Відкрити головне меню


Льві́вський академічний драмати́чний теа́тр і́мені Ле́сі Украї́нки — міський театр у Львові.

Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Львівський драматичний театр імені Лесі Українки.JPG
Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки

49°50′30″ пн. ш. 24°01′33″ сх. д. / 49.84190000002777765° пн. ш. 24.02610000002777824° сх. д. / 49.84190000002777765; 24.02610000002777824Координати: 49°50′30″ пн. ш. 24°01′33″ сх. д. / 49.84190000002777765° пн. ш. 24.02610000002777824° сх. д. / 49.84190000002777765; 24.02610000002777824{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Країна Україна Україна
Місто
Адреса
Тип драматичний театр
Статус міський театр
Відкрито 1931
Репертуар сучасна українська та світова драматургія, сучасні постановки класичних творів
Керівництво директорка-художня керівниця Ольга Пужаковська
teatrlesi.lviv.ua

Зміст

Загальні даніРедагувати

 
Будівля театру

Колишній військовий театр з контраверсійною історією. Нинішній колектив – молоді, амбітні та сміливі митці і театральні менеджери, котрі переконані, що в театрі є місце для кожного. Репертуар – вистави за класичними текстами та постановки сучасних п`єс. В просторі театру діє єдина в Україні Галерея сценографії під керівництвом Олега Онещака. Театр розташований на вулиці Городоцькій, 36, в історичній будівлі. Початково це був Католицький дім, зведений 1908 році за храмом святої Анни за проектом архітекторів І. Кендзерського та А. Опольського. У 1948-1954 рр. у приміщенні містився театр оперети – Театр музичної комедії; згодом його було переведено до Одеси, де театр функціонує і досі. З 1953 р. приміщення належало Російському драматичному театру ПрикВО – Прикарпатського військового округу. Після здобуття незалежності - це Театр західного оперативного командування, у 2008 р. театр був переданий на баланс міста Львова та отримав назву Муніципального театру. Згодом, назву театру знову змінено: з 2011 року - Львівський драматичний театр імені Лесі Українки, який у 2017 році отримав статус "академічного".

З історії театруРедагувати

Назви театру:

Театр музичної комедії: 1948-1954 рр.

Колектив театру почав формуватися у Львові восени 1946 року, а вже навесні наступного - 1947 року показав перший спектакль «Одинадцять невідомих». Вистав у той час ставили багато, по 4-5 у сезон, переважно на сучасну тему, однак ставили і класичні: «Принцеса цирку», «Баядера», «Маріца», «Мадемуазель Нітуш», «Роз-Марі». Від перших же сезонів театр почав гастролювати по Україні. У 1950 та 1952 роках гастролював в Одесі, де відразу завоював гарячих шанувальників. 1953 року партійними органами було ухвалено перевести театр до Одеси. Останнім спектаклем, здійсненим у Львові, стала «Весільна подорож» у постановці В. Піковського. Відтак, у рамках святкування 300-річчя Переяславської Ради Російський драматичний театр Радянської армії за рішенням уряду УРСР переїхав з Одеси до Львова, а зі Львова до Одеси — театр музичної комедії[2].

Російський драматичний театр ПрикВО (Російський драматичний театр радянської армії): 1954 - 1991 рр. Був першим армійським театром, який перейшов на українську мову[1]. Через велику кількість народних та заслужених артистів України, випускників столичних театральних шкіл ,серед яких народна артистка України Дехтярьова Зінаїда Миколаївна,народний артист України Щербаков Віктор Генадійович,народний артист України Кравчук Анатолій Андрійович, народна артистка України Жанна Георгіївна Тугай, у тогочасній публіцистиці театр іменували "Український МХАТ" (або "Другий МХАТ")[2]

Театр західного оперативного командування: 1991-2008 рр. На початку 90-х років театр відзначився двома гучними постановками. Першу - "Інтелігент або сповідь колишнього зека" (режисер-постановник - народний артист України Кравчук Анатолій Андрійович (1993 р.), за одіозною повістю І. Мотринця, публіка і критика зустріла неоднозначно. Друга - "Адвокат Мартіан" (режисер-постановник народний артист України Кравчук Анатолій Андрійович (1994р.)) за п'єсою Лесі Українки, стала візитівкою театру.

Муніципальний театр: 2008-2011 рр. У 2007 році, театр, що на той момент носив назву Західного оперативного командування - був ліквідований. На його базі, у 2008 році, ухвалою сесії Львівської міської ради від 18.12.2007 року №1373 засновано КУ під назвою «Муніципальний театр».

Львівський драматичний театр імені Лесі Українки: з 2011 до сьогодні.' У 2011 році Муніципальний перейменовано на Львівський драматичний театр імені Лесі Українки. В цей період театр очолюють: директор - Микола Лисюк та художня керівниця - заслужена артистка України, акторка, режисерка - Людмила Колосович. Під їхнім керівництвом театр в першу чергу досліджує творчість Лесі Українки, кожного року працюючи над постановкою її драматичного твору. У 2011 театр започаткував та провів Всеукраїнський театральний фестиваль «Ні, я жива, я буду вічно жити!», присвячений 140-річчю від дня народження Лесі Українки та 100-річчю виходу у світ драми-феєрії «Лісова пісня».

У 2009-2014 роках на базі театру навчався акторський курс Львівського національного університету імені Івана Франка. Після випуску більшість молодих акторів та акторок стали частиною трупи театру.

У березні 2014 року Львівська міська рада призначила директором театру режисера та композитора Олексія Коломійцева. Він не відзначився здобутками чи досягненнями в управління театром, натомість здійснив ряд музичних постановок: мюзикл "Divka", живе кіно "Вівісекція", опера "Антиформалістичний райок", рок-опера "Ірод". В червні 2015 року, актори та працівники театру висловили недовіру цьому керівнику. В цей же час закінчився контракт Олексія Коломійцева. Він провів конкурс на посаду художнього-керівника за підсумками якого, зайняв цю посаду. Оскільки конкурс відбувся з порушенням закону, ЛМР звільнила Олексія Коломійцева з посади і, в серпні 2015 року, призначили в.о. директора театру Миколу Павліва, який раніше очолював відділ регулювання орендних відносин управління комунальної власності ЛМР. Микола Павлів призначив в.о. художнього керівника львівського режисера Євген Худзика, котрий працював на цій посаді менше року. Микола Павлів розпочав процес підготовки проектно-кошторисної документації для ремонту дахів та фасадів театру. У вересні 2016 року, за результатами конкурсу посаду художнього керівника зайняв драматург Павло Ар'є, який невдовзі залишив її. За час перебування на посаді, Павло Ар'є здійснив постановку "Том на фермі", започаткував Фестиваль театрів та, спільно з Миколою Павлівим, доклав зусиль, щоб театр отримав статус "академічного" у 2017 році.

У вересні 2017 року відбувся конкурс на об'єднану посаду директора-художнього керівника, за підсумками якого театр очолила театральна менеджерка Ольга Пужаковська.

Актори та акторкиРедагувати

РепертуарРедагувати

Вистави театру Лесі
Прем'єри сезону "Координати незмінні. Сенси нові" 2017-2018:
  • "боженька" за п'єсою Валерія Пєчєйкіна, режисер Ігор Білиць. Прем'єра - 24 березня 2018 року. Здійснена в копродукції з ГО "Мистецька майстерня "Драбина"
  • "Різдвяна історія" за повістю Чарльза Дікенса, режисерка Олена Апчел. Прем'єра - 5 грудня 2017 року
  • "Калігула" за п`єсою Альбера Камю, режисер Олексій Кравчук. Прем'єра - 24 листопада 2017 року
Прем'єри сезону "Ми у грі. Приєднуйся!" 2016-2017:
  • "Любов)" за мотивами драми “Блакитна троянда” Лесі Українки, режисер Артем Вусик. Прем'єра - 27 квітня 2017-го року
  • "Том на фермі" за п'єсою Мішеля Марка Бушара, режисер Павло Ар'є. Прем'єра - 19 лютого 2017 року. Здійснена в копродукції з київським незалежним Диким театром
  • "Зачарована принцеса" п`єсою Ладислава Дворського “Принцеса-стрибунка”, режисерка – Олена Сєрова-Бондар. Прем'єра - 17 січня 2017 року
  • "Золоте курча" за п’єсою Володимира Орлова, режисер Роман Скоровський. Прем`єра - 20 листопада 2016
  • "Людина у підвішеному стані" за п'єсою Павла Ар'є, режисер Ігор Білиць, прем'єра 16 вересня 2016 року

Вистави 2008-2013 рр:

  • «Лісова пісня» (Леся Українка). Реж. Л. Колосович
  • «Сорочинський ярмарок» (М. Гоголь). Реж. В. Фьодоров
  • «4 кут для любовного трикутника» (Я. Тятте). Реж. Л. Колосович
  • Різдвяне дійство «Вертеп» (І. Павлюк). Реж. Л. Колосович
  • «І все-таки я тебе зраджу» (Неда Неждана). Реж. Л. Колосович
  • «Моя дорога Памела або Як уколошкати стареньку» (Джон Патрік). Реж. Л. Колосович
  • «Search: www.МатиНаймичкА.com.ua» (за творами Т. Г. Шевченка та І. Тогобочного, сценічна редакція Г. Шумейка). Реж. Г. Шумейко
  • «Анатомія Театру» (за мотивами нарису «Як ставиться п'єса» К.Чапека). Реж. Л. Колосович
  • «Собака на сіні» (Лопе де Вега). Реж. Л. Колосович
  • «Євангеліє від Юди» (за мотивами драматичної поеми «На полі крові» Лесі Українки). Реж. Ю.Мельничук
  • «Пригоди невгамовного Зайчика та Червоної Шапочки» (Л. Колосович). Реж. Л. Колосович
  • «Дорога до Вифлеєму» (С. Ковальов). Реж. Л. Колосович.
  • «Великі подвиги маленького Ріккі-Тіккі-Таві» (Р. Кіплінг). Реж. Л. Колосович

Див. такожРедагувати

Джерела, посилання і літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Горак Р. Зроби свій вибір ("Доктор Мартіан" на сцені Львівського театру Української Армії) // Неділя. - 15 квітня 1994. - №15 (32). - С. 2-3
  2. Губар В. Його відчуття Дон-Кіхота // Деснянська правда. - 22 жовтня 2009 р. - С. 8