Відкрити головне меню

Листопа́дове (іноді Листопа́дово) — село в Україні, в Новомиргородському районі Кіровоградської області, розташоване на правому березі річки Турії (права притока Великої Висі, у розмовній мові — Гептурка). Населення — 1 198 чоловік. Орган місцевого самоврядування — Листопадівська сільська рада. Сільській раді підпорядковане село Андріївка.

село Листопадове
Листопадівська сільська рада
Листопадівська сільська рада
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новомиргородський район
Рада/громада Листопадівська сільська рада
Код КОАТУУ 3523884001
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1772
Населення 1198
Площа 3,105 км²
Поштовий індекс 26012
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°50′36″ пн. ш. 31°37′35″ сх. д. / 48.84333° пн. ш. 31.62639° сх. д. / 48.84333; 31.62639Координати: 48°50′36″ пн. ш. 31°37′35″ сх. д. / 48.84333° пн. ш. 31.62639° сх. д. / 48.84333; 31.62639
Середня висота
над рівнем моря
168 м
Водойми Турія, Листопадівський став
Відстань до
обласного центру
86 км
Відстань до
районного центру
2 км
Найближча залізнична станція Новомиргород
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 26012, Кіровоградська обл., Новомиргородський р-н, с. Листопадове, вул. Соборна, 68, тел. 97-2-84
Сільський голова Скочко Володимир Васильович
Карта
Листопадове. Карта розташування: Україна
Листопадове
Листопадове
Листопадове. Карта розташування: Кіровоградська область
Листопадове
Листопадове
Мапа

Листопадове у Вікісховищі?

Зміст

ГеографіяРедагувати

 
Листопадівський став

Село розташоване на підвищенні, утвореному високим берегом Листопадівського ставу. Ландшафт села перемінний, пологі улоговини в нижній частині схилів чергуються зі стрімкими схилами ярів.

Від Новомиргорода Листопадове відділене греблею через річку Турія. Відстань до центральної частини районного центру — 5 км, до Кропивницького — 86 км.

Клімат помірний, континентальний.

Поблизу села знаходяться значні поклади глини, придатної для виготовлення цегли.

ІсторіяРедагувати

Листопадове засноване 1772 року втікачами з Полтавщини та Поділля.

У 1791 році Листопадове від князя Потьомкіна, що викупив ці землі у Любомирських, переходить до генерала Висоцького.

В першій половині XIX століття генералом Висоцьким було збудовано греблю на річці Турія. З лютого 1833 року Листопадове та Краснянка переходять у власність братів Лопухіних.

Після реформи 1861 року життя мешканців активізувалось, чому значною мірою цьому сприяла близькість златопільського ринку, а з 1914 року — залізничної станції. У 1889 році в обох селах існувала одна православна церква, церковно-приходська школа, чотири млини та дві кузні.

На бажання віруючих правити службу українською мовою і не підпорядковуватись Московському Патріархату на підставі постанови Президії Церковної Ради від 7 липня 1921 року парафія Церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Листопадового за №2.205 від 14 липня 1921 року приєднана до Всеукраїнської Спілки Православних Парафій, тобто стала парафією УАПЦ[1].

На фронтах Другої світової війни загинуло 103 листопадівських воїни.

В 1967 році в селі було збудовано сучасне приміщення школи.

МісцевостіРедагувати

  • Красня́нка — північно-східна частина Листопадового (вздовж вулиці Перемоги), колишнє село. Нині інша його частина входить до складу сусідньої Турії.
  • Ковалі́вка — південна частина села, район вулиці Калашника.

НаселенняРедагувати

Станом на 1808 рік в селі налічувалось 79 дворів та 658 мешканців.

У 1864 році населення Листопадового становило 1212 чоловік.[2]

У 1889 році в Листопадовому та Краснянці в 275 дворах мешкало 1748 чоловік.

Станом на 1970 рік, у селі проживало 1480 осіб.

За даними перепису 2001 року, в Листопадовому мешкало 1234 чоловік.

Станом на 1 січня 2015 року, в селі проживає 1198 осіб.

Динаміка населення
1808 1864 1889 1970 2001 2015
658 1212 1748 1480 1234 1198

Рідна мова населення Листопадового за переписом 2001 року:[3]

Мова Частка
  українська 99,43%
  російська 0,57%

ІнфраструктураРедагувати

       
Листопадівська ЗОШ
Сільський будинок культури
СФГ «Стожари»
Кафе-бар «Калина»

На території села працює школа, дошкільний навчальний заклад, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека та сільський будинок культури. Діє поштове відділення, п'ять магазинів та кафе-бар «Калина». Село повністю газифіковане.

