Алітус
Алітус або Олита (лит. Alytus, пол. Olita, біл. Аліта) — місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту і Алітуського району; шосте в Литві за кількістю жителів.
.png)
Назва
ред.Ймовірно, що назвою місто зобов'язане річці — притоку Німану. Нині річка називається Алітупіс (літ. Alytupis), але раніше могла носити назву Алітус (лит. Alytus).
Герб
ред.Герб місто отримало разом з магдебурзькими правами, наданими привілеєм короля Стефана Баторія 15 червня 1581. Історичний герб міста підтверджений декретом президента Литви 11 грудня 1995.
Положення й загальна характеристика
ред.
Місто розташоване на обох берегах Німану за 105 км від Вільнюса і за 69 км від Каунаса. З промисловості текстильна компанія «Alytaus tekstilė», підприємство з виробництва алкогольних напоїв «Alita». Також у місті розміщено штаб-квартиру «Snaigė».
Історія
ред.
Перша згадка про Алітус міститься в Тевтонській хроніці Віґанда Марбурзького 1377 року, де вказано: на пагорбі в місці злиття Німана та Алітупіса був укріплений замок. У документах Тевтонського ордену Алітус називався Алітен.
За договором у Мельно фортеця Алітус залишалася у складі Тевтонського ордену, але з часом вона була повернута Великому князівству Литовському.
У середині XVI століття при дворі Миколая Радзивіла Чорного в Алітусі зупинявся польський друкар Ян Малецький.
15 червня 1581 року король Стефан Баторій надав Алітусу магдебурзьке право[6].
Алітус у другій половині XVI століття належав до Тракайського повіту Тракайського воєводства.
Алітус з давніх часів ділиться на дві частини. Після третього поділу Речі Посполитої 1795, західна частина Алітуса разом із Сувальщиною відійшла Прусії, а східна – Російській імперії. Після поразки Наполеона Росія окупувала обидві частини Алітуса, але адміністративні розбіжності існували до Січневого повстання (1863). Зокрема західна частина з 1815 року належала Конгресовому Царству Польському.
1870 місто позбавили муніципальних прав. Наприкінці 19 століття московити зробили Алітус оборонним містом, тут була залізниця. З цього часу збереглися російські артилерійські казарми, гарнізонний парк і гарнізонна церква.
1915 році Алітус зайняти німецькими військами під час Першої світової війни. 12 лютого 1919 в Алітусі сталася битва литовської армії з червоною армією.
Після польсько-литовських боїв 1919 року Алітус опинився в складі Литви. Поляки Сувальщини вимагали перенесення польсько-литовської демаркаційної лінії. Наприкінці жовтня 1919 під час мирних переговорів у Парижі польська делегація передала представникам Антанти меморіал, у якому вимагала демаркаційної лінії від Віштинця до Алітуса. На заваді став большевицький наступ на Варшаву (1920), що дало змогу литовській армії приєднати частину Сувальщини. Відтоді Алітус на обох берегах Нямунасу є частиною Литви.
З вересня 1939 в Алітусі комуністи влаштувати табір для інтернованих у Литві польських вояків.
Міфи Другої світової війни
ред.Під час Другої світової війни в Алітусі розстріляно близько 10-20 тисяч євреїв (точне число не відомо[7]; детальних досліджень ніколи не було, а в різних джерелах згадується число — 60 тисяч — сумнівно, тому що ні в Алітусі, ні в радіусі 50 км стільки євреїв ніколи не жило. Про розстріл привезених євреїв ніяких даних немає, а концтаборів поблизу теж не було). З липня 1941 по квітень 1943 на території казарм діяв концентраційний табір військовополонених «Сталаг-343». З травня 1943 по липень 1944 тут же знаходився табір для переміщених осіб, головним чином із західних областей Росії. Частина полонених використовувалася на сільськогосподарських роботах у садибах литовських селян. Судячи з архівних даних, у таборі загинуло близько 2 тисяч радянських військовополонених[8][9] і цивільних осіб. На місці братських могил створено меморіал з білим обеліском у центрі (нині на території Алітуського міського парку).
