Відкрити головне меню

Володимир Миколайович Литвиненко (нар. 3 червня 1930, м. Гадяч Харківська область, УРСР — 1 травня 2011, Одеса, Одеська область, Україна) — радянський та український художник. Видатний майстер живопису та послідовник південно-руської художньої школи. Роботи митця зберігаються в музеях України (Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва), Росії, Індії, Греції та в приватних колекціях різних країн світу.

Володимир Миколайович Литвиненко
Володимир Миколайович Литвиненко.jpg
Народження 3 червня 1930(1930-06-03)
Гадяч (Харківська область, УССР)
Смерть 1 травня 2011(2011-05-01) (80 років)
  Одеса (Одеська область, Украина)
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр портрет
пейзаж
натюрморт
жанрове малярство
Навчання Одеське художнє училище
Діяльність художник
Напрямок соціалістичний реалізм

БіографіяРедагувати

Володимир Литвиненко народився 3 червня 1930 р. в м. Гадяч на Полтавщині. Його дитинство та юність пройшли в м. Ромни (Сумська область) куди його родина переїхала в 1932 р.

В 1948 році він поступив до Одеського художнього училища. Його вчителями з фаху були М. А. Павлюк, М. В. Кордонський, Г. З. Крижевський. З 1951 р. по 1953 р. відбував службу в рядах Радянської Армії. Місцем проходження служби було м. Ленінград. В 1956 р. Литвиненко закінчив навчання в Одеському художньому училищі. Його дипломною роботою була картина «Городки», яка була відмічена Республіканською комісією. Також, в цей час відбулося його знайомство з М. А. Шелюто, учнем П. Г. Волокидіна, члена Товариства південно-руських художників.

Брав участь у Всесоюзній виставці 1958 р. зі своїм живописним твором «Дерибасівська вулиця». Офіційно став членом Спілки художників СРСР в 1964 р.

Під час військових зборів для військовозабов'язаних запасу 1968 р. він створив серію малюнків, у яких відображено солдатський побут в польових таборах.

В 1970 р. він був нагороджений медаллю СРСР «За трудову доблесть».

1986 р. відбулася його перша поїздка на пленер у село Матвіївку (біля Миколаєва) з Олександром Шелюто та Володимиром Кабаченком. З цього часу провідну роль в його творчій діяльності починає відігравати пленерний живопис, який доповнював обраний ним імпресіоністичний стиль. З 1989 р. почались його пленерні виїзди до с. Тимкове, Кодимського району Одеської області.

В 1990-ті рр. подорожував Італією (містами Генуя та Флоренція), Францією (Париж, Ніцца) , Канадою (Монреаль, Кпейнбург), США (Сан-Франциско, Цинциннаті, Сент-Пітерсберг), Грецією (Афіни). 1990 р. брав участь у виставці в Реджо-Емілія (Італія) спільно з В. Панікаровим та А. Горбенком. З 1993 до 1994 рр. проводив персональні виставки в Торонто (Канада). З 1991 до 1996 рр. писав картини у Франції та співпрацював з аукціонами Drouot та АгсоІе. 1995 р. персональна виставка в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова. 1997—2003 рр. виставки українського живопису в Греції (Афіни). 1998 р. участь у виставці українського живопису в Лондоні (Велика Британія). 1999 р. персональна виставка в галереї «Белая луна» (Одеса). 2009 р. персональна виставка в галереї «NT-art» (Одеса). В 2004 р. приймав участь у муніципальному конкурсі «Твої імена, Одесо!» та отримав призове місце.

В 2008 р. йому було присвоєне звання «Заслужений художник України».

1 травня 2011 р. помер в м. Одеса та похований на Другому християнському цвинтарі.

2-22 червня 2011 р. в Одеському художньому музеї була проведена посмертна виставка робіт Володимира Литвиненко.[1]. В експозиції було представлено 118 робіт живопису і графіки. В. Кабаченко видав альбом з репродукціями, який містить всі представлені на виставці твори з коментарями живописців, які були знайомі з Володимиром Литвиненко.[2].

