Лати́нський ку́бок (ісп. Copa Latina, італ. Coppa Latina, порт. Taça Latina, фр. Coupe Latine) — міжнародний футбольний клубний турнір, який розігрувався переможцями національних чемпіонатів Іспанії, Італії, Португалії та Франції в 1949–1957 роках. Припинив існування із заснуванням Кубка європейських чемпіонів (з 1992 — Ліга чемпіонів УЄФА).

Латинський кубок.

Історія і регламент

ред.

Кубок був заснований футбольними федераціями чотирьох романськомовних країн Західної Європи (звідси його назва). Латинський кубок мав заповнити вакуум, який створився у міжнародному клубному футболі після Другої світової війни, коли інші подібні змагання або припинилися (Кубок Мітропи припинився в 1940 році і був відновлений лише у 1952), або ще не почалися (Кубок європейських чемпіонів було засновано лише в 1955).

Позаяк футбольні клуби розореної післявоєнної Європи не могли дозволити собі значних транспортних витрат, матчі кубку проводилися в одній країні, по черзі в одній з країн-учасниць. Розіграші кубка влаштовувалися щороку влітку по закінченні поточного сезону національних чемпіонатів. Змагання складалися з двох півфіналів, матчу за третє місце і фінального матчу. Кожні чотири роки визначався рейтинг країн за підсумками результатів її клубів у розіграшах кубка. В турнірі брали участь переможці національних чемпіонатів країн-учасниць, але в трьох випадках, коли чемпіон відмовлявся від участі в турнірі, його місце займала команда, яка посіла в чемпіонаті нижчу позицію: в 1953 «Мілан» (3-тє місце в чемпіонаті Італії) і «Валенсія» (2-е місце чемпіонаті Іспанії), і знову «Мілан» у 1956 (2-е місце в італійському чемпіонаті).

До появи Кубку європейських чемпіонів Латинський кубок вважався найпрестижнішим клубним турніром Європи, оскільки Кубок Мітропи, який мав велику популярність перед Другою світовою війною, після війни, хоча й був відновлений, прийшов у занепад. Хоча в розіграшах Латинського кубка брали участь клуби лише чотирьох країн, це були провідні футбольні держави того часу, що підтверджується тим фактом, що з двадцяти фіналістів перших десяти розіграшів Кубка європейських чемпіонів (з 1956 по 1965) дев'ятнадцять походили з цих чотирьох країн (єдиним винятком став німецький «Айнтрахт», який поступився мадридському «Реалу» в 1960 році).

Останній раз Кубок розігрувався в 1957 році. «Реал», останній переможець Латинського кубку, виграв також перші п'ять розіграшів Кубка європейських чемпіонів, з 1956 по 1960 роки. Зі зростом популярності загальноєвропейського футбольного клубного турніру розіграші Латинського кубка припинилися.

Володарі Латинського кубка

ред.
Рік Місце проведення Фінал Матч за третє місце
Чемпіон           Віце-чемпіон Третє місце           Четверте місце
1949   Барселона і Мадрид, Іспанія «Барселона»   2:1   «Спортінг» (Лісабон) «Торіно»   5:3   «Реймс»
1950   Лісабон, Португалія «Бенфіка»   2:1*   «Бордо» «Атлетіко» (Мадрид)   2:1   «Лаціо»
1951   Мілан і Турин, Італія «Мілан»   5:0   «Лілль» «Атлетіко» (Мадрид)   3:1   «Спортінг» (Лісабон)
1952   Париж, Франція «Барселона»   1:0   «Ніцца» «Ювентус»   3:2   «Спортінг» (Лісабон)
1953   Лісабон і Порту, Португалія «Реймс»   3:0   «Мілан» «Спортінг» (Лісабон)   4:1   «Валенсія»
1954 Розіграш не проводився через Чемпіонат світу у Швейцарії
1955   Париж, Франція «Реал» (Мадрид)   2:0   «Реймс» «Мілан»   3:1   «Белененсеш»
1956   Мілан, Італія «Мілан»   3:1   «Атлетік» (Більбао) «Бенфіка»   2:1   «Ніцца»
1957   Мадрид, Іспанія «Реал» (Мадрид)   1:0   «Бенфіка» «Мілан»   1:0   «Сент-Етьєн»

* — перший матч закінчився внічию 3:3, і був проведений повторний матч

Посилання

ред.