[1]) дуже запашні, більшість з них містить багато ментолу.

М'ята
20160824Mentha spicata2.jpg
Mentha spicata
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Nepetoideae
Триба: Mentheae
Рід: М'ята (Mentha)
L., 1753
Типовий вид
Mentha spicata
Commons-logo.svg Вікісховище: Mentha

Слово «м'ята» є «словом-вандервортом», поширеним у багатьох мовах, українська назва походить від прасл. *męta, *męty, яке походить від дав.-гр. μίνθη, через латинське, й можливо, германське посередництво; латинська й давньогрецька назви походять з якоїсь доіндоєвропейської мови середземноморського ареалу[2].

Рослини роду м'ята суттєво різняться за хімічним складом утворених при метаболізмі летких речовин — метаболітів, так званих ЛАР. Це проявляється в різному запаху, та в різному складі ефірних олій.

Перцева м'ята (велике листя) та корсиканська

ОписРедагувати

Трави однорічні чи багаторічні, ароматичні, часто з кореневищами або зі столонами. Верхнє листя сидяче або майже сидяче, краї зубчасті, дрібнозубчасті або округлозубчасті; приквітки від ланцетних до лінійних. Суцвіття від 2–6 до багатоквіткових. Чашечка від лійкоподібної до дзвоноподібної, 10-13-жильна, горло голе або волосисте, кінцівка однаково 5-зубчаста або 2-губна, верхня губа 3-зубчаста, нижня губа 2-зубчаста. Віночок воронкоподібний, ± рівний або майже рівний, кінцівка 4-лопатева; часточки рівні, цілі, верхня частка трохи ширша. Тичинки 4. Горішки малі, яйцюваті чи кулясті, сухі, гладкі або злегка горбчасті, верхівка округла, рідко волосиста[3][4].

ВидиРедагувати

Поширені в УкраїніРедагувати

Інші видиРедагувати

Гібридні видиРедагувати

ПоширенняРедагувати

Представники роду поширені здебільшого в помірних областях Північної півкулі, але кілька видів — у Африці, Південно-Східній Азії й Австралазії. Ряд видів широко культивується в багатьох регіонах світу через ароматичні властивості й було розроблено багато сортів[1][3].

ЗастосуванняРедагувати

Загальні пунктиРедагувати

М'ята широко використовується — в харчових продуктах, в косметиці — Mentha arvensis і м'ята перцева (Mentha piperita), в фітотерапії та ароматерапії (м'ята перцева, м'ята водяна (Mentha aquatica), м'ята болотна (Mentha pulegium), та ін.) а також в фармакології (переважно настоянка м'яти перцевої). Із свіжої та висушеної трави м'яти перегонкою одержують ефірну олію, з якої одержують натуральний ментол (переважно кристалізацією при −40 °C). М'ята використовується для додання смаку їжі та напоям. Листя також є популярним інгредієнтом зубної пасти, рідини для полоскання рота, м'ятних відварів і жувальних гумок. М'ята застосовується як харчова рослина для вигодовування деяких метеликів, у тому числі метелика Spilarctia luteum.

Користь для здоров'яРедагувати

М'ята є хорошим джерелом вітамінів і антиоксидантів, містить достатню кількість фосфору, кальцію, заліза, клітковини та марганцю — це корисно для покращення імунітету. Однак склад поживних речовин різний для різних сортів.

Листя м'яти століттями використовувалися як засіб від проблем з травленням, таких як газоутворення, здуття живота та нетравлення. М'ята також ефективна при лікуванні нудоти та полегшенні ранкової нудоти. Дослідження на тваринах показують, що м'ятний чай може знизити артеріальний тиск. Ментол, активний інгредієнт перцевої м’яти, відомий як ефективний протинабряковий засіб, саме тому ментол широко використовується в сиропах від кашлю. М'ята також містить розмаринову кислоту, рослинну сполуку, також знайдену в розмарині, яка пов'язана зі зменшенням симптомів алергічних реакцій, таких як нежить, свербіж очей і астма. Запах м'яти позитивно впливає на настрій, позбавляє стресу. Дослідження показали, що олія м'яти перцевої може ефективно вбивати бактерії, у тому числі звичайні харчові бактерії кишкова паличка (E. coli), Listeria та Salmonella, Staphylococcus та бактерії, пов'язані з пневмонією. Олія перцевої м'яти традиційно використовується для полегшення болю, пов'язаного з артритом, протягом багатьох років, однак недостатньо доказів на підтримку знеболювальної дії м'яти перцевої. Потужні антибактеріальні, протигрибкові та протизапальні властивості м'яти роблять її ефективною для лікування таких проблем зі шкірою, як акне та шрами. Вважається, що олія м'яти допомагає стимулювати ріст волосся та боротися з випаданням, оскільки трава містить велику кількість каротину та антиоксидантів. Дослідження показують, що листя м'яти корисні для здоров'я мозку; різні дослідження виявили, що екстракти м'яти мають потенціал для лікування симптомів хвороби Альцгеймера, запах м'яти може покращити когнітивні функції, покращити пам`ять і підвищити пильність[5].

ПротипоказанняРедагувати

У рідкісних випадках споживання м'яти може викликати алергічну реакцію. При прийманні у великих кількостях ментол у м'яті може викликати печію, нудоту, біль у животі та сухість у роті. Протипоказано вживати м'яти людям, у яких є гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Також не рекомендується м'ята людям із сечокам'яною хворобою. Не рекомендується м'ята людям, які приймають ліки від діабету або проблем з артеріальним тиском, оскільки деякі дослідження показують, що трава може знизити рівень цукру в крові та артеріальний тиск. Мало відомо про безпеку вживання м'ятного чаю або олії м'яти перцевої під час вагітності або годування груддю, тому цього не рекомендують робити. Не рекомендується використовувати олію перцевої м'яти немовлятам або маленьким дітям, оскільки це може негативно вплинути на їх дихання[5].

Хемотипи та головні компонентиРедагувати

Найвідомішими компонентами, що зумовлюють аромат свіжої м'яти, та її використання, є ментол та ментон[en]. У м'яті у незначній кількості міститься також терпен ментлактон.

ІншеРедагувати

  • На честь цього роду рослин названо астероїд 1078 Мента.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 11.08.2020.  (англ.)
  2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 548. — ISBN 5-12-001263-9.
  3. а б Flora of China. eFloras. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 11.08.2020.  (англ.)
  4. Flora of Pakistan. eFloras. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 11.08.2020.  (англ.)
  5. а б Longjam Dineshwori (22.06.2022). Mint leaves (Pudina): Health Benefits, Uses, Side Effects And More. TheHealthSite.com. Процитовано 25.09.2022.  (англ.)

ПосиланняРедагувати