Відкрити головне меню

Литовські залізниці

національна залізнична компанія Литви

Литовські залізниці (лит. Lietuvos Geležinkeliai) — національна державна залізнична компанія Литви. Компанія обслуговує всю залізничну мережу країни. Генеральний директор АТ «Литовські залізниці» — Стасіс Дайлідка.

Литовські залізниці
лит. Lietuvos geležinkeliai
LG
Тип залізнична компанія
Форма власності Akcinė bendrovėd
Галузь залізничний транспорт
Попередник(и) Міністерство шляхів сполучення СРСР[d]
Засновано 24 грудня 1918
Штаб-квартира вул. Міндовга, 12/14, Вільнюс
Ключові особи Стасіс Дайлідка
Виторг
  • 443 700 000 євро (2017)
Власник(и) Литва
Співробітники 10 791 (2012)
Сайт litrail.lt

CMNS: Литовські залізниці на Вікісховищі

В 2006 році литовські залізниці перевезли 6,2 млн пасажирів і 50 млн тонн вантажів. Наймасовішим вантажем є російська нафта[1], яку перевалюють в портах Литви. Пасажирські перевезення представлені внутрішніми потягами, міжнародними потягами з Вільнюса (до Москви, Санкт-Петербурга та Мінська, а також транзитом через територію Литви російськими поїздами далекого сполучення, котрі прямують до Калінінграда).

Залізнична мережа Литви складається з 1749 км ліній з російською шириною колії (з них електрифіковані 122 км: лінії Науйої-Вільня — Каунас та Лентварис — Тракай), а також 22 км з європейською колією та 179 км вузькоколійних ліній з шириною 750 мм.

ІсторіяРедагувати

Залізнична мережа на території сучасної Литви почала формуватися у другій половині XIX століття. 15 лютого 1851 року було прийнято рішення про спорудження Петербурго-Варшавської залізниці, будівництво почалося 1852 року. 4 вересня 1860 року в Вільно з боку Дінабург прийшов перший поїзд, в тому ж році продовжилося будівництво дороги до кордону Російської імперії з Пруссією,а вже 11 квітня 1861 року стала до ладу дільниця Ковно — Вержболово.

Активне залізничне будівництво велося в Прибалтиці в кінці 1860-х — на початку 1870-х років, в тому числі в листопаді 1873 року почалася експлуатація ділянки Калкуни — Радзівілішкі. Наприкінці 1890-х років з'являються вузькоколійні лінії, 28 вересня 1899 року відкрито регулярний рух поїздів дорогою Поневеж — Постави (ширина колії 750 мм). Нові залізниці, в тому числі велику кількість військово-польових доріг з шириною колії 600 мм було побудовано німецькими солдатами в роки Першої світової війни.

Після проголошення незалежної Литовської держави міністр шляхів сполучення Литви наказом від 3 грудня 1918 року поклав керівництво Литовськими залізницями на групу інженерів. 6 червня 1919 року почався рух поїздів по лінії Кайшядорис — Радвилішкіс. 1922 року Литовські залізниці стали членом Міжнародного союзу залізниць. У міжвоєнний час основна мережа залізниць Литви була вже сформована, під час Другої світової війни піддалася значному руйнуванню.

3 серпня 1940 року указом народного комісара шляхів сполучення СРСР Литовські залізниці стали складовою частиною залізниць СРСР. 1963 року дороги Литовської РСР увійшли до складу Прибалтійської залізниці. Велися роботи з відновлення зруйнованих ділянок, реконструкції станцій, скорочення протяжності вузькоколійних ліній. 1975 року були електрифіковані змінним струмом ділянки приміської зони Вільнюса: Науйої-Вільня — Лентварис — Каунас та Лентварис — Сянеї-Тракай — Тракай[2].

20 листопада 1991 року залізниці Литви вийшли зі складу Міністерства шляхів сполучення, в січні 1992 року організовано Управління Литовських залізниць. З 1995 року Литовські залізниці є членом Міжнародного комітету залізничного транспорту.

Електрифіковані лініїРедагувати

Литовська залізниця електрифікована змінним струмом (25 кВ) впродовж 122 км.

  • Науйої-Вільня — Каунас— найдовша електрифікована ділянка в Прибалтиці (113 км).
    • Станції та пункти зупинки (21): Науйої-Вільня, Павільніс, Вільнюс, Панеряй, Воке, Лентварис, Каріетішкес, Саусяй, Рікантай, Балтамішкіс, Вевіс, Каугоніс, Жасляй, Кайшядорис, Пагіряй, Памерис, Правенішкес, Карчюпіс, Палемонас, Амаляй, Каунас.
  • Лентварис — Тракай — найменша електрифікована гілка в Прибалтиці (9 км).
    • Станції та пункти зупинки (3): Лентварис, Сянеї-Тракай, Тракай.

