Відкрити головне меню

Ліам Міллер (англ. Liam Miller, 13 лютого 1981, Корк — 9 лютого 2018, Корк) — ірландський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Ф
Ліам Міллер
Liam Miller.jpg
Особові дані
Народження 13 лютого 1981(1981-02-13)
  Корк, Ірландія
Смерть 9 лютого 2018(2018-02-09) (36 років)
  Корк, Ірландія
Зріст 170 см
Вага 66 кг
Громадянство Flag of Ireland.svg Ірландія
Позиція півзахисник
Номер 22
Юнацькі клуби
1997-1999 Шотландія «Селтік»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1999–2001 Шотландія «Селтік» 1 (0)
2001–2002   Данія «Орхус» 18 (0)
2002–2004 Шотландія «Селтік» 25 (2)
2004–2005 Англія «Манчестер Юнайтед» 9 (0)
2005–2006   Англія «Лідс Юнайтед» 28 (1)
2006–2009 Англія «Сандерленд» 57 (3)
2009   Англія «КПР» 13 (0)
2009–2011 Шотландія «Гіберніан» 66 (7)
2011–2013 Австралія «Перт Глорі» 49 (2)
2013–2014 Австралія «Брисбен Роар» 24 (3)
2014 Австралія «Мельбурн Сіті» 2 (0)
2015 Ірландія «Корк Сіті» 29 (0)
2016 США «Вілмінгтон Гаммергедс» 25 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1998 Ірландія Ірландія U-16 9 (0)
1998–1999 Ірландія Ірландія U-18 7 (0)
2002 Ірландія Ірландія U-20 4 (0)
2001–2003 Ірландія Ірландія U-21 11 (0)
2004–2009 Ірландія Ірландія 21 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Вихованець шотландського клубу «Селтік», 2001 року підписав з «кельтами» свій перший професійний контракт. Того ж року був відданий на півроку за орендною угодою в данський клуб «Орхус», за який футболіст відіграв 18 матчів. Повернувшись на «Селтік Парк», ірландець два роки не міг завоювати місце в основному складі «кельтів». У сезоні 2003/04 Міллер нарешті відіграв більш-менш повний сезон за «біло-зелених», взявши участь в 40 іграх.

По закінченні сезону ірландець відмовився укладати з глазговцями нову угоду про співпрацю і перебрався в Англію, де підписав контракт з клубом «Манчестер Юнайтед»[1]. У складі «червоних дияволів» закріпитися не зміг, провівши за два роки в складі «манкуніанців», всього 22 матчі. Другу половину сезону 2005/06 Міллер грав на правах оренди в клубі «Лідс Юнайтед»[2]. У 2006 році Ліам перейшов в «Сандерленд». Також з 2004 по 2009 рік виступав за збірної Ірландії. Провів у її складі 21 матч, забив 1 гол.

У січні 2009 року новим роботодавцем ірландця став клуб «Квінз Парк Рейнджерс», ряди якого він поповнив за орендною угодою. У вересні цього ж року Міллер підписав контракт з шотландським «Гіберніаном», за який виступав протягом двох сезонів. Влітку 2011 року після закінчення свого контракту з единбургцями хавбек перебрався в Австралію, де грав за клуби клубом «Перт Глорі»[3], «Брисбен Роар» та «Мельбурн Сіті». У 2015 році він приєднався до своєї команди «Корк Сіті» з рідної Іраландії, а через рік грав в американському «Вілмінгтон Гаммергедс».

Міллер помер від раку у віці 36 років.

Зміст

Ранні рокиРедагувати

Ліам Міллер народився 13 лютого 1981 року в ірландському місті Корк у релігійній сім'ї робітників[4]. Його батько, за національністю — шотландець, мати — ірландка. У більш пізніх інтерв'ю Міллер розповідав, що релігія і футбол були в його родині на першому місці[5]. Отримав освіту, закінчивши коледж «Коучфорд» (англ. Coachford College), розташований в його рідному місті[6].

Клубна кар'єраРедагувати

«Селтік»Редагувати

У 1997 році 16-річний Міллер зацікавив шотландський «Селтік», який і запропонував ірландцю контракт гравця дублюючої команди. 21 травня 2000 року Ліам дебютував у складі глазговців у матчі, де «біло-зелені» зустрічалися з «Данді Юнайтед»[7]. 24 серпня цього ж року, Міллер вперше вийшов в єврокубковому поєдинку — сталося це в грі на Кубок УЄФА проти «Женесса» з Люксембурга[8].