РодинаРедагувати

Дружиною художника стала живописець Тамара Миколаївна Литвиненко (Шелюто) — донька одного з корифеїв одеської школи пленерного живопису Миколи Андрійовича Шелюто. В цьому шлюбі народилася його донька, Ганна Володимирівна. Його зятем став Володимир Петрович Кабаченко, живописець та публіцист.

ТворчістьРедагувати

Литвиненко писав картини у жанрах, міського пейзажу, портрету, натюрморту та жанрового малярсва.

В його творчості виділяють декілька періодів.

Період «Контрасту» (1950-60-ті рр.) збігається з його навчанням в училищі. Його роботам був притаманний кольоровий та світловий контраст. Володимир Литвиненко часто розпочинав роботу з етюду, а потім, завершував її у своїй майстерні. Для точності відтворення контрастного освітлення використовувались чорно-білі фотографії. Фарби наносилися не на лицьовій, а на зворотній стороні ґрунтованого аркушу, що забезпечувало матову поверхню, подібну до фрески, а також виключає можливість випадкових відблисків. Оскільки для пейзажного живопису велике значення має природне освітлення, картини мають писатися з натури в декілька сеансів по 2-3,5 години.

Основою живописної системи Литвиненко став пленер. Митець вловлює красу сонячної природи півдня та відтворює на полотні багатство її колірних метаморфоз. Провідною темою у творчості Литвиненка є зображення життя міста — великого організму, якому притаманний постійний рух. Його одеський пейзаж сповнений архітектурними мотивами історичного ценрту міста, його вулицями, парковими алеями та пляжами.

В таких роботах, як «Першотравнева демонстрація» (1963), «Солдати» (1970), «Травень 1945-го» (1970—1971) художник дуже реалістично зобразив об'єктивну дійсність побуту.

З 1980-х по 1990-ті роки відображають період зрілості майстра. Пейзажам цього періоду характерна ліричність. При зовнішній стриманості у виборі сюжетів та манері їх втілення для цих творів характерна внутрішня насиченість почуттями.

Жанр міського пейзажу став улюбленим для митця ще за часів навчання в Одеському художньому училищі. Пленери влаштовували безпосередньо у місті. Студенти писали бульвари, площі, вулиці. Так у творах художника майстерно відтворені краєвиди різних міст України та Європи: Ромни, Париж, Венеція, пейзажі південної Пальміри та багато інших місць, зафіксованих у великій кількості етюдів та зарисовок.

Численні поїздки на пленери в Гадяч, Гурзуф, Седнів, Тимково завершились циклами творів станкового живопису, які поєднували в собі реалізм та імпресіонізм — провідну ознаку південно-руської (одеської) художньої школи.

Як зазначає Ігор Шаров, образ Одеси у творчості Литвиненка складається немов мозаїка з окремих фрагментів, що репрезентують різні грані міста. Мотивами пейзажів майстра стали динамічний ритм гомінливих вулиць, неспішне життя міських садів, спокій парків та міських пляжів. Художник пише історичний центр Одеси — старе місто, яке виступає, як органічна складова природного середовища. Невисокі будинки із золотавого вапняку зі скромним декором, що породжує красу світлотіні, є мовчазними свідками плину часу, зміни людських поколінь («Моя Одеса», 1969 р.). Кількома влучними мазками, без конкретизації деталей, живописець намічає людину. Невеликі за розміром фігурки людей органічно вписуються в оточення. Це надає творам динамізму, підкреслює відчуття скороминучості життя.

Для сучасного періоду (з 1990-х по 2000-ні) характерне загальне зближення кольорового тону картини, що виражалося у відтворенні точних нюансів кольору та світла.

Основні роботиРедагувати

  • «Городки» — дипломна робота (1956);
  • «Дерибасівська вулиця» — Республіканська художня виставка (1958);
  • «Вихідний день» — Республіканська художня виставка (1963);
  • «Першотравнева демонстрація» — Республіканська художня виставка (1965);
  • «Спуск Кангуна» — Республіканська художня виставка (1967);
  • «Сільський футбол» — Республіканська художня виставка (1967);
  • «Мамина хата» — Обласна художня виставка (1969);
  • «Солдати» — Всесоюзна художня виставка (1970);
  • «Травень. 1945» — Республіканська художня виставка (1971);
  • «Рання весна» — власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1972);
  • «Тиша» — Всесоюзна художня виставка (1973);
  • «Алея» — власність Національного художнього музею м. Делі, Індія (1975);
  • «Застава з рушницею» — Обласна художня виставка (1978);
  • «Кримський пейзаж» — Всесоюзна художня виставка, власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1970);
  • «Весна в лісі» — власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1980);
  • «Вулиця в Гурзуфі» — виставка сучасного мистецтва, м. Генуя, Італія (1982);
  • «Пейзаж з лавкою» — Республіканська художня виставка (1984);
  • «Яблоня квітне» — Обласна художня виставка (1985);
  • «У лісі» — Республіканська художня виставка (1987);
  • «Платани на Пушкінській» — виставка українських художників, м. Париж, Франція (1988);
  • «Сосни на Засуллі» — персональна виставка, м. Реджо-Емілія, Італія (1989);
  • «Коні на березі Сули» — виставка українських художників, м. Париж, Франція (1990);
  • «Венеція. Канал» — групова виставка українських художників, м. Париж, Франція (1991);
  • «Початок осені» — персональна виставка, м. Клайнбург — Лондон, Канада(1993);
  • «Бабине літо» — персональна виставка, м. Торонто — Клайнбург, Канада(1994);
  • «Дорога в Аркаді» — виставка одеських художників до 200-річчя Одеси у Національному художньому музеї України м. Київ, Україна (1994);
  • «Бабине літо» — персональна виставка, м. Торонто — Клайнбург, Канада(1994);
  • «На вулиці» — власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1995);
  • «Одеське узбережжя» — виставка українських художників, м. Афіни, Греція (1997);
  • «Пікнік» — міжнародна художня виставка «Арт — 98», м. Одеса, Україна (1998);
  • «Пейзаж з лелеками» — виставка до 60-річчя Спілки художників України, музея західного та східного мистецтва, м. Одеса, Україна (1998);
  • «Сходи в парку ім. Т. Г. Шевченка» — міжнародна виставка «Арт-Експо», м. Барселона, Іспанія (1999);
  • «Одеса. Ланжерон» — персональна виставка, м. Одеса, Україна (1999);
  • «Театральна площа» — персональна виставка, м. Аліканте, Іспанія (1999);
  • «Вид на провулок Лермонтова» — власність Одеського художнього музею, м. Одеса, Україна (1999);
  • «Весна в Одесі» — літня виставка в Королівській художній Академії, м. Лондон, Велика Британія (1999);
  • «Осінь» — ювілейна виставка одеських художників «Барви Одеси», Національна спілка художників України, м. Київ, Україна (1999);
  • «У саду» — персональна виставка, м. Цинциннаті, США (2000);
  • «Вулиця навесні» — групова виставка в галереї Кертез, м. Сан-Франциско, США (2000);
  • «Берези» — групова виставка художників південно-російської школи, м. Сан-Франциско, США (2000);
  • «У парку санаторія» — групова виставка художників південно-російської школи, м. Сан-Франциско, США (2000);
  • «Натюрморт з сонячниками» — Обласна виставка «Назустріч ХХІ сторіччю», м. Одеса, Україна (2000—2001);
  • «Сірий день» — Обласна виставка «Назустріч ХХІ сторіччю», м. Одеса, Україна (2000—2001);
  • «За книгою» — персональна виставка, м. Лондон, Канада (2000);
  • «Ланжерон» — Обласна виставка-конкурс до Дня міста, м. Одеса, Україна (2000);
  • «На дачі» — персональна виставка в Одеському літературному музеї, м. Одеса, Україна (2001);
  • «Місто в Греції» — персональна виставка в Одеському літературному музеї, м. Одеса, Україна (2001).

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати