Лисогірка (Жмеринський район)
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2018) |
Лисогі́рка — село в Україні, у Жмеринській міській громаді Жмеринського району Вінницької області. Розташоване в північно-західній частині Жмеринського району, біля річки Згар.
| село Лисогірка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Жмеринський район |
| Громада | Жмеринська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05060050110033095 |
| Основні дані | |
| Засноване | XIII ст |
| Населення | 457 |
| Площа | 2,18 км² |
| Густота населення | 209,63 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 23112 |
| Телефонний код | +380 4332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°13′57″ пн. ш. 27°58′58″ сх. д. / 49.23250° пн. ш. 27.98278° сх. д.Координати: 49°13′57″ пн. ш. 27°58′58″ сх. д. / 49.23250° пн. ш. 27.98278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
328 м |
| Водойми | Згар |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 23100, Україна, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Центральна, 4 |
| Карта | |
  Лисогірка | |
 Лисогірка | |
| Мапа | |
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Жмеринської міської громади.[1]
На північ від села розташований Згарський заказник.
Історія ред.
За розповідями старожилів, початкове розташування Лисогірки було на сусідньому високому і крутому пагорбі біля старої Згарки, в урочищі, що носило назву «Селище».
До XV ст. Лисогірка належала до так званих боярських земель і 1616 року складала володіння Лисогірських.
У XVIII ст. село входило до складу Горбовецького староства і до початку XIX ст. перебувало в короткотерміновій (на 50 років) оренді у Михайла Єловицького разом із Горбівцями і Майданом-Лисогірським.
1751 року в селі збудовано Різдво-Богородицький храм, який капітально відремонтовано у 1853 році. За одним із переказів споруджено храм поміщиками Дибочем і Воронецьким, які володіли кількома селами.
У 1868 році село складалося лиш з 8 дворів. 1871 року, як зазначено в архівних документах, на посаду церковного старости затверджено відставного унтер-офіцера Очеретного до церкви Літинського повіту села Лисогірки.
1900 року населення складалося переважно з українців, зайнятих землеробством і роботою на цукровому заводі.
За даними А. Швенцона, на початку ХХ ст. при селі налічувалось всього 1094 десятини землі, у тому числі казеної — 125 десятин, церковної — 49 десятин, селянської надільної — 920 десятин. В селі була православна церква, однокласна церковно-приходська школа, відкрита в 1881 році. В ній навчалось 23 хлопчики. В селі було 6 ставків, річка і 8 криниць. Продовольчий запас дорівнював 2002 рублям 69 копійкам.
Лисогірка входила до Багринівської волості Літинського повіту.
Власником Лисогірки в 1905 році бав А. А. Русановський, у селі нараховувалося 79 дворів, у яких проживало 535 осіб.
1925 року до Лисогірської сільради входили село Майдан-Лисогірський, Хутір Мельники-Лисогірські і лісова сторожка Урочище Контровере.
Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 122 жителі села[2].
1992 року колгосп перетворено на колективне сільськогосподарське підприємство. В березні 2000 року КСП утворило дочірнє підприємство ім. П. М. Нечипоренка.
Примітки ред.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Лисогірка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
Література ред.
- Дубо́ва // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.235
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |