Алітус

Алітус; лит. Alytus; лит. Alytus; біл. Аліта
Герб Алітуса	Прапор Алітуса
	Алітус; лит. Alytus
	Основні дані
	54°24′ пн. ш. 24°2′ сх. д. / 54.400° пн. ш. 24.033° сх. д.
Країна	Литва
Адмінодиниця	Alytus City Municipalityd; Кальварійський повіт
Столиця для	Алітуський район і Alytus City Municipalityd
Поділ	21 староств;
Засновано	1377
Перша згадка	1377
Статус міста	1581
Площа	48 км²
Населення	65 524 осіб (2010)
· густота	1378 осіб/км²
Висота НРМ	93 м
Міста-побратими	Рочестер (2010), Ополе (1993), Остроленка (2002), Альбано-Лаціале, Сан-Мартін[d] (2006), Бердичів (2005), Ірпінь (2019), Аматський край (2010), комуна Ботчирка (2000), Мандал (1996), Руан (2004), Кременчук (2017), Сувалки (1996), Велізі-Віллакубле (2013), Нінбо (2014), Хірацука (2017), Гіжицький повіт (2011), Елк (2014), Кроулі (2012), Цесіс
Телефонний код	(+370) 315
Часовий пояс	+2
GeoNames	601084
OSM	r1456884 ·R
Поштові індекси	LT-62001
	Міська влада
Мер міста	Феліксас Джаутас з 2009 року
Вебсайт	www.alytus.lt
	Мапа
	[[commons:Category:Alytus\|Алітус; лит. Alytus]] у Вікісховищі

Алітус або Олита (лит. Alytus, пол. Olita, біл. Аліта) — місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту і Алітуського району; шосте в Литві за кількістю жителів.

Назва

Передбачається, що назвою місто зобов'язане річці — притоку Німану. Нині річка називається Алітупіс (літ. Alytupis), але раніше могла носити назву Алітус (лит. Alytus).

Герб

Герб місто отримало разом з магдебурзькими правами, наданими привілеєм короля Стефана Баторія 15 червня 1581. Історичний герб міста підтверджений декретом президента Литви 11 грудня 1995.

Положення й загальна характеристика

Алітус

Місто розташоване на обох берегах Німану за 105 км від Вільнюса і за 69 км від Каунаса. З промисловості текстильна компанія «Alytaus tekstilė», підприємство з виробництва алкогольних напоїв «Alita». Також у місті розміщено штаб-квартиру «Snaigė».

Історія

Алітуське городище

Перша згадка про Алітус міститься в Тевтонській хроніці Віґанда Марбурзького 1377 року, де вказано: на пагорбі в місці злиття Німана та Алітупіса був укріплений замок. У документах Тевтонського ордену Алітус називався Алітен.

За договором у Мельно фортеця Алітус залишалася у складі Тевтонського ордену, але з часом вона була повернута Великому князівству Литовському.

У середині XVI століття при дворі Миколая Радзивіла Чорного в Алітусі зупинявся польський друкар Ян Малецький.

15 червня 1581 року король Стефан Баторій надав Алітусу магдебурзьке право^[5].

Алітус у другій половині XVI століття належав до Тракайського повіту Тракайського воєводства.

Алітус з давніх часів ділиться на дві частини. Після третього поділу Речі Посполитої 1795, західна частина Алітуса разом із Сувальщиною відійшла Прусії, а східна – Російській імперії. Після поразки Наполеона Росія окупувала обидві частини Алітуса, але адміністративні розбіжності існували до Січневого повстання (1863). Зокрема західна частина з 1815 року належала Конгресовому Царству Польському.

1870 місто позбавили муніципальних прав. Наприкінці 19 століття московити зробили Алітус оборонним містом, тут була залізниця. З цього часу збереглися російські артилерійські казарми, гарнізонний парк і гарнізонна церква.

1915 році Алітус зайняти німецькими військами під час Першої світової війни. 12 лютого 1919 в Алітусі сталася битва литовської армії з червоною армією.

Після польсько-литовських боїв 1919 року Алітус опинився в складі Литви. Поляки Сувальщини вимагали перенесення польсько-литовської демаркаційної лінії. Наприкінці жовтня 1919 під час мирних переговорів у Парижі польська делегація передала представникам Антанти меморіал, у якому вимагала демаркаційної лінії від Віштинця до Алітуса. На заваді став большевицький наступ на Варшаву (1920), що дало змогу литовській армії приєднати частину Сувальщини. Відтоді Алітус на обох берегах Нямунасу є частиною Литви.

З вересня 1939 в Алітусі комуністи влаштувати табір для інтернованих у Литві польських вояків.

Алітус взимку

Міфи Другої світової війни

Під час Другої світової війни в Алітусі розстріляно близько 10-20 тисяч євреїв (точне число не відомо^[6]; детальних досліджень ніколи не було, а в різних джерелах згадується число — 60 тисяч — сумнівно, тому що ні в Алітусі, ні в радіусі 50 км стільки євреїв ніколи не жило. Про розстріл привезених євреїв ніяких даних немає, а концтаборів поблизу теж не було). З липня 1941 по квітень 1943 на території казарм діяв концентраційний табір військовополонених «Сталаг-343». З травня 1943 по липень 1944 тут же знаходився табір для переміщених осіб, головним чином із західних областей Росії. Частина полонених використовувалася на сільськогосподарських роботах у садибах литовських селян. Судячи з архівних даних, у таборі загинуло близько 2 тисяч радянських військовополонених^[7]^[8] і цивільних осіб. На місці братських могил створено меморіал з білим обеліском у центрі (нині на території Алітуського міського парку).

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16.7 °C (62 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -5 °С (23 °F).^[9]

Клімат Алітуса
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−2,2	−1,1	3,9	11,1	18,3	21,1	22,2	22,2	16,7	11,1	4,4	−0,6	10,6
Середня температура, °C	−5	−4,4	0	6,1	12,2	15,6	16,7	16,7	12,2	7,2	2,2	−2,8	6,4
Середній мінімум, °C	−7,8	−7,8	−3,9	1,1	6,1	10	11,7	10,6	7,2	3,3	0	−5	2,1
Норма опадів, мм	41	27	36	41	56	74	80	70	60	48	51	50	634
Днів з опадами	8	9	14	16	16	12	13	14	12	14	8	7	143
Джерело: Weatherbase

Населення

У 2017 році у місті налічувалося 52 933 мешканців.

1823	1827	1867*^[10]	1886	1896	1897^пер.	1923^пер.	1931	1939
Динаміка населення з 1823 по 2017
600	289 (Alytus I)	554	1769 926 (Алітус I) 843 (Алітус II)	822	3445 1 435 (Алітус I) 2 010 (Алітус II)	6322	7124	9207
1959^пер.	1964	1970^пер.	1974	1979^пер.	1983	1989^пер.	2001^пер.	2006
12 300	15 600	28 165	40 200	55 509	64 000	73 015	71 491	67 443
2007	2008	2009	2010	2011^пер.	2012	2013	2014	2017
66 749	65 856	64 770	63 630	60 302	58 515	57 281	56 357	52 933
Гістограма динаміки населення