Відкрити головне меню

Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки

(Перенаправлено з Львівський муніципальний театр)


Льві́вський академічний драмати́чний теа́тр і́мені Ле́сі Украї́нки — міський театр у Львові, розташований в історичному центрі міста на вулиці Городоцькій, 36 та названий на честь відомої української письменниці Лесі Українки.

Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки

Координати: 49°50′31″ пн. ш. 24°00′59″ сх. д. / 49.8422167° пн. ш. 24.0164556° сх. д. / 49.8422167; 24.0164556
Країна Україна Україна
Місто
Адреса
Архітектор Ігнатій Кендзерський, Адам Опольський
Власник Львівська міська рада
Тип драматичний театр
Статус міський драматичний
Відкрито 1931
Репертуар сучасна українська та світова драматургія, сучасні постановки класичних творів
Керівництво директорка-художня керівниця Ольга Пужаковська
teatrlesi.lviv.ua

Зміст

Загальні даніРедагувати

Колишній військовий театр з контраверсійною історією. Нинішній колектив — молоді, амбітні та сміливі митці і театральні менеджери, котрі переконані, що в театрі є місце для кожного. Репертуар — вистави за класичними текстами та постановки сучасних п`єс. В просторі театру діє єдина в Україні Галерея сценографії під керівництвом Олега Онещака.

Театр розташований на вулиці Городоцькій, 36, в історичній будівлі. Початково це був Католицький дім, зведений 1908 році за храмом святої Анни за проектом архітекторів І. Кендзерського та А. Опольського. Від часу побудови й у Великій залі Католицького дому діяв кінотеатр. У 1918–1932 роках кінотеатр не працював, тут діяв Малий міський театр.[1] Також тут містився Малий театр комедії та функціонував ресторан Юзефа Косіва. У 1944–1948 роках працював кінотеатр «Москва», а у 1948-1954 роках у приміщенні містився театр оперети — театр музичної комедії;[2] згодом його було переведено до Одеси (нині — Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного), що функціонує й донині. З 1953 року приміщення належало Драматичному театру радянської армії (згодом, Прикарпатського військового округу). Після здобуття незалежності (після 1997 року) — театр Західного оперативного командування, у 2008 році театр був переданий на баланс міста та отримав назву Муніципального театру. Згодом, назву театру знову змінено: від 2011 року — Львівський драматичний театр імені Лесі Українки, який у 2017 році отримав статус «академічного».

З історії театруРедагувати

Малий театр комедії: 1918-1932 рокиРедагувати

Театр музичної комедії: 1948-1954 рокиРедагувати

Колектив театру почав формуватися у Львові восени 1946 року, а вже навесні наступного — 1947 року показав перший спектакль «Одинадцять невідомих». Вистав у той час ставили багато, по 4-5 у сезон, переважно на тогочасну тему, однак ставили й класичні: «Принцеса цирку», «Баядера», «Маріца», «Мадемуазель Нітуш», «Розмарі». Згодом відбулися перші гастролі містами радянської України. У 1950 та 1952 роках театр гастролював в Одесі, де мав грандіозний успіх. 1953 року партійними органами було ухвалено переведення театру до Одеси. Останнім спектаклем, зіграним у Львові, стала «Весільна подорож» у постановці В. Піковського. Відтак, у рамках святкування 300-річчя Переяславської Ради Російський драматичний театр Радянської армії за рішенням уряду УРСР переїхав з Одеси до Львова, а натомість, зі Львова до Одеси переїхав театр музичної комедії.

Львівський рсійський драматичний театр Радянської армії: 1954-1991 рокиРедагувати

Був першим армійським театром, який перейшов на українську мову.[3]

Через велику кількість народних та заслужених артистів УРСР, випускників столичних театральних шкіл, серед яких народні артисти України Дехтярьова Зінаїда Миколаївна, Щербаков Віктор Геннадійович, Кравчук Анатолій Андрійович, Тугай Жанна Георгіївна, у тогочасній публіцистиці театр іменували «Українським МХАТом» (або «Другим МХАТом»).[4]

Львівський театр західного оперативного командування: 1991-2008 рокиРедагувати

На початку 1990-х років театр відзначився двома гучними постановками головного режисера Народного артиста УРСР Анатолія Кравчука. Перша — вистава «Інтелігент або сповідь колишнього зека», за одіозною повістю Івана Мотринця відбулася 1993 року, яку публіка та критика зустріла неоднозначно. Друга — «Адвокат Мартіан» за п'єсою Лесі Українки, відбулася 1994 року і невдовзі стала візитівкою театру.

Львівський муніципальний театр: 2008-2009 рокиРедагувати

Наприкінці 2007 року Театр західного оперативного командування ліквідований, а його будівля передана командуванням Західного ОК на баланс міста Львова. На базі театру, 2008 року, ухвалою сесії Львівської міської ради від 18 грудня 2007 року № 1373 засновано комунальну установу «Муніципальний театр». Навесні 2009 року на посаду художнього керівника Львівська міська рада призначила Людмилу Колосович, а 21 квітня цього року ЛМР перейменувала муніципальний театр на «Львівський драматичний театр імені Лесі Українки».

Львівський драматичний театр імені Лесі Українки: від 2009 до сьогодніРедагувати

У 2009 році Муніципальний театр перейменований на Львівський драматичний театр імені Лесі Українки. На той час театр очолювали Микола Лисюк (директор) та заслужена артистка України, акторка, режисерка Людмила Колосович (художній керівник). Під їхнім керівництвом театр в першу чергу досліджує творчість Лесі Українки, кожного року працюючи над постановкою її драматичного твору. У 2011 році театр заснував та провів Всеукраїнський театральний фестиваль «Ні, я жива, я буду вічно жити!», присвячений 140-літтю від дня народження Лесі Українки та 100-літтю виходу у світ драми-феєрії «Лісова пісня».

У 2009-2014 роках на базі театру навчався акторський курс Львівського національного університету імені Івана Франка. Після випуску більшість молодих акторів та акторок стали частиною трупи театру.

У березні 2014 року Львівська міська рада призначила директором театру режисера та композитора Олексія Коломійцева. Він не відзначився здобутками чи досягненнями в управління театром, натомість здійснив ряд музичних постановок: мюзикл «Divka», живе кіно «Вівісекція», опера «Антиформалістичний райок», рок-опера «Ірод». В червні 2015 року, актори та працівники театру висловили недовіру цьому керівнику. В цей же час закінчився контракт Олексія Коломійцева. Він провів конкурс на посаду художнього-керівника за підсумками якого, зайняв цю посаду. Оскільки конкурс відбувся з порушенням закону, ЛМР звільнила Олексія Коломійцева з посади і, в серпні 2015 року, призначили в.о. директора театру Миколу Павліва, який раніше очолював відділ регулювання орендних відносин управління комунальної власності ЛМР. Микола Павлів призначив в.о. художнього керівника львівського режисера Євгена Худзика, котрий працював на цій посаді менше року. Микола Павлів розпочав процес підготовки проектно-кошторисної документації для ремонту дахів та фасадів театру. У вересні 2016 року, за результатами конкурсу посаду художнього керівника зайняв драматург Павло Ар'є, який невдовзі залишив її. За час перебування на посаді, Павло Ар'є здійснив постановку «Том на фермі», започаткував Фестиваль театрів та, спільно з Миколою Павлівим, доклав зусиль, щоб театр отримав статус «академічного» у 2017 році.

У вересні 2017 року відбувся конкурс на об'єднану посаду директора-художнього керівника, за підсумками якого театр очолила театральна менеджерка Ольга Пужаковська.

Актори та акторкиРедагувати

РепертуарРедагувати

Вистави театру Лесі:Прем'єри сезону 2017-2018 роківРедагувати

  • «Боженька» за п'єсою Валерія Пєчєйкіна, режисер Ігор Білиць. Прем'єра — 24 березня 2018 року. Здійснена в копродукції з ГО «Мистецька майстерня „Драбина“».
  • «Різдвяна історія» за повістю Чарльза Дікенса, режисерка Олена Апчел. Прем'єра — 5 грудня 2017 року
  • «Калігула» за п`єсою Альбера Камю, режисер Олексій Кравчук. Прем'єра — 24 листопада 2017 року

Прем'єри сезону 2016-2017 роківРедагувати

  • «Любов» за мотивами драми «Блакитна троянда» Лесі Українки, режисер Артем Вусик. Прем'єра — 27 квітня 2017 року.
  • «Том на фермі» за п'єсою Мішеля Марка Бушара, режисер Павло Ар'є. Прем'єра — 19 лютого 2017 року. Здійснена в копродукції з київським незалежним Диким театром
  • «Зачарована принцеса» п`єсою Ладислава Дворського «Принцеса-стрибунка», режисерка — Олена Сєрова-Бондар. Прем'єра — 17 січня 2017 року.
  • «Золоте курча» за п’єсою Володимира Орлова, режисер Роман Скоровський. Прем`єра — 20 листопада 2016 року.
  • «Людина у підвішеному стані» за п'єсою Павла Ар'є, режисер Ігор Білиць, прем'єра — 16 вересня 2016 року.

Вистави 2008-2013 роківРедагувати

  • «Лісова пісня» (Леся Українка). Режисер Л. Колосович;
  • «Сорочинський ярмарок» (М. Гоголь). Режисер В. Фьодоров;
  • «4 кут для любовного трикутника» (Я. Тятте). Режисер Л. Колосович;
  • Різдвяне дійство «Вертеп» (І. Павлюк). Режисер Л. Колосович;
  • «І все-таки я тебе зраджу» (Неда Неждана). Режисер Л. Колосович;
  • «Моя дорога Памела або Як уколошкати стареньку» (Джон Патрік). Режисер Л. Колосович;
  • «Search: www.МатиНаймичкА.com.ua» (за творами Т. Г. Шевченка та І. Тогобочного, сценічна редакція Г. Шумейка). Режисер Г. Шумейко;
  • «Анатомія Театру» (за мотивами нарису «Як ставиться п'єса» К.Чапека). Режисер Л. Колосович;
  • «Собака на сіні» (Лопе де Вега). Режисер Л. Колосович;
  • «Євангеліє від Юди» (за мотивами драматичної поеми «На полі крові» Лесі Українки). Режисер Ю. Мельничук;
  • «Пригоди невгамовного Зайчика та Червоної Шапочки» (Л. Колосович). Режисер Л. Колосович;
  • «Дорога до Вифлеєму» (С. Ковальов). Режисер Л. Колосович;
  • «Великі подвиги маленького Ріккі-Тіккі-Таві» (Р. Кіплінг). Режисер Л. Колосович.

ПриміткиРедагувати

  1. Кінотеатр «Світанок»
  2. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 131.
  3. Горак Р. Зроби свій вибір («Доктор Мартіан» на сцені Львівського театру Української Армії) // Неділя. — 15 квітня 1994. — № 15 (32). — С. 2-3.
  4. Губар В. Його відчуття Дон-Кіхота // Деснянська правда. — 22 жовтня 2009. — С. 8.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати