Лавров Кирило Юрійович

Кири́ло Ю́рійович Лавро́в (рос. Кири́лл Ю́рьевич Лавро́в; нар. 15 вересня 1925, Ленінград, Російська РФСР — пом. 27 квітня 2007, Санкт-Петербург, Росія) — радянський та російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1970), Народний артист СРСР (1972).

Кирило Юрійович Лавров
рос. Кирилл Юрьевич Лавров
Lavrov kirill.jpg
Ім'я при народженні рос. Кирилл Юрьевич Лавров
Народився 15 вересня 1925(1925-09-15)
Ленінград, РРФСР
Помер 27 квітня 2007(2007-04-27) (81 рік)
Санкт-Петербург, Росія
  • лейкоз
  • Поховання
    Національність росіянин
    Громадянство СРСР СРСР
    Росія Росія
    Діяльність актор
    Заклад Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
    Роки діяльності 1950—2007
    Дружина Миколаєва Валентина Олександрівна
    Діти син — Сергій (1955),
    дочка — Марія (1965)
    Батьки Лавров Юрій Сергійович
    IMDb ID 0492253
    Нагороди та премії

    Народний артист СРСР Народний артист РРФСР Державна премія СРСР Державна премія Російської Федерації

    Герой Соціалістичної Праці

    CMNS: Кирило Юрійович Лавров у Вікісховищі

    ЖиттєписРедагувати

    Народився в сім'ї народного артиста СРСР, одного з провідних артистів Київського російського театру імені Лесі Українки Юрія Сергійовича Лаврова і ленінградської актриси, читця Ольги Іванівни Гудим-Левкович. Під час німецько-радянської війни був в евакуації в Кіровськой області і Новосибірську, підлітком працював в радгоспі, токарем на заводі H352 Наркомату боєприпасів.

    З 1943 по 1950 рік служив в армії: вчився в Астраханській військово-авіаційній школі механіків, потім п'ять років служив техніком на одному з Курильських островів, обслуговував пікіруючі бомбардувальники «Пе-2». Після демобілізації поступив в трупу київського Театру російської драми імені Лесі Українки.

    З 1955 року перейшов в трупу Академічного Великого драматичного театру імені М. Горького. Брав участь в постановках Г. А. Товстоногова «П'ять вечорів», «Лихо з розуму», «Океан», «Міщани», «Ревізор», «Три сестри».

    Знімався в головних ролях в кінофільмах «Живі і мертві», «Брати Карамазови», «Приборкання вогню», «Довіра», «Мій ласкавий і ніжний звір», «Майстер і Маргарита». Як режисер спільно з Михайлом Ульяновим зняв другу і третю серії фільму «Брати Карамазови» (першу знімав І. О. Пир'єв, але він помер під час зйомок фільму).

    Був удостоєний Ленінської премії за втілення образу Леніна в радянському кінематографі і театрі протягом ряду років (1976—1982).

    Після смерті Георгія Товстоногова за рішенням колективу став художнім керівником АБВТ.

    Вступив в КПРС в 1946 році. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Народний депутат СРСР (1989—1991) від Союзу театральних діячів СРСР. Очолював Ленінградське відділення Всесоюзного театрального товариства і Союзу театральних діячів СРСР. Президент Міжнародної конфедерації театральних союзів (з 1992 року).

    Лауреат Державних премій СРСР і Росії. Герой Соціалістичної Праці. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Лауреат Премії Президента Росії «За внесок у розвиток кіномистецтва» (2000). Лауреат Царськосельської художньої премії (2004). Почесний громадянин Санкт-Петербурга.

    Зібрав велику домашню бібліотеку з історії Росії і Петербурга.

    З дитинства захоплювався спортом. Мав 1-й юнацький розряд з гімнастики. Чудово ходив на лижах, прекрасно фехтував. Уболівальник «Зеніту». Багато років був капітаном футбольної команди ВДТ. Помер 27 квітня 2007 в Санкт-Петербурзі після важкої хвороби.

    Вшанування пам'ятіРедагувати

    У січні 2000 року ім'я «Кирило Лавров» привласнено малій планеті 6764, відкритою Кримською обсерваторією 7 жовтня 1981 року.

    Сім'яРедагувати

    Дружина — Миколаєва Валентина Олександрівна. Син — Лавров Сергій Кирилович (1955 р. н.). Дочка — Лаврова Марія Кирилівна (1965 р. н.). Внучка — Семенова Ольга Володимирівна.

    ФільмографіяРедагувати

    СценографіяРедагувати

    • Директор
    • Вороги
    • Обрив
    • Шостий поверх
    • Коли квітне акація
    • У пошуках радості
    • П'ять вечорів
    • Океан
    • Горе від розуму
    • Три сестри
    • Піднята цілина
    • Міщани
    • Дядько Ваня
    • На дні
    • Макбет
    • Підступність і любов
    • Ревізор
    • Любов під в'язами
    • Останні
    • Борис Годунов
    • Перед заходом сонця

    ПосиланняРедагувати