Сільське господарствоРедагувати

Землі сільськогосподарського призначення на території сільської ради обробляє ТОВ «Агрокапітал-Кіровоград», до складу якого у 2008 році увійшло місцеве селянсько-фермерське господарство «Стожари».[4]

На сільському ставку широко розвивається рибальство.

ВулиціРедагувати

В Листопадовому налічується 10 вулиць та 2 провулки:[5]

 
Вказівник на в'їзді до села з боку райцентру
  • Жовтневий пров.
  • Калашника вул.
  • Карла Маркса вул.
  • Квітковий пров.
  • Молодіжна вул.
  • Набережна вул.
  • Нова вул.
  • Перемоги вул.
  • Соборна вул. (колишня Леніна)
  • Степова вул.
  • Шевченка вул.
  • Щаслива вул. (колишня Щорса).[6]

Загальна протяжність вулиць — 14 км. Більшість з них (11,2 км) мають тверде покриття; вул. Шевченка вимощена бруківкою.

ТранспортРедагувати

Через село проходить міжобласна автомобільна дорога Т 2401 (Городище — Устинівка).

Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:

ЦерквиРедагувати

В перші роки заснування села у Листопадовому була збудована невелика церква. Наприкінці XVIII століття, в період масового заселення, через дорогу від старої церкви було збудовано просторішу, дерев'яну, з кам'яним фундаментом та бляшаною покрівлею. Нині це територія між адміністративним корпусом СФГ «Стожари» і братською могилою. Церква Різдва Пресвятої Богородиці проіснувала до 1960-их років. Приміщення використовувалось як комора колгоспу «Комуніст», а згодом було спалене. Про існування церкви на колишньому дворищі нагадує берест (дуже обгорів, але досі зеленіє) і хрест, освячений 31 жовтня 2004 року.

20 вересня 2014 року, напередодні храмового свята, в Листопадовому було урочисто освячено новозбудовану каплицю на честь Різдва Божої Матері, встановлену на місці спаленої церкви за кошти мешканців села та місцевих підприємців.[7]

Пам'ятникиРедагувати

Назва Розташування Дата встановлення Фото Короткі відомості
Воїнів, загиблих у Другій світовій війні, братська могила по вул. Перемоги   На плиті під постаментом вказані особи та дати загибелі 8 радянських солдат. Поруч з могилою розташований сучасний стенд зі списком всіх загиблих воїнів села.
Воїнів, загиблих у Другій світовій війні, братська могила по вул. Леніна, поряд з кладовищем   Тут поховано 36 радянських солдат. На плиті під постаментом вказані особи та дати загибелі 10 з них.
Т.Г. Шевченку, бюст в саду в центрі села  цього бюсту вже немає, Тут бюст Шевченка Т.Г.
Невідомого солдата, могила по вул. Леніна, поблизу кладовища  
Пам'яті жертв Голодомору, хрест на місцевому кладовищі Хрест встановлений на місці братської могили, де поховані жителі села, померлі від голоду.[8]

КультураРедагувати

 
Фольклорний колектив «Берегиня»
  • Листопадівський сільський будинок культури;
  • Народний аматорський фольклорний автентичний колектив «Берегиня» (художній керівник — Олександр Помпа).

ПерсоналіїРедагувати

Листопадове у своєму щоденнику згадує Павло Тичина, який проїздив тут 1920 року з капелою Кирила Стеценка дорогою до Златополя та Новомиргорода.[10][11]

ПриміткиРедагувати

  1. Державний архів Черкаської області. Ф. Р-442 оп.1 спр.5 С.3
  2. Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и городах, что находятся в пределах губернии. — К., 1864.
  3. Розподіл населення Листопадового за рідною мовою (у % до загальної чисельності населення) за переписом 2001 року
  4. Інформація про рішення та розпорядження Антимонопольного комітету України (АМКУ) від 12 грудня 2008 року
  5. Вулиці Листопадового на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтень 2012. Процитовано 3 червень 2012. 
  6. Що в імені твоєму, Новомиргородщино? // Новомиргород. Новини та події Новомиргородського району
  7. Кібук А. І постав храм у Листопадовому // «Новомиргородщина», №39 (9274) від 27.09.2014. — С. 1.
  8. Легка Т. Скорботна дата // «Новомиргородщина з Пісковим і Вороніною», № 48 (9127). — 28.11.2011
  9. У Кіровограді відкрили меморіальну виставку до 85-річчя художника Якова Калашника // «Новини Кіровоградщини», 28.05.2012[недоступне посилання з липень 2019]
  10. Тичина П. Подорож з капелою К. Г. Стеценка. 26 (неділя) вересня. — С. 90-91
  11. Тичина П. Твори в двох томах: Т.1. — К.: Дніпро. — С. 84-85.

ПосиланняРедагувати