Клімат
ред.Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16.7 °C (62 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -5 °С (23 °F).[10]
| Клімат Алітуса | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,2 | −1,1 | 3,9 | 11,1 | 18,3 | 21,1 | 22,2 | 22,2 | 16,7 | 11,1 | 4,4 | −0,6 | 10,6 |
| Середня температура, °C | −5 | −4,4 | 0 | 6,1 | 12,2 | 15,6 | 16,7 | 16,7 | 12,2 | 7,2 | 2,2 | −2,8 | 6,4 |
| Середній мінімум, °C | −7,8 | −7,8 | −3,9 | 1,1 | 6,1 | 10 | 11,7 | 10,6 | 7,2 | 3,3 | 0 | −5 | 2,1 |
| Норма опадів, мм | 41 | 27 | 36 | 41 | 56 | 74 | 80 | 70 | 60 | 48 | 51 | 50 | 634 |
| Днів з опадами | 8 | 9 | 14 | 16 | 16 | 12 | 13 | 14 | 12 | 14 | 8 | 7 | 143 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Населення
ред.У 2017 році у місті налічувалося 52 933 мешканців.
 | ||||||||
| 1823 | 1827 | 1867*[11] | 1886 | 1896 | 1897пер. | 1923пер. | 1931 | 1939 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 600 | 289 (Alytus I) |
554 | 1769 926 (Алітус I) 843 (Алітус II) |
822 | 3445 1 435 (Алітус I) 2 010 (Алітус II) |
6322 | 7124 | 9207 |
| 1959пер. | 1964 | 1970пер. | 1974 | 1979пер. | 1983 | 1989пер. | 2001пер. | 2006 |
| 12 300 | 15 600 | 28 165 | 40 200 | 55 509 | 64 000 | 73 015 | 71 491 | 67 443 |
| 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011пер. | 2012 | 2013 | 2014 | 2017 |
| 66 749 | 65 856 | 64 770 | 63 630 | 60 302 | 58 515 | 57 281 | 56 357 | 52 933 |
 | ||||||||
- Національний склад станом на 2011
Відомі люди
ред.- Ірена Бараунскайте-Візбарієне (* 1977) — литовська баскетболістка.
- Тіна Кей (* 1985) — британська порноакторка та ню модель литовського походження.
Міста-побратими
ред.Алітус є побратимом з такими містами:[12]
Аматський край, Латвія
Бердичів, Україна
Ботчирка, Швеція
Кроулі, Велика Британія
Елк, Польща- Гіжицький повіт, Польща
- Кременчук, Україна
Мандал, Норвегія
Нествед, Данія- Ополе, Польща
- Остроленка, Польща
Рочестер, США
Руан, Франція- Сувалки, Польща
- Велізі-Віллакубле, Франція
.svg){kind=small}
Галерея
ред.
.jpg)
Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ https://www.cityofrochester.gov/article.aspx?id=8589949403
- ↑ https://www.opole.pl/dla-mieszkanca/alytus
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п https://www.alytus.lt/lt/apie-alytu/tarptautinis-bendradarbiavimas-1
- ↑ https://www.cesis.lv/lv/novads/cesu-novads/starptautiska-sadarbiba-73241/
- ↑ https://www.focsani.info/pagina/cooperare-internationala
- ↑ Национальный атлас Беларуси, Mińsk 2002, s. 266–267.
- ↑ Holocaust Education [Архівовано 5 грудня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Murders of Prisoners of War. Christoph Dieckmann[недоступне посилання] str.11.
- ↑ Alite During World War II and Afterwards. web.archive.org. 9 червня 2009. Процитовано 8 липня 2020.
- ↑ Клімат Алітуса. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.
- ↑ Олита. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 3 (Лаарсъ — Оятъ). СПб, 1867, C. 619
- ↑ Tarptautinis bendradarbiavimas. alytus.lt (лит.). Alytaus miesto savivaldybė. Процитовано 21 січня 2022.
Посилання
ред.- Офіційна сторінка
- Alytus tourism information center
- Alytaus miesto portalas [Архівовано 23 червня 2011 у Wayback Machine.]