Тяговий рухомий складРедагувати

 
Тепловоз 2М62 на залізницях Литви
 
Тепловоз Siemens ER 20 CF

Серед тепловозів: М62, 2М62, ТЕП60, Тепловоз ТЕП70, ТЕП70БС, Тепловоз ЧМЕ3, ЧМЕ3М, ТЕМ2, ER20, ТЕМ-ТМХ.

ТунеліРедагувати

На території Литви розташовано два залізничних тунелі:

Пасажирське сполученняРедагувати

Міждержавні пасажирські потягиРедагувати

Велика частина поїздів міжнародного сполучення проходить по головній магістралі Литви, лінії Кена — Вільнюс — Кібартай. Серед них фірмовий поїзд Вільнюс — Москва, поїзд формування Білоруської залізниці Мінськ — Вільнюс та поїзди Російських залізниць у Калінінград. Лінія Вільнюс — Турмантас — кордон з Латвією використовується для руху поїзда Вільнюс — Санкт-Петербург.

На початку 1990-х років була прокладена суміщена колія 1520 мм і 1435 мм на ділянці Шештокай — Моцкава та колія 1435 мм на ділянці від Моцкави до кордону з Польщею, що дозволило організувати сполучення з Польщею в обхід території Білорусі[3]. Поїзд Польських залізниць Варшава Заходне — Шештокай узгоджений з розкладом поїзду Шештокай — Вільнюс. При цьому до 1996 року існував швидкий поїзд «Балтійський експрес» Таллінн — Шештокай, що сполучав між собою і з Польщею усі прибалтійські країни.

Пасажирські поїзди в місцевому та приміському сполученніРедагувати

 
Електропоїзд EJ575 в Каунасі

Дизель-поїзда місцевого сполучення в Литві прямують за маршрутами Вільнюс — Клайпеда, Вільнюс — Шяуляй (через Каунас), Вільнюс — Шештокай, Клайпеда — Радвилішкіс.

Рух електропоїздів з Вільнюса здійснюється за маршрутами Науйої-Вільня — Каунас (16 пар електропоїздів щодня) та Науйої-Вільня — Тракай (6 пар). З Вільнюса також відправляються дизель-поїзди у напрямку станцій Турмантас, Стасілос, Кена та Марцінконіс. У жовтні 2008 року відкрився новий маршрут Вільнюс — Аеропорт. Від станції Шяуляй відправляються приміські поїзди на Рокишкіс, Радвилішкіс та Мажейкяй; з Каунаса — на Кибартай та Шештокай, з Клайпеди — на Шилуте.

Невживані та розібрані лініїРедагувати

Пасажирське сполучення було скасовано на таких протяжних лініях як Шилуте — Пагегяй (кордон з Росією), Пагегяй — Радвилішкіс, Шештокай — Алітус, Швенченеляй — Утена, а також на прикордонних з Латвією лініях Кретинга — Скуодас, Шяуляй — Йонішкіс та інших. З 1996 року скасовано потяги на дільниці Пабраде — Діджясаліс, яка проходить територією Білорусі. Між двома державами виявилася розділеною гілка Поріччя — Друскінінкай: частина, що проходить територією Литви, була розібрана.

Збережену ділянку вузькоколійної залізниці Паневежис — Рубікяй (так звана Аукштайтська вузькоколійна залізниця[4]) внесено до реєстру нерухомих цінностей Литовської Республіки та використовують лише для руху туристичних поїздів.

ПриміткиРедагувати

  1. Railway Operations in Lithuania
  2. Історія електрифікації залізниць СРСР. Залізничний портал «Паровоз ІС». Архів оригіналу за 2012-04-13. Процитовано 2012-01-12. (рос.)
  3. Тархов С. А. Нові залізниці в пострадянському просторі. Газета «Географія». Архів оригіналу за 2012-04-13. Процитовано 2012-01-12. 
  4. Офіційний сайт дороги

ЛітератураРедагувати

  • Історія залізничного транспорту Росії / Під ред. Є. Я. Красковського, М. М. Уздіна. — СПб., 1994. — 336 с. — 15 000 прим. — ISBN 5-85952-005-0.
  • Литовські залізниці // Велика енциклопедія транспорту: У 8 т / Гл. ред. Н. С. Конарев. — 2-е изд. — М. : Велика російська енциклопедія, 2003. — С. 152 — 154. — 15 000 прим. — ISBN 5-85270-231-5.

ПосиланняРедагувати