У сезоні 2001/02 ірландець був відданий в піврічну оренду в данський клуб «Орхус», за який провів 18 матчів[9]. По закінченні терміну оренди данці хотіли викупити права на Міллера, запропонувавши «Селтіку» 300 тисяч фунтів стерлінгів за ірландця. Однак «кельти» відкинули цю пропозицію, повернувши Ліама в свої ряди[10].

30 вересня 2003 року Ліам забив один з двох голів у матчі Ліги чемпіонів, де «кельти» зустрічалися з французьким «Ліоном». Поєдинок закінчився з рахунком 2:0 на користь глазговців.

18 жовтня цього ж року, двічі вразивши ворота «Гарт оф Мідлотіан», Міллер відкрив рахунок своїм голам за «біло-зелених» в шотландській Прем'єр-лізі[11].

Все це змусило наставника «Селтіка» Мартіна О'Ніла поквапити керівництво «кельтів» зробити пропозицію нового контракту ірландцю, оскільки поточна угода з Міллером минала вже в кінці сезону 2003/04[1][12]. Однак несподівано на молодого Ліама вийшов англійський «Манчестер Юнайтед», з яким півзахисник і підписав попередній контракт у січні 2004 року[1][13]. Це рішення Міллера викликало велике розчарування з боку О'Ніла, який в одному з інтерв'ю зізнався, що «хотів побудувати навколо молодого перспективного ірландця всю гру своєї команди»[14]. Сам Міллер говорив про те, що він дуже вдячний північноірландському фахівцю за те, що той «по суті навчив його грати у футбол»[5].

Перехід ірландця в «Манчестер» викликав бурю обурення серед фанатів «Селтіка», які звинуватили керівництво «біло-зелених» в надмірному затягуванні питання за контрактом Ліама[15].

«Манчестер Юнайтед»Редагувати

1 липня 2004 року Міллер офіційно став гравцем «червоних дияволів». Перший гол у футболці свого нового клубу ірландець забив 26 жовтня цього ж року, вразивши ворота «Кру Александри» в матчі Кубка Ліги[16]. Однак за два сезони, проведених у складі «Юнайтед» Ліам зіграв лише 22 гри, забивши 2 голи.[4] Тим не менш пізніше Міллер заявляв із цього приводу:

« Я не шкодую про час, проведений в Манчестері. Адже я був частиною великої команди і працював під керівництвом великого Алекса Фергюсона[1][5]. »

4 листопада 2005 року Ліам був відданий за орендною 3-місячною угодою в «Лідс Юнайтед»[17], яка потім була продовжена до кінця сезону 2005/06[18]. У білій футболці йоркширського клубу ірландець забив один гол — 19 листопада півзахисник вразив ворота «Саутгемптона»[19]. Зіграв важливу роль у перемозі «Лідса» за сумою двох зустрічей над клубом «Престон Норт Енд» у півфіналі плей-офф Ліги за вихід у прем'єр-лігу. У фіналі «Юнайтед» чекала невдача — 21 травня на стадіоні «Міленіум» вони програли «Вотфорду» з рахунком 0:3 і не змогли пробитися в елітний англійський дивізіон[20]. За «павичів» Міллер зіграв 28 ігор, забив 1 гол[4].

В липні 2006 року газета «Daily Telegraph» повідомила, що «Манчестер Юнайтед» готовий продати Ліама, якщо на нього надійде відповідне пропозицію[21]. Це стало ще більш зрозуміло, коли 16 липня Міллер не потрапив навіть у заявку на товариський матч «манкуніанців» проти «Орландо Пайретс» незважаючи на те, що склад команди склали гравці запасу та молодь з Академії[22].

31 серпня ірландець поповнив ряди «Сандерленда», поставивши підпис під 3-річним контрактом[23]. Міллер покинув «Манчестер», відігравши за нього в Прем'єр-лізі лише 9 матчів за два сезони[4].

«Сандерленд»Редагувати

 
30 липня 2007 ріка. Товариський матч «Корк Сіті» — «Сандерленд». Міллер подає кутовий.

