Алітус
Алітус (лит. Alytus, пол. Olita, рос. Олита) — місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту і Алітуського району; шосте в Литві за кількістю жителів.
| Алітус лит. Alytus лит. Alytus
| |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 54°24′ пн. ш. 24°02′ сх. д. / 54.400° пн. ш. 24.033° сх. д. | |||||
| Країна | Литва | ||||
| Адмінодиниця | Алітуський повіт | ||||
| Столиця для | Алітуський повіт, Алітуський район і Q9271583? | ||||
| Поділ |
| ||||
| Засновано | 1377 | ||||
| Перша згадка | 1377 | ||||
| Статус міста | 1581 | ||||
| Площа | 48 км² | ||||
| Населення | 65 524 осіб (2010) | ||||
| · густота | 1378 осіб/км² | ||||
| Висота НРМ | 93 м | ||||
| Міста-побратими | Рочестер, Ополе (1993), комуна Ботчирка, Альбано-Лаціале, San Martín[d], Петрозаводськ (листопад 2007) | ||||
| Телефонний код | (+370) 315 | ||||
| Часовий пояс | +2 | ||||
| GeoNames | 601084 | ||||
| OSM | ↑1076930 ·R (Алітуський повіт) | ||||
| Поштові індекси | LT-62001 | ||||
| Міська влада | |||||
| Мер міста | Феліксас Джаутас з 2009 року | ||||
| Веб-сторінка | www.alytus.lt | ||||
| Мапа | |||||
|
| |||||
|
| |||||
|
Алітус лит. Alytus у Вікісховищі? | |||||
.png)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алітус |
Зміст
Положення й загальна характеристикаРедагувати
Місто розташоване на обох берегах Німану за 105 км від Вільнюса і за 69 км від Каунаса. Текстильна компанія «Alytaus tekstilė», відоме підприємство з виробництва алкогольних напоїв «Alita».
НаселенняРедагувати
У 2017 році у місті налічувалося 52 933 мешканців.
 | ||||||||
| 1823 | 1827 | 1867*[1] | 1886 | 1896 | 1897пер. | 1923пер. | 1931 | 1939 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 600 | 289 (Alytus I) |
554 | 1769 926 (Алітус I) 843 (Алітус II) |
822 | 3445 1 435 (Алітус I) 2 010 (Алітус II) |
6322 | 7124 | 9207 |
| 1959пер. | 1964 | 1970пер. | 1974 | 1979пер. | 1983 | 1989пер. | 2001пер. | 2006 |
| 12 300 | 15 600 | 28 165 | 40 200 | 55 509 | 64 000 | 73 015 | 71 491 | 67 443 |
| 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011пер. | 2012 | 2013 | 2014 | 2017 |
| 66 749 | 65 856 | 64 770 | 63 630 | 60 302 | 58 515 | 57 281 | 56 357 | 52 933 |
 | ||||||||
- Національний склад станом на 2011
НазваРедагувати
Передбачається, що назвою місто зобов'язане річці — притоку Німану. Нині річка називається Алітупіс (літ. Alytupis), але раніше могла носити назву Алітус (лит. Alytus).
ГербРедагувати
Герб місто отримало разом з магдебурзькими правами, наданими привілеєм короля Стефана Баторія 15 червня 1581. Історичний герб міста підтверджений декретом президента Литви 11 грудня 1995.
ІсторіяРедагувати
Перша згадка в письмових джерелах відноситься до 1377. Міські права надано в 1581.
У перші ж дні Німецько-радянської війни 22-23 червня 1941 року в районі Алітуса стався великий танковий бій. Під час Другої світової війни в Алітусі розстріляно близько 10-20 тисяч євреїв (точне число не відомо [2]; детальних досліджень ніколи не було, а в різних джерелах згадується число — 60 тисяч — сумнівно, тому що ні в Алітусі, ні в радіусі 50 км стільки євреїв ніколи не жило. Про розстріл привезених євреїв ніяких даних немає, а концтаборів поблизу теж не було). З липня 1941 по квітень 1943 на території казарм діяв концентраційний табір військовополонених «Сталаг-343». З травня 1943 по липень 1944 тут же знаходився табір для переміщених осіб, головним чином із західних областей Росії. Частина полонених використовувалася на сільськогосподарських роботах у садибах литовських селян. Судячи з архівних даних, у таборі загинуло близько 2 тисяч радянських військовополонених і цивільних осіб. На місці братських могил створено меморіал з білим обеліском у центрі (нині на території Алітуського міського парку).
У липні 1944 при штурмі міста і форсуванні річки частинами 11-ї гвардійської армії загинуло багато солдатів і офіцерів. Після війни у сквері на вулиці Улону було обладнано кладовище з похованнями 2891 радянського воїна, серед них 6 Героїв Радянського Союзу. (гвардії полковник Г. Ємельянов, гвардії старший лейтенант В. Калінін, молодший сержант М. Ніконов, рядовий А. Тихоненко, старший сержант І. Тонконог, молодший сержант А. Ахмедов)
ВідміткиРедагувати
- ↑ Олита. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 3 (Лаарсъ — Оятъ). СПб, 1867, C. 619
- ↑ Holocaust Education Архівовано 5 грудень 2007 у Wayback Machine.(англ.)