Лихачов Дмитро Сергійович
Дмитро́ Сергі́йович Лихачо́в (рос. Дмитрий Сергеевич Лихачёв; 15 (28) листопада 1906, Санкт-Петербург — 30 вересня 1999, Санкт-Петербург) — радянський і російський філолог, історик, текстолог, академік АН СРСР, потім РАН.
Автор фундаментальних праць присвячених історії давньоруської літератури, текстології.
Біографія
ред.Походить з родини старообрядців. За царату навчався в гімназії, потім в реальному училищі К. Мая, потім в радянській школі імені Л. Лентовської, яку значно пізніше перейменують у його честь.
Студент Ленінградського державного університету, факультет суспільних наук, романо-німецька і російсько-слов'янська секція до 1928 р. Брав участь у напівжартівливій студентській «Космічній академії наук», де зробив доповідь про небажаність зміни Леніном старої російської орфографії, «ворогом Церкви Христової і народу російського». Університет давно був під пильним наглядом ЧК. Жартівливої доповіді було достатньо для арешту 22 -річного студента 8 лютого 1928 р. і заслання в Соловецький табір особливого призначення (як політв'язень, тобто найгірша з категорій в'язнів).
Дивом уник розстрілу, що провели в концтаборі на честь ювілейних роковин більшовицького перевороту 1917 року.
- Був звільнений у листопаді 1931 року з переведенням на будівництво Біломоро-Балтійського каналу. Як ударник праці звільнений 1932 року.
- 1932-1934 рр. — літературний редактор Соцекгіза, потім коректор друкарні «Комінтерн» (Ленинград). Перейшов на працю у видавництво Академії наук СРСР, Ленінградське відділення.
- 1935 р. — узяв шлюб з З. Макаровою. Мав двох дочок-близнюків.
- 1936 р. — за клопотанням президента Академії наук Карпинського, з Лихачова зняли судимість.
- 1938—1954 рр. — науковий співробітник Інституту російської літератури АН СРСР в Ленінграді. Кандидат філологічних наук з 1941 року. У 1942 р. евакуйований з родиною з блокадного Ленінграда.
- 1946-1953 рр. — доцент, з 1951 р. професор Ленінградського державного університету. З 1947 р. доктор філологічних наук. 1948—1999 рр — член Наукової ради Інституту російської літератури АН СРСР.
- 1952 р. як член редколегії отримав Сталінську премію другої ступіні за накову книгу «Історія культури Стародавньої Руси», Т 2. З 1953 р. обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР.
- 1959 р. — член Наукової ради Музею староруського мистецтва імені Андрія Рубльова в Москві.
- 1960—1999 рр. — член Наукової ради Державного Руського музею в Ленінграді.
- 1965-1966 рр. — член Організаційного комітета Всерадянської спілки охорони пам'яток історії і культури. З 1967 р. — почесний доктор Оксфордського університету (Велика Британія).
- 1969 р.- Державна премія СРСР за наукову працю «Поетика стародавньої руської літератури».
- 1970 р. — обрання дійсним членом Акадмії наук СРСР.
- 1986 р. у зв'язку з 80-річчям з дня народження і науковим внеском отримав звання Героя Соціалістичної праці, орден Леніна і золоту медаль «Серп і Молот».
- 1986-1993 рр. - 1-й керівник правління Радянського фонду культури, з 1991 року (після розвалу СРСР) Російського фонду культури.
- 1989 р. — 1-ша Європейська премія за культурну діяльність.
- 1993 — першим після Жовтневого перевороту отримав звання Почесного громадянина Санкт-Петербурга.[2]
- 1997 р. — премія Президента РФ в галузі літератури і мистецтва.
- 1998 р. — перший кавалер відродженого ордена апостола Андрія Першозванного.
Помер 30 вересня 1999 року в Петербурзі. Був похованний 4 жовтня на Комаровському кладовищі.
Бібліографія (неповна)
ред.- 1945 — «Национальное самосознание Древней Руси»
- 1945 — «Новгород Великий»
- 1946 — «Культура Руси эпохи образования Русского национального государства. (Конец XIV-начало XVI в.)»
- 1947 — «Русские летописи и их культурно-историческое значение»
- 1952 — «Возникновение русской литературы»
- 1958 — «Человек в литературе Древней Руси»
- 1962 — «Текстология: На материале русской литературы Х — XVII вв»
- 1962 — «Культура Руси времени Андрея Рублева и Епифания Премудрого (конец XIV — начало XV в.)»
- 1971 — «Художественное наследие Древней Руси и современность»
- 1973 — «Развитие русской литературы Х — XVII вв.: Эпохи и стили»
- 1975 — «Великое наследие: Классические произведения литературы Древней Руси»
- 1978 — «Слово о полку Игореве» и культура его времени"
- 1981 — «Литература — реальность — литература»
- 1982 — «Поэзия садов: К семантике садово-парковых стилей»
- 1983 — «Земля родная»—М.,Просвещение, 256 с., 250 тис. пр., т. п., А5, іл., передм., рекоменд. літ., зміст., 2 види паліт.:5 і 7.
- 1985 — «Прошлое — будущему: Статьи и очерки»
- 1985 — «Письма о добром и прекрасном»
- 1986 — «Исследования по древнерусской литературе»
- 1987 — «Великий путь: Становление русской литературы XI — XVII вв.»
- 1989 — «Заметки и наблюдения: Из записных книжек разных лет»
- 1989 — «О филологии»
- 1990 — «Школа на Васильевском: Книга для учителя»
- 1991 — «Я вспоминаю»
- 1991 — «Книга беспокойств»
- 1992 — «Русское искусство от древности до авангарда»
- 1993 — «Статьи ранних лет»
- 1993 — «Великая Русь: История и художественная культура X—XVII века» — у співпраці з Г. К. Вагнер, Г. І. Вздорнов та Р. Г. Скринніков.
- 1996 — «Очерки по философии художественного творчества»
- 1997 — «Об интеллигенции: Сборник статей»
- 1998 — «Слово о полку Игореве и культура его времени. Работы последних лет»
Див. також
ред.- Пушкінський Дім
- Літературознавство
- 2877 Лихачов — астероїд, названий на честь науковця.
Примітки
ред.- ↑ https://www.amacad.org/person/dmitrii-sergeevich-likhachev
- ↑ [Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016. Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга (рос.)]
Джерела. Ресурси інтернету
ред.- Библиография трудов Д. С. Лихачёва [Архівовано 4 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Гатчинские тропинки Дмитрия Сергеевича Лихачёва [Архівовано 7 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Год Д. С. Лихачёва (рос.)
- Луков Вл. А. Концепция теоретической истории литературы Д. С. Лихачёва [Архівовано 7 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Международный благотворительный фонд имени Д. С. Лихачёва [Архівовано 29 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Площадь Д. С. Лихачёва [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.], lihachev.ru. (рос.)
- http://leksika.com.ua/12870219/ure/lihachov [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- О. В. Ясь. Лихачов Дмитро Сергійович [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.]
Критичні роботи з приводу позицій Лихачова
ред.- Білоус П. В. Читаючи Дмитра Лихачова // Слово і Час. № 5, 2011.
- Проскурин П. Л. Из дневника писателя, Литературная Россия. 25.11.2005. № 47.
- Федюнькин Е. Д. Склока о полку Игореве, Вести Дубны, 1998.
- Ямщиков С. В. Засохшая «совесть нации». Триумф попсы [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Золотой Лев. № 93-94.