Лоцкине (селище)

селище в Україні, в Інгульській сільській громаді Баштанського району Миколаївської області

Лоцкине — селище в Україні, в Інгульській сільській громаді Баштанського району Миколаївської області. Населення становить 1629 осіб.

селище Лоцкине
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Баштанський район
Тер. громада Інгульська сільська громада
Код КАТОТТГ UA48020110140028180
Основні дані
Засновано 1872 (152 роки)
Площа 0,744 км²
Населення 1629
Густота 2189,52 осіб/км²;
Поштовий індекс 56180
Телефонний код +380 5158
Географічні координати 47°12′10″ пн. ш. 32°23′3″ сх. д. / 47.20278° пн. ш. 32.38417° сх. д. / 47.20278; 32.38417
Висота над рівнем моря 68 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Лоцкине
Селищна влада
Адреса 56170, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Інгулка, вул. Травнева, 41
Карта
Лоцкине. Карта розташування: Україна
Лоцкине
Лоцкине
Лоцкине. Карта розташування: Миколаївська область
Лоцкине
Лоцкине
Мапа

Історія

ред.

Селище засноване у 1872 році. У 1921 році остаточно встановлено радянську владу.

Під час німецько-радянської війни 218 жителів селища брали участь у боротьбі проти нацистських загарбників, з них 70 віддали життя, 34 особи удостоєні державних нагород[1].

У 1943 році в селищі Лоцкине було створено антифашистську підпільну групу, до складу якої входило 13 чоловік. Очолював підпільників П. К. Царюк.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 719-р від 12 червня 2020 року Лоцкинська сільська рада увійшла до складу Інгульської сільської громади.

Населення

ред.

Відповідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 1912 осіб, з яких 801 чоловік та 1111 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 1621 осіб[3].

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 89,75 %
російська 8,72 %
молдовська 0,92 %
вірменська 0,18 %
білоруська 0,06 %
угорська 0,06 %
інші 0,31 %

Видатна особа

ред.
  • Бідащук Сергій Іванович (18 лютого 1969 — 28 січня 1988) — радянський військовик, учасник афганської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно)[5]. Народився у робітничій сім'ї. Закінчивши 8 класів, вступив до Миколаївського профтехучилища при Чорноморському суднобудівному заводі. Там же працював судновим слюсарем. Призваний до армії навесні 1987 року, півроку відслужив у навчальному підрозділі Туркестанського військового округу, потім написав рапорт з проханням направити його до Афганістану. Загинув у бою, похований у селищі. На його честь названо вулицю, у школі, де він навчався, відкрито меморіальну дошку, створено пам'ятний куточок.

Примітки

ред.
  1. Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1981. — 772 с.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Баштанська райдержадміністрація. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 15 липня 2015.

Посилання

ред.