Дебют Ліама в офіційному матчі за «Сандерленд» відбувся 9 вересня 2006 року, коли «чорні коти» на стадіоні «Прайд Парк» переграли «Дербі Каунті» 2:1[24]. У своїй наступній грі, що відбулася 13 вересня, ірландець забив свій перший гол за нову команду в поєдинку проти «Лідс Юнайтед» — Міллер відкрив рахунок у цьому матчі, на 28-й хвилині перекинувши м'яч через голкіпера «павичів» Тоні Ворнера, який далеко вийшов з воріт[25][26].

6 січня 2007 року Ліам був вилучений з поля в півфінальному матчі Кубку Англії з «Престоном», отримавши другу жовту картку вже на 37-й хвилині поєдинку. В результаті «чорні коти» зазнали поразки — 0:1[27]. За підсумками сезону 2006/07 «Сандерленд» здобув право грати у Прем'єр-лізі в наступному футбольному році.

Перший гол за «Сандерленд» у вищому дивізіоні Англії Міллер забив 22 вересня, вразивши ворота «Мідлсбро»[28]. 8 грудня Ліам був вдруге за рік вилучений з поля — сталося це в поєдинку проти «Челсі», коли ірландець посварився з перуанським нападником лондонців, Клаудіо Пісарро[29].

27 лютого 2008 ріка наставник «Сандерленда» Рой Кін виставив Міллера на трансфер — офіційною причиною цього була названа «недисциплінованість півзахисника на полі», а також «часті запізнення на тренування команди»[30]. У пресі повідомлялося про інтерес до ірландця канадського клубу «Торонто», в якому на той момент вже грали колишні гравці «чорних котів» — Денні Дічіо, Карл Робінсон і Енді Велш[31].

«Квінз Парк Рейнджерс»Редагувати

У січні 2009 року інтерес до Міллера озвучив клуб «Квінз Парк Рейнджерс», який заявив про готовність взяти Ліама в оренду. Керівництво «Сандерленда» відповіло, що готове розглянути пропозицію «обручів»[32]. В результаті на наступний день Міллер став гравцем «Рейнджерс», який взяв півзахисника в оренду з правом викупу на нього прав по закінченні сезону 2008/09[33][34]. 19 травня цього ж року термін позички Міллера в лондонському клубі закінчився, а керівництво «обручів» відмовилося укладати з Ліамом постійну угоду про співпрацю[35]. Таке ж рішення прийняв «Сандерленд», а оскільки контракт ірландця з «чорними котами» закінчувався влітку, то півзахисник 31 липня став вільним агентом.

«Гіберніан»Редагувати

У зв'язку з тим, що пропозицій по роботі не було, Міллер практично все літо 2009 року тренувався з різними ірландськими клубами для підтримки спортивної форми[1]. Однак у вересні про безробіття Ліама дізнався наставник шотландського «Гіберніана», Джон Г'юз, який дуже здивувався такому положенню справ[1]. Тренер «гібс» не став довго роздумувати і практично відразу запропонував Міллеру 2-річну угоду[36], яку ірландець з готовністю підписав. З цього часу півзахисник став ключовим гравцем, його полюбили вболівальники единбургського клубу, давши йому гучне прізвисько «Король Гіберниана» (англ. King of Hibs)[14].

13 вересня 2009 року Ліам дебютував за «біло-зелених» в матчі проти «Гамільтон Академікал». У листопаді цього ж року Міллер удостоївся звання «Гравця місяця шотландської Прем'єр-ліги»[1][37]. У першому сезоні за «Гібс» він провів 38 зустрічей, забив 2 голи[38].

У новому футбольному році ірландець знову почав демонструвати відмінну гру, чого не можна було сказати про решту команді. У результаті восени 2010 року за погані результати «біло-зелених» з поста наставника «Гиберниана» був звільнений Джон Г'юз[39]. У січні 2011 року новий тренер единбургців Колін Колдервуд для посилення лінії півзахисту підписав трьох гравців цього амплуа, і, незабаром після цього, вперше за весь час перебування Міллера в Шотландії, Ліам, будучи здоровим, не вийшов на два матчі свого клубу в основному складі[40]. Тим не менш наставник «гібс» відзначив високий клас ірландця, і висловив надію, що така сильна конкуренція підштовхне хавбека до набуття більш гарної спортивної форми[40]. У березні того ж року Міллер заявив про те, що він щасливий в Единбурзі[41]. Незважаючи на це, керівництво «Гіберніана» не змогло прийти з представниками Ліама до угоди про продовження контракту, що закінчувався влітку півзахисника, і 1 червня хавбек покинув стан «біло-зелених» в статусі вільного агента[3].

АвстраліяРедагувати

3 червня стало відомо, що Міллер перебрався в Австралію, де уклав дворічний контракт з клубом «Перт Глорі»[42]. 9 жовтня ірландець дебютував у першому складі «Глорі», відігравши весь матч проти команди «Аделаїда Юнайтед»[43]. 29 січня 2012 року Ліам вперше відзначився голом за «Перт Глорі», відзначившись точним результативним ударом у поєдинку проти тієї ж «Аделаїди Юнайтед»[44].

17 квітня 2013 року було оголошено, що Міллер не підпише нову угоду з «Пертом», незважаючи на пропозицію, яка йому надійшла. Натомість він приєднався до «Брисбен Роар» на правах вільного агента, підписавши дворічну угоду 22 травня[45]. Вже 20 липня Мілер зіграв у Матчі всіх зірок A-Ліги проти «Манчестер Юнайтед», програвши 1:5 своїй колишній команді на стадіоні «Австралія» в Сіднеї[46]. 4 травня 2014 року Міллер зіграв у Великому фіналі А-Ліги чемпіонів, перемігши «Вестерн Сідней Вондерерз» (2:1) і ставши чемпіоном Австралії[47].

Завершення кар'єриРедагувати

30 жовтня 2014 року Міллер був звільнений з «Брисбена»[48][49] і через одинадцять днів після виходу підписав контракт з іншим клубом A-Ліги «Мельбурн Сіті», приєднавшись до співвітчизника Дам'єна Даффа[50]. Загалом виступав у команді до кінця грудня[51].

15 січня 2015 року Міллер повернувся на батьківщину, ставши гравцем клубу «Корк Сіті»[52]. Ліам дебютував за команду 7 березня у грі з «Слайго Роверз» (1:1)[53]. Міллер був основним гравцем у своєму єдиному сезоні в клубі, але 19 січня 2016 року він вирішив піти[54] .

18 лютого 2016 року підписав контракт з американським клубом «Вілмінгтон Гаммергедс» з United Soccer League[55], який став останнім у тривалій кар'єрі футболіста.

У 2017 році Міллер був асистентом тренера у іншому клубі USL «Реал Монаркс». Він залишив посаду у листопаді через лікування раку[56]. Помер 9 лютого 2018 року, лише чотири дні не доживши до свого 37-річчя[57].

Виступи за збірніРедагувати

1998 року дебютував у складі юнацької збірної Ірландії, взяв участь у 16 іграх на юнацькому рівні. У 1998 році Міллер став чемпіоном континенту, перемігши на європейській першості серед юнаків до 17 років, що проходив у Шотландії. У фіналі турніру «хлопці у зеленому» переграли однолітків з Італії.

Протягом 2002—2003 років залучався до складу молодіжної збірної Ірландії. На молодіжному рівні зіграв у 15 офіційних матчах[13].

 
6 лютого 2008 року. Товариський матч Ірландія — Бразилія. Міллер в оточенні гравців «селесао»

Дебют Міллера в національній збірної відбувся 31 березня 2004 року, коли «хлопці у зеленому» в товариській зустрічі переграли Чехію з рахунком 2:1. Сам Ліам в цьому поєдинку вийшов на заміну на 69-й хвилині гри замість Гарі Догерті[58]. Свій перший і єдиний гол за ірландців Міллер забив 1 березня 2006 року, вразивши ворота збірної Швеції[59].

Незважаючи на перерву у клубній кар'єрі Ліама, що трапився влітку 2009 року, наставник ірландців Джованні Трапаттоні, продовжував викликати його до складу національної команди[1]. Пізніше Міллер заявив з цього приводу:

« Я дуже вдячний Джованні. Я був без ігрової практики, тому він по праву міг би залишити мене за бортом національної команди. Однак робити цього не став, показавши, що вірить у мене. Це для мене найцінніше[1]. »

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 21 матч, забивши 1 гол.

Клубна статистикаРедагувати

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Кубок Ліги Плей-оф Ліги Єврокубки Разом
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Селтік 1999/00 1 0 1 0
2000/01 1 0 1 0
2002/03 1 0 1 0 2 0
2003/04 25 2 1 0 1 0 13 3 40 5
Усього за «Селтік» 26 2 1 0 2 0 0 0 15 3 44 5
Орхус 2001/02 18 0 18 0
Манчестер Юнайтед 2004/05 8 0 4 0 2 1 5 0 19 1
2005/06 1 0 1 1 1 0 3 1
Усього за «Манчестер Юнайтед» 9 0 4 0 3 2 0 0 6 0 22 2
Лідс Юнайтед 2005/06 28 1 2 0 3 0 33 1
Сандерленд 2006/07 30 2 1 0 31 2
2007/08 24 1 1 0 25 1
2008/09 3 0 1 0 4 0
Усього за «Сандерленд» 57 3 1 0 2 0 0 0 0 0 60 3
Квінз Парк Рейнджерс 2008/09 13 0 13 0
Гіберніан 2009/10 33 2 4 0 1 0 38 2
2010/11 33 5 2 0 1 0 2 0 38 5
Усього за «Хайберніан» 66 7 6 0 2 0 0 0 2 0 76 7
Перт Глорі 2011/12 25 2 25 2
2012/13 24 0 24 0
Усього за «Перт Глорі» 49 2 0 0 0 0 0 0 0 0 49 2
Брисбен Роар 2013/14 22 3 22 3
2014/15 2 0 2 0
Усього за «Брисбен Роар» 24 3 0 0 0 0 0 0 0 0 24 3
Мельбурн Сіті 2013/14 2 0 2 0
Корк Сіті 2015 29 0 4 0 0 0 0 0 2 0 35 0
Вілмінгтон Гаммергедс 2016 25 1 2 0 27 1
Всього за кар'єру 338 19 20 0 9 2 3 0 25 3 402 24

Матчі і голи за збірну ІрландіїРедагувати

Разом: 21 матч / 1 гол; 8 перемог, 8 нічиїх, 5 поразок.

Зведена статистика ігор/голів за збірнуРедагувати

Виступи за збірну
Збірна Рік Відбіркові матчі ЧС Фінальні матчі ЧС Відбіркові матчі ЧЄ Фінальні матчі ЧЄ Товариські матчі Разом
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Ірландія 2004 1 0 6 0 7 0
2005 3 0 3 0
2006 3 1 3 1
2007 2 0 2 0
2008 1 0 3 0 4 0
2009 1 0 1 0 2 0
Всього за кар'єру 3 0 0 0 2 0 0 0 16 1 21 1

Титули і досягненняРедагувати

«Селтік»: 2000/01, 2003/04
«Селтік»: 2000/01, 2003/04
«Селтік»: 1999/00, 2000/01
«Брисбен Роар»: 2013/14

Особисті досягненняРедагувати

  • Молодий гравець місяця шотландської Прем'єр-ліги: жовтень 2003
  • Гравець місяця шотландської Прем'єр-ліги: жовтень 2009

Особисте життяРедагувати

Міллер був одружений. Разом зі своєю дружиною Клер Ліам ростив двох синів, Кору і Лео, і дочку Белл[60][61]. Захоплювався гольфом. Улюбленим своїм фільмом Ліам називав «Аватар» Джеймса Кемерона, місцем відпочинку — місто Дубай у ОАЕ[62]. Ідеалом для футболіста Міллера служила легенда «Манчестер Юнайтед» Ерік Кантона. Кращими друзями ірландця були Ейден Макгіді і Джон О'Ші[63].

У листопаді 2017 року стало відомо, що Міллеру поставлений діагноз рак підшлункової залози[64][65][66]. 9 лютого наступного року Ліам помер[67][68].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к The world's a stage for Miller – Scotsman.com Sport. "Sport.scotsman.com". Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 2010-01-28. (англ.)
  2. Liam Miller. "Stretford End". Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 2008-10-04. (англ.)
  3. а б Liam Miller leaves Hibs for Perth Glory in Australia. BBC Sport. 3 June 2011. Процитовано 2011-06-07. (англ.)
  4. а б в г Liam Miller. "Soccerbase". Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 2008-04-10. (англ.)
  5. а б в Webchat with John O ' Shea & Liam Miller. Eircom. Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 10 April 2008. (англ.)
  6. Life after Coachford College - Past Pupils. "Coachford College". Архів оригіналу за 2003-06-22. Процитовано 10 April 2008.  Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)(англ.)
  7. Liam Miller. Manutd zone. Архів оригіналу за 2008-04-03. Процитовано 2008-04-10. (англ.)
  8. Celtic hit a magnificent seven. BBC Sport. 24 August 2000. Процитовано 2008-04-11. (англ.)
  9. Alexander, Nick (31 August 2006). Miller makes it five. Sunderland A. F. C. Процитовано 15 April 2008. (англ.)
  10. Fisher, Stewart (9 November 2003). Time is right for miller's tale to unfold; Celtic may have unearthed. Sunday Herald. Процитовано 10 April 2008. (англ.)
  11. Five-star Celtic crush Hearts. BBC Sport. 18 October 2003. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  12. Miller to win new deal. BBC Sport. 1 October 2003. Процитовано 17 April 2008. (англ.)
  13. а б Man Utd clinch Miller deal. BBC Sport. 9 January 2004. Процитовано 10 April 2008. (англ.)
  14. а б Spiers, Graham (26 October 2009). Liam miller's tale the highlight of a classic encounter. London: The Times. Процитовано 1 November 2009. (англ.)
  15. Brennan, Robert. Miller time is nearly up. Irish Abroad. Архів оригіналу за 15 вересень 2012. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  16. Crewe 0 – 3 Man Utd. Soccernet. 26 October 2004. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  17. Miller makes Elland Road switch. BBC Sport. 4 November 2005. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  18. Miller extends loan deal at Leeds. BBC Sport. 6 January 2005. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  19. Southampton 3-4 Leeds. BBC Sport. 19 November 2005. Процитовано 11 April 2008. 
  20. Leeds 0-3 Watford. BBC Sport. 21 May 2006. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  21. Ogden, Mark (18 July 2006). Solskjaer back on target as Ferguson chases Torres. London: The Telegraph. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  22. Orlando Pirates 0-4 Man Utd. BBC Sport. 16 July 2006. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  23. Irish trio make Sunderland switch. BBC Sport. 31 August 2006. Процитовано 10 April 2008. 
  24. Derby 1-2 Sunderland. BBC Sport. 9 September 2006. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  25. Walker, Michael (14 September 2006). Calls for Blackwell's head as Keane's men stride on. London: The Guardian. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  26. Команда Роя Кіна здобула впевнену виїзну перемогу[недоступне посилання з квітень 2019], «Чемпіонат.ру» (14 вересня 2006)
  27. Preston 1-0 Sunderland. BBC Sport. 6 January 2007. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  28. McKenzie, Andrew (22 September 2007). Middlesbrough 2-2 Sunderland. BBC Sport. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  29. Mercer, Nathan (8 December 2007). Chelsea 2-0 Sunderland. BBC Sport. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  30. Championship — Miller alerts Championship sides. Eurosport. 27 February 2008. Процитовано 10 April 2008. (англ.)
  31. Toronto eye Miller swoop. Eleven a side. 5 March 2008. Архів оригіналу за 12 лютий 2009. Процитовано 11 April 2008. (англ.)
  32. Sbragia confirms interest in Miller. Sunderland A. F. C. 14 January 2009. Процитовано 14 January 2009. (англ.)
  33. Alexander, Nick (15 January 2009). Miller signs for QPR. Sunderland A. F. C. Процитовано 15 January 2009. (англ.)
  34. Півзахисник «Сандерленда» перейшов в «Куїнз Парк Рейнджерс», «Sports.ru» (15 січня 2009)
  35. Miller among five released by QPR. BBC Sport. 19 May 2009. Процитовано 22 May 2009. (англ.)
  36. Hibs complete signing of ex-Celtic midfielder Liam Miller. The Scotsman. 11 September 2009. Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 20 September 2009. (англ.)
  37. Hibs' Miller gets monthly award, «BBC Sport», 8 November 2009.(англ.)
  38. Games played by Liam Miller in 2009/2010. Soccerbase. Процитовано 2011-06-07. (англ.)
  39. John Hughes. Hibernian FC. 4 October 2010. Процитовано 2011-06-07. (англ.)
  40. а б Marshall, Alan (22 February 2011). Liam Miller will bounce back and prove his quality, says Hibs boss Colin Calderwood. Daily Record (Scotland). Процитовано 2011-06-07. (англ.)
  41. Liam Miller keen to stay at Hibernian. BBC Sport. 17 March 2011. Процитовано 2011-06-07. (англ.)
  42. Massive coup for Perth Glory. Perth Glory. 3 June 2011. Архів оригіналу за 9 червень 2011. Процитовано 7 червня 2011. (англ.)
  43. Perth Glory 1 — 0 Adelaide United. Soccerway. Процитовано 2011-10-10. (англ.)
  44. Adelaide United 0 — 3 Perth Glory. Soccerway. Процитовано 2012-01-30. (англ.)
  45. Ex-Sunderland and Celtic midfieler Liam Miller switches Australian clubs to extend Oz star. Sunderland Echo. 22 May 2013. Архів оригіналу за 13 листопад 2017. Процитовано 13 November 2017. 
  46. Manchester United thrills Sydney to thrash A-League All-Stars. ABC. 20 July 2013. Архів оригіналу за 20 November 2017. Процитовано 13 November 2017. 
  47. Smith, Pete (4 May 2014). A-League grand final: Brisbane Roar leave it late to take title. The Guardian. Архів оригіналу за 13 November 2017. Процитовано 13 November 2017. 
  48. Liam Miller released by Brisbane Roar FC. Football Federation Australia. 30 October 2014. Архів оригіналу за 31 October 2014. 
  49. Liam Miller clears air after shock exit from Brisbane Roar and denies ever having a calf injury. The Courier-Mail. 7 November 2014. 
  50. Melbourne City FC Sign Liam Miller On Short-Term Contract. Melbourne City. Football Federation Australia. 11 November 2014. Архів оригіналу за 11 November 2014. 
  51. Miller Signs as Injury Replacement. Melbourne City. Football Federation Australia. 21 November 2014. Архів оригіналу за 29 November 2014. 
  52. LIAM MACKEY: Liam Miller: Homecoming ‘easy decision’. Irish Examiner. 30 January 2015. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 30 January 2015. 
  53. Cork City struggle at Sligo Rovers. Irish Examiner. 9 March 2015. Архів оригіналу за 2 April 2015. 
  54. ‘He has a few options’ – Liam Miller departs Cork City after just one season. The 42. 19 January 2016. Архів оригіналу за 13 November 2017. Процитовано 13 November 2017. 
  55. Archived copy. Архів оригіналу за 25 February 2016. Процитовано 19 February 2016. 
  56. Real Monarchs SLC issue statement on Liam Miller. Real Salt Lake. 13 November 2017. Архів оригіналу за 10 February 2018. Процитовано 10 February 2018. 
  57. Liam Miller: Former Celtic and Manchester United midfielder dies aged 36. BBC Sport. 9 February 2018. Архів оригіналу за 10 February 2018. Процитовано 9 February 2018. 
  58. Rep of Ire 2-1 Czech Rep. BBC Sport. 31 March 2004. Процитовано 10 April 2008. (англ.)
  59. Rep of Ireland 3-0 Sweden. BBC Sport. 1 March 2006. Процитовано 10 April 2008. (англ.)
  60. Vince Rugari (13 November 2017). Ex-A-League champion, Brisbane Roar star Liam Miller diagnosed with cancer: reports (en). "NEWS.com.au". Процитовано 2018-02-10. 
  61. Dunphy, Eamon (3 March 2008). Dunphy slams "disgraceful" Sunderland chief. Eleven a side. Архів оригіналу за 12 лютий 2009. Процитовано 10 April 2008. (англ.)
  62. First 11: Liam Miller, «hibernianfc.co.uk» (10 May 2010)(англ.)
  63. Webchat with John O ' Shea and Liam Miller, «eircom»(англ.)
  64. Andrew Quinn (13 November 2017). Ex-Celtic and Cork City player Liam Miller battling cancer (en). "Derry Journal". Процитовано 2017-11-13. 
  65. Liam Miller: Ex-Celtic and Man Utd midfielder cancer in fight (en). "BBC Sport". 13 November 2017. Процитовано 2017-11-13. 
  66. У екс-хавбека «МЮ» та збірної Ірландії Ліама Міллера діагностований рак (ua). "Sports.ru". 13 листопада 2017. Процитовано 2017-11-15. 
  67. Колишній півзахисник «Манчестер Юнайтед» І «Селтіка» Міллер помер від раку (ua). "Спорт-Експрес". 10 лютого 2018. Процитовано 2018-02-10. 
  68. Liam Miller: Former Celtic and Manchester United midfielder dies aged 36 (en). "BBC Sport". 9 February 2018. Процитовано 2018-02-10. 

ПосиланняРедагувати